ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 вересня 2015 року № 826/2697/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа,Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: начальник Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області Амброз Тетяна Василівна
провизнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди, -
19 лютого 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про:
- визнання протиправним та скасування наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (далі - Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, Управління, відповідач) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції» від 19.09.2014 № 301 в частині звільнення начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області ОСОБА_1 із займаної посади (далі - оскаржуваний наказ);
- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (далі - Фастівський МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області);
- стягнення з Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
18 березня 2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області Амброз Тетяну Василівну (далі - начальник Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області Амброз Т.В., третя особа).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржуваним наказом, на неї, начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному рівні організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими та недостатньому контролі за виконанням підлеглими працівниками службових обов'язків, що призвело до порушень під час виконання ними посадових інструкцій, неправомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.
Позивач вказує на те, що її неправомірно звільнено з посади начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області.
Протиправність, на думку ОСОБА_1, дій відповідача полягають насамперед в тому, що в момент скоєння ОСОБА_3 (старший інспектор Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, лейтенант внутрішньої служби) корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», позивач перебувала в черговій відпустці, а виконання обов'язків начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області було покладено на заступника начальника цього ж відділу майора внутрішньої служби Амброз Тетяну Василівну.
Також позивач вказує на те, що в порушення приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, відносно неї не проводилось жодного службового розслідування.
Крім того, на думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, їй заподіяно моральної шкоди.
Так, з моменту ознайомлення з наказом про звільнення, в неї значно погіршився стан здоров'я (позивач морально та душевно страждала, переживала, постійно перебувала в нервовому стані), факт якого підтверджується листками непрацездатності.
Також, позивач зазначає, що в зв'язку із звільнення з керівної посади, на якій вона перебувала понад п'ять років, значно підірвано її авторитет як жінки-керівника, оскільки вказана вище посада забезпечувала їй стабільну роботу в Фастівському МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, де неодноразово заохочувалась.
Розмір завданої їй моральної шкоди позивач оцінює в розмірі п'яти тис. грн.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що 09.09.2014 в Фастівському МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області сталася надзвичайна подія - працівником даного підрозділу ОСОБА_3 було вчинено адміністративне корупційне правопорушення. Постановою Апеляційного суду Київської області від 29.01.2015 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1725 КУпАП. Безпосереднім керівником зазначеного працівника була позивач.
Так, на виконання вказівки прокуратури Київської області Управлінням було призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, який був затверджений т.в.о. начальника Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області та надані пропозиції про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
З підстав зазначеного, а також те, що позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності, останню було вирішено звільнити з посади начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області.
Як наслідок, на думку відповідача, наказ Управління про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Фастівського МРВ КВІ від 19.09.2014 № 301 в частині, що стосується звільнення позивача з займаної посади, є обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Третя особа своїми правами на подання заперечень та/або пояснень, передбаченими ст. ст. 49, 51 КАС України не скористалася. В судовому засіданні третя особа проти задоволення адміністративного позову заперечувала.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 30.07.2015 третьої особи, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 працює в сфері виконання кримінальних покарань, звання - майор внутрішньої служби.
З 30.06.2009 по день звільнення з посади працювала на посаді начальника Фастівського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції (після реорганізації, Фастівський міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області).
Як встановлено судом, на підставі наказу начальника Управління від 28.07.2014 № 64о/с-вп, майору внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-101203), начальнику Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, надано чергову відпустку за 2014 рік, із виїздом в м. Генічеськ Херсонської області, тривалістю 38 діб (із них 1 доба святкова, 2 доби на дорогу), з 04 серпня по 10 вересня 2014 року; виконання обов'язків начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області покладено на заступника начальника цього ж відділу майора внутрішньої служби Амброз Тетяну Василівну.
Під час перебування позивача в черговій відпустці, а саме 09.09.2014 близько 15-ї год. в службовому кабінеті приміщення Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області в момент передачі засудженим ОСОБА_4, який перебуває на обліку в Фастівському МРВ КВІ Управління, двох подарункових сертифікатів мережі магазинів «Космо» номіналом по 500 гривень кожний старшому інспектору Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_3, працівниками Служби безпеки України та працівниками прокуратури було здійснено затримання останньої.
Дана подія зареєстрована прокуратурою Київської області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42014110000000306 від 08.09.2014 щодо відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України.
15 вересня 2014 року до Фастівського МРВ КВІ Управління надійшла відповідь прокуратури Київської області № 06/1/24201411000000306 від 15.09.2014 про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України, відносно гр. ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2014 року на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1725 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., конфісковано подарунок (два подарункові сертифікати мережі магазинів «Космо» номіналом по 500,00 грн. кожний, загальною вартістю 1 000,00 грн.).
Постановою Апеляційного суду Київської області від 29.01.2015 (справа № 381/5909/14-п) постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2014 року скасовано; прийнято по справі нову постанову, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1725 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення; два подарункові сертифікати мережі магазинів «Космо» номіналом по 500,00 грн. кожний, загальною вартістю 1 000,00 грн. конфісковано в дохід держави.
Між тим, на підставі листа прокуратури Київської області від 10.09.2014 № 42014110000000306, Управлінням ДПтС України в м. Києві та Київській області 10.09.2014 винесено наказ «Про призначення проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_5» № 287.
Таким чином, за фактом вимагання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1 000,00 грн. для власних потреб за вчинення неправомірних дій з використанням наданої влади стосовно старшого інспектора Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 (Д-009194) та інспектора цього ж відділу лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_6 (Д-010632) було призначено службове розслідування. Для проведення службового розслідування було створено комісію, якій необхідно було провести службове розслідування в термін до 20 вересня 2014 року. Висновок за результатами службового розслідування необхідно було подати на розгляд начальнику Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області.
Під час проведення службового розслідування, 12.09.2014 були відібрані пояснення у начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області ОСОБА_1.
Зокрема, з пояснень позивача, наданих нею 12.09.2014 встановлено, що співробітники Фастівського МРВ КВІ Управління працюють і виконують обов'язки згідно посадових інструкцій, які нею були розроблені та які затверджені в Управлінні ДПтС України в м. Києві та Київській області. В кінці липня 2014 року до Фастівського МРВ КВІ Управління надійшла ухвала Фастівського міськрайонного суду на ОСОБА_7 про стягнення у вигляді громадських робіт. Розпорядження виконувати вказану ухвалу було віддано ст. інспектору ОСОБА_3, яка вже мала досвід роботи в даному напрямку, а ОСОБА_6 в свою чергу на прикладі даної особової справи мала навчитись як виконувати даний вид стягнення. З приводу інциденту нічого пояснити не змогла, оскільки з 04.08.2014 передувала в черговій відпустці.
Згідно даних Послужного списку ОСОБА_1 (особистий № М-101203), зокрема розділу « 14. Стягнення» наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 12.09.2014 № 294 позивачу за відсутність контролю щодо виконання підлеглими співробітниками своїх службових обов'язків оголошено догану.
За наслідками проведеного службового розслідування, комісією було складено Висновок службового розслідування по факту вимагання від засудженого ОСОБА_7, який перебував на обліку Фастівського МРВ КВІ Управління неправомірної винагороди у вигляді грошових коштів у сумі 1 000,00 гривень старшим інспектором Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_3, який 19.09.2014 було затверджено т.в.о. начальника Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області.
19 вересня 2014 року т.в.о. начальника Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області винесено Наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції» № 301, пунктом першим якого, за неналежний рівень організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими та недостатній контроль за виконанням підлеглими працівниками службових обов'язків, що призвело до порушень під час виконання ними посадових інструкцій, начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.
З наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 19.09.2014 № 301 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції» позивач ознайомилась 20.11.2014, про що власноруч записано нею в примірнику наказу.
На підставі вказаного наказу, 10 грудня 2014 року Управлінням ДПтС України в м. Києві та Київській області винесено Наказ № 132 о/с-пр, яким майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-101203) 10 грудня 2014 року звільнено з посади начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління, з залишенням її у розпорядженні начальника Управління.
29 грудня 2014 року майор внутрішньої служби ОСОБА_1, як така, що перебувала в розпорядженні начальника Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області звернулась рапортом до начальника Управління, в якому просила призначити її на посаду заступника начальника Обухівського МРВ КВІ з 31.12.2014 тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_8
Наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 31.12.2014 № 142 о/с-пр майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-101203), яка перебувала в розпорядженні начальника Управління, з 31 грудня 2014 року призначено заступником начальника Обухівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління.
Незгода з наказом від 19.09.2014 № 301 в частині, що стосується ОСОБА_1, маючи на меті поновитися на посаді начальника Фастівського МРВ КВІ Управління та стягнення з Управління моральної шкоди обумовило позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами Закону № 2713-IV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кримінально-виконавча інспекція - це орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Кримінально-виконавча інспекція здійснює функції та повноваження, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положення про кримінально-виконавчу інспекцію затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (ст. 10 Закону № 2713-IV).
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання, зокрема, старший начальницький склад:
майор внутрішньої служби;
підполковник внутрішньої служби;
полковник внутрішньої служби (п. 4 ч. 6 ст. 14 Закону № 2713-IV).
Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами) (ч. 8 ст. 14 Закону № 2713-IV).
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань (ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV).
Так, Кабінетом Міністрів Української РСР прийнято постанову «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29 липня 1991 року № 114, якою затверджено Положення № 114.
Розділом IV Положення № 114 регулюються питання призначення на посади, переміщення і просування по службі.
Так, згідно з пп. «г» п. 42 Положення № 114 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Приписами п. 45 вказаного вище Положення визначено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться, зокрема, за особистим проханням; у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Зниження в посаді в порядку дисциплінарного стягнення провадиться начальником, якому таке право надано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.
У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.
За приписами ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (абз. перший ст. 5 Дисциплінарного статуту).
У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначений порядок накладання дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як встановлено під час розгляду справи, відносно позивача службове розслідування не проводилося.
На підставі наказу Управління від 10.09.2014 № 287 службове розслідування було проведено лише стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Висновок службового розслідування, складений комісією, утвореною вказаним вище наказом, стосується лише одного із порушників дисципліни - ОСОБА_3, про ОСОБА_5 будь-які дані в ньому не наведені.
Натомість, висновок комісії, складений 19.09.2014 та затверджений т.в.о. начальника Управління стосується позивача, стосовно якої в порушення ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування не проводилося.
Так, як вбачається з висновку службового розслідування від 19.09.2014, за відсутність контролю щодо виконання підлеглими працівниками службових обов'язків, начальнику Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області майору внутрішньої служби ОСОБА_1 наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 12.09.2014 № 294 оголошено догану.
Даний вид дисциплінарного стягнення, накладений на позивача, підтверджується також записом в розділі « 14. Стягнення» Послужного списку ОСОБА_1 (особистий № М-101203).
В подальшому, а саме, 19.09.2014 до позивача, зокрема, за недостатній контроль за виконанням підлеглими працівниками службових обов'язків, застосовано ще один вид дисциплінарного стягнення - звільнення з займаної посади (наказ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 19.09.2014 № 301, оскаржуваний наказ).
Таким чином, відповідачем в порушення приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту, згідно яких, за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, на позивача за одне й те ж саме порушення службової дисципліни накладено два дисциплінарних стягнення, що є неприпустимим.
Аналогічна норма міститься і в абз. другому ст. 149 КЗпП України, згідно якого за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідач, взявши до уваги свій наказ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області № 54 від 22.02.2013, яким за неналежний рівень організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими та недостатній контроль за виконанням підлеглими працівниками своїх службових обов'язків, позивача попереджено про неповну посадову відповідність, який на його думку, погіршує стан позивача, не врахував той факт, що вказаний вид дисциплінарного стягнення знято наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області № 384 від 26.11.2013, що в силу приписів абз. другого ст. 151 КЗпП України свідчить про те, що працівник (позивач) не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що інцидент, що стався із співробітниками Фастівського МРВ КВІ Управління відбувся у той момент, коли позивач згідно наказу Управління від 28.07.2014 № 64о/с-вп перебувала у черговій відпустці за 2014 рік, а виконання обов'язків начальника Фастівського МРВ КВІ Управління виконувала заступник начальника цього ж відділу - Амброз Тетяна Василівна, якій в свій час згідно наказу Управління від 20.06.2014 № 178 оголошено зауваження, та цим обмежились під час винесення оскаржуваного наказу (п. 2 наказу Управління від 19.09.2014 № 301).
Враховуючи те, що відповідачем стосовно позивача не призначалось та не проводилось службового розслідування, у останнього з цього приводу не було відібрано письмових пояснень, та те, що на позивача за одне й те ж саме порушення службової дисципліни накладено два дисциплінарних стягнення, а саме: оголошено догану (наказ Управління від 12.09.2014 № 294), до речі, такий вид дисциплінарного стягнення згідно даних розділу « 14. Стягнення» Послужного списку ОСОБА_1 (особистий № М-101203) не знятий, та звільнено з займаної посади (наказ Управління від 19.09.2014 № 301), суд приходить до висновку про порушення відповідачем приписів норм чинного законодавства.
За вказаних обставин, оскаржуваний наказ в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, що прийнятий в порушення вказаних вище норм права, має бути визнаний протиправним та скасованим.
У той же час, суд звертає увагу, що в подальшому наказ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 19.09.2014 № 301 став підставою для винесення відповідачем наказу «По особовому складу» від 10 грудня 2014 року № 132 о/с-пр, на підставі якого позивача, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 10 грудня 2014 року звільнено з посади начальника Фастівського МРВ КВІ Управління, залишивши її у розпорядженні начальника управління, та саме він став підставою для звільнення 10.12.2014 позивача з посади начальника Фастівського МРВ КВІ.
Суд враховує той факт, що позивачем вимоги щодо визнання протиправним та скасування вказаного вище наказу заявлено не було, при цьому наказ Управління «По особовому складу» від 10.12.2014 № 132 о/с-пр, саме яким позивача і звільнено 10.12.2014 із займаної посади, є чинним (дійсним).
Втім, позивач просить поновити її на посаді начальника Фастівського МРВ КВІ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, а тому, суд дійшов висновку, керуючись приписами частини другої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, в зв'язку із чим, наказ Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області «По особовому складу» від 10.12.2014 № 132 о/с-пр підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Окрім цього, відповідно до п. 24 Положення № 114 (в редакції, на момент винесення даного рішення) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Враховуючи наведене, суд, також, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити позивача на посаді начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області з 10 грудня 2014 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити різницю в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків з цієї ж дати.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
У той же час, однією із вимог позивача є її вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5 (п'яти) тис. грн., завданої останній внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень неправомірного оскаржуваного наказу.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність факту такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача (відповідача); наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (відповідача); вини останнього (відповідача) в її заподіянні.
Позивач виходить з того, що моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн. є наслідком погіршення її стану здоров'я, факт якого підтверджується листками непрацездатності, в результаті прийняття відповідачем неправомірного оскаржуваного наказу.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Однак, незважаючи на доведеність факту протиправності дій відповідача, які виразились в прийнятті ним неправомірних наказів від 19.09.2014 № 301 та від 10.12.2014 № 132о/с-пр, стосовно яких суд дійшов висновку про визнання їх протиправними та скасування, судом не встановлено причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (відповідача). Доказів наявності такого зв'язку, ОСОБА_1 не надано.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження погіршення її стану здоров'я надані листки непрацездатності: від 23.09.2014 (листок непрацездатності серії АГО № 671907), від 06.10.2014 (листок непрацездатності серії АГІ № 420610), від 20.10.2014 (листок непрацездатності серії АГО № 727679), від 02.12.2014 (листок непрацездатності серії АГТ № 811242), від 16.12.2014 (листок непрацездатності серії АГТ № 834641).
З аналізу зазначених вище листків непрацездатності вбачається, що позивач перебувала на амбулаторному режимі лікуванні, причиною її непрацездатності є захворювання загальне.
Даних щодо того, як то довідки (епікриз), фіскальних чеків, виданих на відповідні (спеціальні) медпрепарати, рецептів лікарів на можливість отримання таких медпрепаратів та ін., що загалом би підтверджувало, що позивач морально та душевно страждала, переживала, постійно перебувала в нервовому стані, надано не було.
Враховуючи викладене, суд не може взяти до уваги в якості обґрунтування факту спричинення моральної шкоди лише надані позивачем листки непрацездатності, оскільки вони не підтверджені іншими належними доказом, а тому є неприйнятними.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, в зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, суд вважає за необхідним зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання постановою суду законної сили подати до суду звіт про її виконання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, звільнена від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом стосовно неї не вирішувалося.
Втім, враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644,30 грн. судового збору за подачу адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції» від 19 вересня 2014 року № 301 в частині накладення на начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області «По особовому складу» від 10 грудня 2014 року № 132о/с-пр.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Фастівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області з 10 грудня 2014 року.
5. Зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків з 10 грудня 2014 року по день виконання рішення суду.
6. Зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області протягом одного місяця з дня набрання постановою суду законної сили подати до суду звіт про її виконання.
7. Постанова в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
8. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
9. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко