Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
10 серпня 2010 року справа №2а-4440/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Губській Л.В., Юрко І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по справі № 2а-4440/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та дій,-
07 червня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та дій для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Прокуратури Луганської області із заявою про скоєння злочину помічником прокуратури Лутугинського району ОСОБА_4. Заява позивача була перенаправлена до прокуратури Лутугинського району, де працює особа щодо якої позивачем подано заяву про скоєний злочин. Направлена до Прокуратури Луганської області заява про скоєний злочин повинна була бути розглянута за правилами, встановленими ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Відповіді по суті зазначеної заяви позивачем отримано не було. Відповідач проігнорував заяву позивача як заяву про вчинення злочину і ніяких мір до теперішнього часу не прийняв (не було ні постанови про порушення кримінальної справи, ні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року відмовлено у відкритті провадження по справі № 2а-4440/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та дій.
З ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку про те, що спірні відносини не повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду. Також позивач зазначає, що на дані правовідносини згідно ст. 17 КАС України поширюється підвідомчість адміністративного суду у порядку КАС України.
Сторони до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення у матеріалах справи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на те, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини, що склались між сторонами у вказаному позові, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 де зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської.
Згідно ст.99-1 КПК України постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.
Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 2361 цього Кодексу.
Проте, з позовної заяви вбачається, що виник спір щодо дій та бездіяльності відповідача -прокуратури Луганської області щодо не виконання статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду), тобто спір не стосується дій та бездіяльності відповідача в межах розслідування конкретної кримінальної справи, позивач не оскаржує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до норм КПК України позивач не може оскаржити незаконні дії та бездіяльність відповідача згідно статті 234 КПК України, оскільки кримінальну справу по його заяві не було порушено відповідачем, заяву позивача орган прокуратури не перевіряв та будь-яке рішення прийнято не було.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Оскільки провадження у справі не було відкрито - позовна заява скеровується до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по справі № 2а-4440/10/1270 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по справі № 2а-4440/10/1270 - скасувати.
Направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді