Кіровоградської області
"21" вересня 2009 р.
Справа № 9/79
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/79
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Кіровоград", м.Кіровоград, вул. Інженерів, 8
до відповідача: приватного підприємства "Автомир", м. Кіровоград, просп. Комуністичний, 1б
про стягнення 15350,53 грн.
Представники сторін:
від позивача - Плотніков Є.С., довіреність №78 від 12.05.2009 р., представник;
від відповідача - Бойченко К.С., довіреність б/н від 20.10.2008 р., представник.
В судовому засіданні 10.09.2009 року та 17.09.2009 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 17:00 год. 17.09.2009 року та 15:00 год. 21.09.2009 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Кіровоград" подано позов про стягнення з приватного підприємства "Автомир" пені в розмірі 9555,07 грн., 3% річних в сумі 730,99 грн. та 5795,69 грн. індексу інфляції, а всього - 16081,75 грн.
Згідно наданого представником позивача в судовому засіданні 17.09.2009 року уточнення до позовних вимог, позивач зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача 15350,53 грн., з яких: 9555,07 грн. - пеня, 5047,30 грн. - індекс інфляції, 748,16 грн. - 3% річних.
В силу вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає право позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, зазначена заява прийнята судом до розгляду.
Відповідач заперечив проти вимог позивача та просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
16.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Кіровоград" (надалі по тексту - постачальник) та приватним підприємством "Автомир" (надалі по тексту - покупець) укладено договір №79 (надалі - договір №79 від 16.04.2007 року).
Сторонами узгоджено предмет договору, порядок і строки поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін, а також строк дії договору.
Відповідно до п. 1.1. договору №79 від 16.04.2007 року постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості, за ціною, вказаними в підписаних сторонами специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.
Положеннями п. 2.2. договору №79 від 16.04.2007 року передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції сторони складають специфікацію, в якій зазначаються найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна продукції і вартість партії продукції.
Згідно п. 3.1. договору №79 від 16.04.2007 року оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки партії продукції, але до 25 числа місяця відвантаження товару.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2008 року у справі №5/119 встановлено, що за період з 23.10.2007 по 26.11.2007 року позивач передав відповідачу товари за накладними: №44470/06 від 23.10.2007 року на суму 4046,48 грн., №44755/06 від 24.10.2007 року на суму 660,46 грн., №44802/06 від 25.10.2007 року на суму 1666,08 грн., №46236/06 від 03.11.2007 року на суму 1158,83 грн., №46353/06 від 05.11.2007 року на суму 636,31 грн., №46458/06 від 05.11.2007 року на суму 150,32 грн., №46690/06 від 06.11.2008 року на суму 1042,07 грн., №46810/06 від 07.11.2007 року на суму 633,95 грн., №46940/06 від 08.11.2007 року на суму 95,58 грн., №47136/06 від 09.11.2007 року на суму 153,60 грн., №47168/06 від 09.11.2007 року на суму 252,77 грн., №47135/06 від 09.11.2007 року на суму 334,78 грн., №47358/06 від 10.11.2007 року на суму 188,03 грн., №47726/06 від 14.11.2007 року на суму 197,95 грн., №47764/06 від 14.11.2007 року на суму 64,50 грн., №47765/06 від 14.11.2007 року на суму 709,49 грн., №48041/06 від 16.11.2007 року на суму 645,90 грн., №48302/06 від 19.11.2007 року на суму 642,00 грн., №48443/06 від 20.11.2007 року на суму 1061,06 грн., №48549/06 від 21.11.2007 року на суму 920,89 грн., №48617/06 від 21.11.2007 року на суму 3840,01 грн., №48618/06 від 21.11.2007 року на суму 64,60 грн., №48734/06 від 22.11.2007 року на суму 1865,78 грн., №49155/06 від 26.11.2007 року на суму 287,78 грн.
Сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.07.2008 року, згідно якого заборгованість відповідача становить 17404,50 грн.
Дані факти не підлягають доведенню в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Вищезазначеним рішенням, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 року (а.с. 10-15, 85-86), у зв'язку з не виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманої продукції відповідно до п. 3.1. договору №79 від 16.04.2007 року, з приватного підприємства "Автомир" на користь позивача стягнуто у судовому порядку борг в сумі 17404,50 грн.
Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №79 від 16.04.2007 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних, індексу інфляції, а також пені.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання визначено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
В силу статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи умови пункту 3.1. договору, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів оплати отриманої продукції в сумі 17404 грн. 50 коп. у визначені договором строки, позивачем правомірно нараховано індекс інфляції за період з січня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 5047,30 грн. та 3% річних за період з 27.11.2007 року по 19.05.2009 року в сумі 748,16 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 5047,30 грн. та 3% річних в сумі 748,16 грн. підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором №79 від 16.04.2007 року, яка згідно розрахунку позивача за період з 12.12.2007 року по 11.06.2008 року становить 9555,07 грн.
Вирішуючи спір в цій частині, господарський суд враховує, що сторонами в пункті 5.2. договору №79 від 16.04.2007 року погоджено сплату покупцем пені в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожний день прострочки.
За правилами частини 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Як зазначено в ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу вимог ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем 15.07.2009 року подано господарському суду заяву про застосування позовної давності (а.с.42). Відповідно до цієї заяви приватне підприємство "Автомир" просить застосувати позовну давність до правовідносин щодо стягнення пені та у зв'язку із спливом позовної давності відмовити ТОВ "Агро-Союз-Кіровоград" у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 9555,07 грн.
Однак, господарський суд враховує положення ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Із акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.07.2008 року вбачається, що станом на 31.07.2008 року відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 17404,50 грн.
З огляду на викладені обставини, строк позовної давності для стягнення з відповідача пені не сплив, оскільки перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача пені починається з 01.08.2008 року.
Поряд з цим, господарський суд враховує положення ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, при обрахунку суми пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару має бути застосовано розмір пені не більший подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи розмір облікової ставки НБУ з 25.10.2007 р. (початок нарахування пені) - 8%, з 01.01.2008 р. - 10% та з 30.04.2008 р. до припинення нарахування пені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України - 12%.
Отже, сума пені, яка може бути стягнута з відповідача є набагато меншою від суми нарахованої позивачем в розмірі 9555,07 грн.
Однак, оцінюючи співрозмірність сум штрафних санкцій з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, господарський суд в даному винятковому випадку на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зменшити суму нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 48 грн. 66 коп.
З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5844 грн. 12 коп. заборгованості, в тому числі: 48 грн. 66 коп. пені, 5047 грн. 30 коп. індексу інфляції, 748 грн. 16 коп. 3% річних.
В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті 58 грн. 44 коп. державного мита та 150 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Автомир" (м. Кіровоград, просп. Комуністичний, 1б, ідентифікаційний код 32615967) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Кіровоград" (м. Кіровоград, вул. Інженерів, 8, ідентифікаційний код 23097752) - 5844 грн. 12 коп. заборгованості, в тому числі: 48 грн. 66 коп. пені, 5047 грн. 30 коп. індексу інфляції, 748 грн. 16 коп. 3% річних, а також 58 грн. 44 коп. державного мита та 150 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя О.Б. Шевчук
Дата підписання рішення - 28.09.2009 р.