01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 48/123
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача:
Шакірова Т.В. -дов. № б/н від 05.01.2009р.
від відповідача:
Олійник В.В. -дов. № б/н від 25.10.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Русь Інтернешнл"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009
у справі № 48/123 (суддя
за позовом ТОВ "Русь Інтернешнл"
до Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"
про визнання договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005 р. неукладеним та таким, що не створює жодних прав і обов"язків для сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Олександрія” про визнання договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005р. неукладеним та таким, що не створює жодних прав і обов'язків для сторін
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2009р. у справі № 48/123 у позові відмовлено повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009р. у справі № 48/123 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким визнати Договір № 02/11/05-РА від 02.11.2005р. неукладеним та таким, що не створює жодних прав та обов'язків для сторін, а також просить судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 12.06.2009року у справі № 48/123 апеляційну скаргу прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 04.08.2009 року.
В судових засіданнях 04.08.2009р. та 01.09.2009р. відкладався розгляд справи в зв'язку з надходженням від відповідача і позивача клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим примиренням сторін.
В судовому засіданні 06.10.2009 р. представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005року (надалі - Договір), що був підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” (далі - позивач) та Приватним підприємством “Будівельна компанія “Олександрія” (далі - відповідач) неукладеним та таким, що не створює жодних прав та обов'язків для сторін, з підстав недосягнення при укладенні даного договору, що за своєю природою є договором підряду в капітальному будівництві, всіх істотних умов договору, а саме сторонами не було досягнуто згоди щодо умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, а також щодо порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду та порядку внесення змін до договору та його розірвання. Крім того, позивач зазначає, що будь-які дії на виконання договору №02/11/05-РА від 02.11.2005 року позивачем не здійснювались, а договір та акт прийому-передачі за листопад 2005р. підписані неуповноваженою особою.
Місцевим судом відмовлено в задоволенні позову повністю.
Позивач в апеляційній скарзі стверджує що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.20 ГК України, ст.14 ЦК України та ст. 12 ГПК України. Позивач вважає, що судом першої інстанції не досліджено того що сторонами при укладенні Договору не визначено всіх істотних умов, а саме - не визначено умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва та порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду та порядок внесення змін до договору та його розірвання, у відповідності до ч.8 ст.181 ГК України, ч.1 ст.638 ЦК України, тому даний Договір є неукладеним, тобто таким, що не створює прав і обов'язків для сторін. При цьому скаржник зазначає, що порушення його права відбулося внаслідок звернення Приватного підприємства “Веста - Сервіс” з позовною заявою про стягнення 338826,43 грн. за Договором на підставі договору уступки права вимоги №02-06/7 від 02.06.07р., укладеного між ПП “Веста - Сервіс” та відповідачем. Таким чином, позивач просить суд визнати на підставі ст. 20 ГК України відсутність його прав та обов'язків за неукладеним договором, а саме відсутність обов'язку сплачувати.
Однак, апеляційний суд не приймає до уваги вищезазначені твердження позивача, оскільки вони не відповідають обставинам справи, протирічать нормам чинного законодавства та спростовуються наступним.
Місцевий господарський суд встановив, що 02.11.2005р. між сторонами у справі укладено Договір № 02/11/05-РА, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити на свій ризик, власними силами та засобами ремонт 5-го поверху, номерів 205,503,528,529,527,526,501,505,530 ГК “Русь” відповідно до кошторису та Договірної ціни.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору неукладеним з посиланням на те, що сторонами при його укладенні не визначено всіх істотних умов, а саме - не визначено умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва та порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду та порядок внесення змін до договору та його розірвання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а також іншими актами цивільного законодавства України не передбачено такого способу захисту права, як визнання договору неукладеним.
Оскільки відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір.
Проте, вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі.
Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення.
Цей факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин та обґрунтованості вимог.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, порушення його права відбулося внаслідок звернення Приватного підприємства “Веста - Сервіс” з позовною заявою про стягнення 338826,43 грн. за Договором на підставі договору уступки права вимоги №02-06/7 від 02.06.07р., укладеного між ПП “Веста - Сервіс” та відповідачем, однак при цьому не вказує яким чином саме відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про визнання Договору № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року неукладеним, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Посилання скаржника на те, що договір № 02/11/05-РА від 02.11.2005 року та акт прийому-передачі виконаних робіт за листопад 2005р. підписані неуповноваженою особою колегією суддів не приймається, оскільки відповідачем надано копію довіреності на Білойвана А.Г. (№09 від 12.01.2006 р.), що підтверджує його повноваження на підписання вищезазначених документів. Натомість, позивачем не надано жодних документів про відкликання даної довіреності або про визнання її недійсною, а також про притягнення до будь-якої відповідальності колишніх керівників позивача.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 1, 33, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 48/123 від 08.04.2009 р. залишити без змін.
3. Матеріали справи № 48/123 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.10.09 (відправлено)