07 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Оніщука М.І, Слободянюк С.В.,
при секретарі Івченко О.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У квітні 2015 р. Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту виконання ним трудових обов'язків з ліквідації наслідків ЧАЕС в м. Прип'ять та м. Чорнобиль в період з 21.06.1986 року по 27.06.1986 року. Обгрунтовуючи вимоги заяви, зазначав, що в період з 21.06.1986 року по 27.06.1986 року він працював у м. Прип'ять та м. Чорнобиль, вказані обставини підтверджуються поясненнями свідків та карточкою обліку доз радіоактивного опромінювання. Однак, у виписці з наказу зазначена дата повернення його з відрядження не 27 а 21 червня 1986 року. Заявник також зазначив у заяві, що підтвердження факту потрібно йому для призначення пенсії.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. Роз'яснено заінтересованим особам, що вони мають право подати до суду позов на загальних підставах.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви.
Унікальний номер справи: 760/6817/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12364/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Апелянт посилається, що він просив суд встановити юридичний факт свого перебування в період з 21 червня 1986 року по 27 червня 1986 року щодо виконання роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип'ять та м. Чорнобиль, оскільки іншим чином встановити цей факт не можливо. Від встановлення цього факту залежить надання йому пільг, пенсій, компенсації відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 poку не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту виконання трудових обов'язків з ліквідації наслідків ЧАЕС в м. Прип'ять та м.Чорнобиль в період з 21.06.1986 року по 27.06.1986 року, оскільки у вказаний період він у м. Прип'ять та м. Чорнобиль працював. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями свідків та карточкою обліку доз радіоактивного опромінювання, однак, у виписці з наказу зазначена дата повернення його з відрядження не 27 а 21 червня 1986 року.
Заявник також зазначив у заяві, що підтвердження факту потрібно йому для призначення пенсії.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, та розглядаючи доводи апеляційної скарги, вважає, що вони не відповідають обставинам справи з огляду на таке.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви, оскільки при розгляді справи було встановлено наявність спору про право.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, фактично заявник не згодний з наданими йому документальними відомостями, які не дають підстав для призначення пільгової пенсії, а не просить встановити факт у зв'язку з відсутністю документів та неможливістю їх відновлення.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження матеріалами справи, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року- залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: