Апеляційне провадження №22-ц/796/9073/2015 Головуючий в 1 інстанції - Гребенюк В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі: Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив Банк» на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Актив Банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та нарахованих відсотків,-
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
05 грудня 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вищеназваним позовом, в якому просила суд: стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу «Актив прибутковий» від 10 червня 2014р. у розмірі 16600 дол. США. та відсотки 185 доларів США .
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов'язань, проігнорував її звернення в листопаді 2014 року про повернення грошового вкладу, після закінчення строку дії договору.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив Банк» на користь позивача 16 600 доларів США грошового вкладу та 185 Доларів США відсотків. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.05.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства «КБ АктивБанк», в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ КомерційнийБанк», подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вказувала на те, що 24 грудня 2014 року було прийнято рішення про початок ліквідації банку, введено тимчасову адміністрацію, а тому суд ухвалюючи рішення повинен був застосувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відмовити позивачу в позові, яка після ухвалення рішення отримала 200 000 грн. на підставі та в порядку передбаченому вказаним законом, та звернулась як кредитор в порядку черговості до банку на решту грошових коштів, які не були їй повернуті.
До апеляційного суду сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 10 червня 2014 року сторони уклали договір банківського вкладу № ДФО-01-180338 «Актив прибутковий», сума вкладу 16 600 доларів США на строк 1 місяць, з 10 червня 2014 року по 10 липня 2014 року зі сплатою 7% річних в день повернення вкладу.
Позивач на виконання умов договору внесла депозитні кошти 10 червня 2014 року, що підтверджується меморіальним ордером та не заперечується відповідачем.
11 червня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду.
20 листопада 2014 року позивачка звернулась до відповідача з вимогою повернути вклад та відсотки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення .
Судом також встановлено, що на час розгляду справи районним судом, сума вкладу та проценти по договору , позивачці не виплачені, доказів, які б свідчили про належне виконання банком взятих на себе зобов'язань за договором районним судом отримано не було.
Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Аналогічні положення щодо обов'язку банку видати вклад фізичній особі на її першу вимогу містить п. 33. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2003 р. за № 1256/8577.
Як вбачається із вищенаведених умов укладеного між сторонами договору, банк зобов'язаний повернути вклад в дату закінчення строку розміщення. Проте, в порушення вимог ст.ст. 1060, 1068 ЦК України та умов договору сума вкладу та сума процентів, нарахованих за умовами договору, позивачці протиправно не були повернуті, незважаючи на її звернення до банку з відповідними вимогами.
Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п.1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній валюті чи в національній валюті.
З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що зобов'язання відповідача щодо повернення позивачці суми вкладу за укладеним договором та суми процентів має бути виконане у валюті вкладу - доларах США, що не суперечить законодавству.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи, які суд вважав встановленим є доведеними.
Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають цим обставинам та вимогам Закону.
Посилання представника банку на те, що фонд гарантування виплатив позивачу 200 000 грн. , а тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 на правильність ухваленого рішення не впливає, оскільки станом на момент ухвалення рішення депозитні кошти не були повернуті позивачу, а тому в суду не було правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Доводи скарги з приводу введення у відповідача в грудні 2014 року тимчасової адміністрації та початок процедури ліквідації , посилання на положення п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» . та на не неможливість здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивач звернувся до банку із вимогою про видачу вкладу та нарахованих процентів в листопаді 2014 року, а до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу 05.12.2014, тобто до запровадження процедури ліквідації банку.
Звернення позивачки після ухвалення рішення до ліквідаційної комісії з заявою на отримання решти коштів, які не були їй повернуті фондом гарантування, також не є підставою для скасування рішення, законність якого перевіряється на дату його постановлення.
Позивач довів порушення його прав відповідачем, яке відбулося до запровадження тимчасової адміністрації, а тому у суду були відсутні правові підстави для відмові у захисті порушеного права в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Актив-Банк» відхилити.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: