07 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Оніщука М.І., Слободянюк С.В.,
при секретарі Івченко О.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» - Пантіної Любові Олександрівни на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу визнано неподаною і повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» - Пантіна Любов Олександрівна, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та повернути матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідно до п. 2. ч.1 ст. 5. зазначеного закону позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014р. № 563 з «18» вересня 2014 року відкликано банківську ліцензію Позивача. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014р. № 92 розпочато процедуру ліквідації Позивача та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Пантіну Любов Олександрівну, строком на один рік, з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно.
Унікальний номер справи: 760/11536/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12363/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Зазначає, що відповідно ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення , повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Тому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л. О., звертаючись із позовом у справі №2-5144/15 760/11536/15-ц, предметом якого є стягнення з Відповідачів заборгованості за кредитними договорами, діяла на виконання повноважень та в межах, наданих їй Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а Солом'янський районний суд повинен був застосувати приписи п.22. ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення уповноваженої особи Фонду від сплати судового збору та прийняти позов до розгляду.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором №02/980/К/223 від 29.12.2008 року у розмірі 1 852 199,50 грн., заборгованість за Кредитним договором №02/980/К/002 від 12.01.2009 року у розмірі 2 027 737,36 грн., заборгованість за договором №02/980/К/003 від 13.01.2009 року у розмірі 2 110 261,52 грн., заборгованість з Кредитним договором №02/980/К/004 від 20.01.2009 року у розмірі 1 312 951,59 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.06.2015 року позивачу був наданий строк, який не міг перевищувати 5 днів з дня отримання копії ухвали, для виправлення недоліків, а саме сплати суми судового збору.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 06.07.2015 року на виконання ухвали суду від 19.06.2015 року представником позивача було надано заяву про усунення недоліків, якою вказані в ухвалі суду недоліки усунено не було.
При цьому суд першої інстанції вважав, що в даному випадку позовна заява була подана уповноваженою особою Фонду лише як органом управління від імені та інтересах ПАТ «Старокиївський Банк», а не від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, що є іншою особою та зверненням з інших за характером правовідносин, і ні в тексті позовній заяві, ні в поясненнях представник позивача не виклав обставин в обґрунтовування зв'язку позовних вимог, які за змістом позовної заяви випливають зі спору, що виник зі звичайних договірних відносин самостійних учасників цивільного обороту, із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а тому позивач не може бути звільнений від сплати судового збору за пред'явлення позову відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014р. № 563 з 18 вересня 2014 року відкликано банківську ліцензію Позивача. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014р. № 92 розпочато процедуру ліквідації Позивача та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію позивача Пантіну Любов Олександрівну, строком на один рік, з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні іасади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону тимчасовим адміністратором неплатоспроможного оанку та ліквідатором банку є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
Відповідно до п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно ч. 2. ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Згідно ч. 3. ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку, а згідно ст. 48 - виконує повноваження органів управління банку.
Згідно ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Відповідно ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення , повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Відповідно до п. 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки як вбачається із позовної заяви, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л. О., звертаючись із позовом у справі №2-5144/15 760/11536/15-ц, предметом якого є стягнення з Відповідача заборгованості за кредитними договорами, діяла на виконання повноважень та в межах, наданих їй Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а Солом'янський районний суд повинен був застосувати приписи п.22. ч.І. ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення уповноваженої особи Фонду від сплати судового збору, що є наслідком для вирішення питання про прийняття справи до розгляду.
Статтею 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»встановлено, що Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:
1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;
2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених частиною восьмою статті 39 цього Закону;
Відповідно до ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що всилу наявності тимчасової адміністрації в ПАТ «Старокиївський Банк» повернення позовної заяви порушує не тільки права банківської установи, як належного кредитора, а й права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції у цій справі, як постановлену з порушенням норм процесуального права, слід скасувати, а справу направити до Солом'янського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» - Пантіної Любові Олександрівни - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року - скасувати.
Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу направити до Солом'янського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.
Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: