Головуючий у 1 інстанції - Головіна Т.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
10 серпня 2010 року справа №2а-291/09/1203
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Губській Л.В., Юрко І.В.
при секретарі судового засідання Сухоцької Д.Ю.
за участю:
позивача не з'явилася
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача
Артемівської районної у м. Луганську ради не з'явився
представника третьої особи
управління Держкомзему у м. Луганську не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 листопада 2009 року по справі № 2а-291/09/1203 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконкому Артемівської районної у м. Луганську ради, третя особа управління Держкомзему у м. Луганську про визнання незаконними рішень Артемівської районної у м. Луганську ради, рішення виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську ради, державного акту про право власності на землю,-
У 2007 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними рішень Артемівської районної у м. Луганську ради, рішення виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську ради, державного акту про право власності на землю.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано недійсним та скасовано рішення сесії Артемівської районної у м. Луганську ради від 25.11.2005 року №222/52 щодо надання ОСОБА_2 у приватну власність шляхом приватизації земельну ділянку площею 0,0938 Га за адресою: м. Луганськ, провулок Садовопроедной, 12-а, визнано незаконним та скасовано державний акт від 04.07.2006 року серія ЯБ № 457350 про право власності на земельну ділянку площею 0.0938 га, за адресою м. Луганськ, провулок Садовопроездной, 12-а на ім'я ОСОБА_2.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивачці на підставі договору дарування від 18.05.1977 року та свідоцтва про право на спадщину від 19.06.2001 року на праві приватної власності належить домобудівля №12 по пров. Саловопроездной, що у ОСОБА_4. Рішенням Артемівської районної у ОСОБА_4 ради від 16.06.1988 року Ян>"шевським дозволено переобладнати літню кухню у гараж - встановити в'їзні ворота. Згідно відповіді виконкому від 23.09.1988 року. ОСОБА_5 без дозволу виконкому почато переобладнання літньої кухні піл гараж. останній наданий припис щодо заборони будівництва до вирішення питання на засіданні виконком; фактично сараї літ. «В», «Г» та «Б» знесені та побудований гараж розмірами 4X5; виконкомом запропоновано перенести стіни гаража на відстань 50 см від меж земельної ділянки. Припис виконкому ні колишньою власницею ОСОБА_5. ні відповідачем ОСОБА_2 не виконаний, стіни гаража не переносилися. Рішенням виконкому Артемівської районної у м. Луганську ради від 14.01.1992 №10/59 на підставі заяви ОСОБА_5. дозволено облінвентарбюро зареєструвати самовільні побудови: сараї літ Л, літ. О гараж літ. Н.
Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2004 року після смерті матері ОСОБА_5, померлої 22.07.2002 року, належить домобудівля №12а по пров. Садовопроездному, що у ОСОБА_4, розташована на земельній ділянці фактичною площею 940 кв.м.
У відповідь на заяву позивачки по встановленню меж земельних ділянок сторін, листом від 20.05.2004 року виконком повідомив, що, оскільки конфлікт з встановлення меж триває з 1988 року позивачці рекомендовано звернутися до суду. Згідно акту комісії у складі голови вуличного комітету та сусідів від 20.10.2004 року, позивачка намагалася встановити забір між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_2, але останній 27.06.2004 року викопав стовпи, встановлені позивачкою. Актом комісії у складі голови вуличного комітету та сусідів від 3.04.2007 року встановлено, що позивачкою у квітні 2005 року був встановлений забір з металевої сітки-рабиці 2.04.2007 року ОСОБА_2 пересунув на 9 м., замінив його забором з шиферу, зменшив при ньому площу земельної ділянки позивачки. Згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки та передачі межових знаків на зберігання від 15.11.2005 року, з позивачкою не узгоджені межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю будь-яких відносин, не пов'язаних с земельними питаннями, про що мається відмітка голови вуличного комітету ОСОБА_6 Рішенням Артемівської районної у м. Луганську ради № 222/52 від 25.11.2005 року, передано ОСОБА_2 у приватну власність шляхом приватизації земельну ділянку площею 0. 0938 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 457350 від 4.06.2006 року відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 0938 га.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона дійсно засвідчувала, як голова вуличного комітету акт узгодження меж від 15.11.2005 року, тоді до неї підходив чоловік для узгодження акту, у якому була відсутня підпис позивачки, чоловік умовив її його підписати, пояснивши, що він з позивачкою домовився та вона підпише.
Сторін мають спільну межу, по якій в теперішній час встановлено суцільний паркан. Між сторонами існує спір з приводу даної спільної межі, позивачкою подано позов до суду, який у теперішній час призупинений до вирішення даної справи.
В обґрунтування вимог позивачкою, та заперечень відповідачем ОСОБА_2, до справи надані різні технічні документи на домобудівлю ОСОБА_2 (технічні паспорта), сутність яких є різною. Так, згідно представленому позивачкою плану земельної ділянки відповідача ОСОБА_2, складеного МКП БТІ 14.09.2005 року обидва кута гаража літ. Н відповідача, розташовані на її земельній ділянці; згідно плану земельної ділянка складеного МКП БТІ від 4.06.2004 року, наданої відповідачем ОСОБА_2, один кут гаражу літ.Н розташованій на межі земельних ділянок сторін.
Згідно вимогам державних будівельних норм України ДБІІ 79-92 „Жилі будинки для індивідуальних забудовників України'' (п.2.20) і ДБН 360-92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (п.3.25), будівлі і споруди повинні розташовуватись на відстані не менше 1 метру від границі суміжного землекористування;
Суд вважає, що позивачкою не доведено, що гараж відповідача з одного кута заходить на її ділянку саме на 0,77 м, з іншого - на 40 см. але вважається встановленим, що гараж відповідача з одного кута розташованій на межі земельних ділянок сторін - в тій частині, що не спростовується відповідачем ОСОБА_2 враховуючи також, що дана обставина підтверджується відповіддю виконкому від 23.09.1988 року, якою встановлено незаконне будівництво ОСОБА_5 гаражу розмірами 4X5 , тоді як останній був дозволено тільки переобладнання літньої кухні під гараж шляхом встановлення в'їзних воріт та виконкомом запропоновано перенести стіни гаража на відстань 50 см від меж земельної ділянки, припис виконкому не виконаний.
При існуванні суперечливих даних (різних технічних паспортів на будинок відповідача ОСОБА_2М.), наданих сторонами, щодо розташування гаражу відповідача ОСОБА_2 під літ. «Н», має місце зведення гаражу під літ.»Н», розташованого па земельній ділянці відповідача ОСОБА_2, з порушенням необхідних умов і технічних норм.
Відповідно до ч.2 ст. 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущена строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позву за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Про існування гаражу відповідача ОСОБА_2, зведеного з порушенням норм та правил, позивачці було відомо з 1988 року - часу його зведення, з тогу часу позивачка його наявність не оспорювала, хоча достеменно знала про його існування, остання не була позбавлена можливості з'ясувати, чи зведено спірний гараж на законних підставах, чи ні, чи мається відповідний дозвіл у землекористувача на це. Оскаржуване позивачкою рішення виконкому Артемівської районної у м. Луганську ради про реєстрацію гаража літ. Н прийнято 14.01.1992 року, суд вважає, що строк на звернення до суду позивачкою на оскаржена: даного рішення пропущений, остання не просить суд його поновити, відповідач ОСОБА_2 наполягає на відмові задоволенні позову позивачки із цих підстав. Посилання позивачки, що вона не зверталася з цього приводу раніше до суду через своє захворювання та захворювання матері, суд не розглядав, як поважні причини пропуску строку позивачкою, бо вони необґрунтовані та нічим не підтверджені, а позивачка не просить суд поновити строк позовної давності, тому в цій частині позову ОСОБА_3 суд відмовив за пропуском строку позовної даності.
Власник, згідно до ст.391, 4.4,5,7 ст. 319 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників; діяльність власника може бути обмежена у випадках і в порядку, передбаченому законом.
Згідно до ст.9І, 96, 103 ЗК України, власники і землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; власники та землекористувачі повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Відповідно до ст. 198 ЗК України, кадастрові зйомки - не комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки: погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами: відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Згідно зі ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади або місцевого самоврядування, який не відповідає законові І порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно до вимог ЗК України і у відповідності до встановленого порядку вирішення радою питань щодо відведення земельних ділянок, було обов'язковим при наданні земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2, в даному випадку, складання акту узгодження меж між сусідами. Встановлено, що позивачкою не було підписано даного акту, остання не погодилася на встановлену землевпорядною організацією, яка готувала документи для приватизації землі, межею. Посилання відповідача - виконкому на наявність узгодження даного акту головою квартального комітету, якій у них не було підстав довірити, є необґрунтованим, оскільки, як було встановлено, ОСОБА_6 не тільки не узгодила даний акт з позивачкою, вона взагалі особисто не пересвідчилася в істинності позицій сусідніх землекористувачів.
Відповідач, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, не представив суду належних І достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення щодо надання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2
Даним рішенням відповідача суттєво порушені права позивачки, оскільки акт попереднього узгодження меж земельної ділянки позивачкою не підписувався, на місцевості земельна ділянка з попереднім узгодженням її меж не визначалась, в зв'язку з чим позивачка була позбавлена можливості викласти свої заперечення та зауваження і ЇЇ права, як власника домоволодіння, не приймались до уваги. Позивачка вважає вказане рішення незаконним, оскільки воно є не обґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упередженим, не розсудливим, прийнятим без дотримання принципу рівності членів громади перед законом, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Наведені позивачкою обставини дійсно вказують на певні і суттєві обмеження її як власника у вільному і повному здійсненні своїх прав, в тому числі і права користування домоволодінням і земельною ділянкою.
За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування с незаконним і підлягає скасуванню.
На підставі даного рішення виконкому Артемівською районною у м. Луганську радою та ОСОБА_4 міським управлінням земельних ресурсів відповідачу ОСОБА_2 наданий державний акт на право власності від 4.07.2006 року № 457350, яким зачіпаються права позивачки і обмежується її право власності, даний акт також, як незаконний скасовано.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 листопада 2009 року - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 11 серпня 2010 року.
Головуючий
Судді