1[1]
2 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12014100030006963 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодяжне, Романівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньотехнічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року,
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених:
ч. 1 ст. 187 КК України з призначенням покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі;
ч. 2 ст. 146 КК України з призначенням покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття ОСОБА_5 призначено покарання 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 9 199 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити ОСОБА_5 покарання: за ч. 2 ст. 146 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання з іспитовим строком 2 роки. У задоволенні цивільного позову потерпілого відмовити.
На обґрунтування такої позиції адвокат ОСОБА_7 зазначає, що вирок суду є незаконним внаслідок призначення ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєних злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано активне сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочинів. Також зазначає, що судом неправомірно стягнуто на користь потерпілого 50000 гривень моральної шкоди, оскільки між діями ОСОБА_5 та смертю ОСОБА_10 відсутній взаємозв'язок.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати та пом'якшити призначене покарання, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що злочини вчиненні внаслідок тяжких сімейних обставин, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, та відсутність доказів того, що кримінальні правопорушення вчиненні в стані алкогольного сп'яніння. Визнаючи матеріальну шкоду вказує, що стягнення моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки смерть потерпілого не знаходиться у причинному зв'язку з його неправомірними діями.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурор, потерпілий та представник потерпілого, заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи їх необґрунтованими.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у незаконному позбавленні волі ОСОБА_10 з корисливих мотивів та у нападі з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за наступних обставин.
24 червня 2014 року близько 5 годин 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, вчинив розбійний напад на ОСОБА_10 , наніс останньому не менше трьох ударів кулаком правої руки в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_10 не втримався на ногах та впав на підлогу, втративши свідомість. Коли ОСОБА_10 прийшов до тями, ОСОБА_5 взяв його під руки та перетягнув до ванної кімнати, де залишив, підперши двері стільцем та табуретом, тим самим позбавивши потерпілого вільного переміщення та можливості покинути ванну кімнату. Після чого, ОСОБА_5 незаконно заволодів майном ОСОБА_10 , а саме: телевізором марки «Самсунг», вартістю 7700 гривень, монітором до комп'ютера вартістю 1499 гривень, комп'ютерною мишкою вартістю 40 гривень, сонцезахисними окулярами вартістю 150 гривень, туристичним рюкзаком вартістю 800 гривень, чоловічою курткою вартістю 200 гривень, чоловічою теніскою вартістю 80 гривень, чоловічою сорочкою вартістю 100 гривень, чоловічим діловим костюмом вартістю 400 гривень, чоловічими кросівками вартістю 1500 гривень, чохлом з ключами в кількості 4 штуки, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, а всього на загальну суму 13119 гривень. Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном з місця вчинення злочинів зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 13119 гривень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, потерпілого та його представника, прокурора, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному позбавленні волі з корисливих мотивів та у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, яким надана належна оцінка та в апеляційних скаргах не оспорюються.
Так, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно, неупереджено дослідив надані сторонами докази, в тому числі й пояснення обвинуваченого який під час судового розгляду визнав свою вину, повно та правильно виклав доводи у вироку, проаналізував їх у сукупності з іншими наданими у справі доказами, дав належну оцінку зібраним доказам і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення за описаних у вироку обставин ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України та переконливо вмотивував і обґрунтував прийняте рішення.
Всупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, покарання ОСОБА_5 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого. При цьому судом першої інстанції були з'ясовані обставини, передбачені ст. 91 КПК України, враховані задовільна характеристика ОСОБА_5 , те, що він не перебуває на спеціальних обліках, суспільно-корисливою працею не займається, не судимий, вірно встановлено обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та обтяжують покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд обґрунтовано послався на стан алкогольного сп'яніння у якому знаходився ОСОБА_5 на момент вчинення злочину, оскільки ці обставини підтверджується як показаннями ОСОБА_5 , який у судовому засіданні визнав вживання алкогольних напоїв перед вчиненням злочинів, так і показаннями свідка ОСОБА_12 , за якими він, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 24 червня 2014 року близько 5 години ранку спільно вживали алкогольні напої.
Посилання в апеляційних скаргах про наявність додаткових обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого вказуючи на активне сприяння розкриттю злочину, збігу тяжких сімейних та особистих обставин є необґрунтованим, оскільки суперечать наявним в матеріалах кримінального провадження доказам.
Так для визнання сприяння розкриттю злочину обставиною, яка пом'якшує покарання необхідною умовою є те, що таке сприяння має бути активним, тобто розкриття злочину має відбуватись з ініціативи чи енергійного сприяння з боку обвинуваченої особи, однак такі дії з боку обвинуваченого ОСОБА_5 були відсутні, а обмежувались визнанням вини та щирим розкаянням, що і було обґрунтовано визнано судом першої інстанції окремою обставиною, яка пом'якшує покарання.
Безпідставними є і твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про вчинення злочину в наслідок тяжких сімейних обставин, оскільки матеріали кримінального провадження та встановлені судом першої інстанції обставини цього не підтверджують та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що причиною сварок з братом, який проживав у неї в м. Києві у квартирі яку вона орендувала, була постійна відсутність у нього роботи та доходу.
Таким чином, будь-які дані про наявність у ОСОБА_5 тяжких сімейних чи особистих обставин внаслідок збігу яких обвинуваченим було вчинені злочини, передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України відсутні.
Наведені обставини в їх сукупності давали суду першої інстанції усі підстави для висновку про не можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування реального покарання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_5 як положень ст. 69 КК України, так і підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, тобто ст. 75 КК України.
Необґрунтованими є доводи апеляційних скарг щодо неправомірного стягнення на користь потерпілого моральної шкоди, які спростовуються тим, що суд першої інстанції задовольнив цивільний позов про стягнення моральної шкоди частково, врахувавши характер, обставини і наслідки кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_5 , заподіяння ним матеріальної шкоди і душевних страждань потерпілому. При цьому, всупереч доводам апеляційних скарг, суд першої інстанції не встановлював наявності причинного зв'язку між діями обвинуваченого та смертю ОСОБА_10 і обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди на суму 50 000 гривень.
З огляду на викладене колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційних скарг, а тому залишає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року без зміни.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_5 у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді
____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ЄУНС 754/1568/15-к
№ апеляційного провадження 11-кп/796/867/2015
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_13
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1