Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
23 вересня 2010 року справа №2а-14895/10/0570
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретареві судового засідання Чуріковій Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови відповідача від 16.04.2009 року № 15-6/09-22-021 КП-30ЕС на суму 237666,90 грн. задоволено. Визнано недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-021 КП-30ЕС від 16.04.2009 року про застосування економічних санкцій у розмірі 237 666,90 грн.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені правові норми, що регламентують діяльність Інспекції у сфері енергозбереження, також не досліджені підстави застосування до позивача економічних санкцій, а саме ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» встановлює введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, що знаходить своє відображення у Постанові Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві», а саме : «За перевитрату газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі їх неефективного використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата». У даному випадку підвищена плата застосована за перевитрати електричної енергії на роботу насосних станцій внаслідок перевищення фактичних витрат води над нормативними. А тому, посилання суду першої інстанції на ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» та Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві не відносяться до суту спору.
Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а судове рішення першої інстанції таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача до апеляційного суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області був складений акт від 10.04.2009 р. № 15-6/09-17-021 КП за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Шахтарському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП “Компанія “Вода Донбасу”.
На підставі акту перевірки та відповідно до п. “е”, п.“є” ст. 11 Законів України “Про енергозбереження“, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Постанов Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935 “Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів”, від 02.09.1993 р. № 699 “Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві” та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039, начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області винесена Постанова 16.04.2009 р. № 15-6/09-22-021КП-30ЕС про застосування економічних санкцій за перевитрати електричної енергії через понаднормативні перевитрати питної води на суму 237 666,90 грн.
У відповідності до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.
Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.
У пункті 4 Постанови № 935 наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.
Згідно з п. 1.4 Основних положень основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 року N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 року за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.
Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N 11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 року N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.
Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік. У відповідності до цих норм КП «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008 рік, серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання.
Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, з боку позивача відповідно до Розділу 7 «Нормування питомих витрат ПЕР» перевищення електроенергії за 2008 рік не вбачається.
Позивачем в свою чергу не заперечується факт перевищення Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води.
Порядок застосування фінансових санкцій встановлений у додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».
Відповідно до цього нормативного акту, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем помилково при проведенні розрахунку економічних санкцій було взято перевитрати електричної енергії, та ціну за неї, оскільки з акту перевірки вбачається, що з боку позивача відповідно до Розділу 7 «Нормування питомих витрат ПЕР» перевищення електроенергії за 2008 рік не було.
Колегія суддів зазначає, що відповідач мав право для розрахунку економічних санкцій брати лише обсяг перевитрат води, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».
Перевіркою також не встановлено, що перевитрата води відбулася з винних дій позивача, пов'язаних з марнотратним витрачанням палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих, недотримання діючих технологій. Разом з тим, пунктами “е”, “є” ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами, застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Також необхідно зазначити, що споживання ПЕР понад показники питомих витрат не є тотожним марнотратному споживанню ПЕР. З цього випливає, що виявлені відповідачем порушення не відноситься до марнотратного витрачання та прямих втрат паливно-енергетичного ресурсів, тому відповідач повинен був застосувати до позивача санкції, які передбачені п. „є" ст. 11 Закону України "Про енергозбереження", а саме - введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін
На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-14895/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
У повному обсязі ухвала виготовлена 24 вересня 2010 року.
Колегія суддів: