01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2009 № 38/54
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача Шваля М.М. - за дов. № 03-144/24 від 10.01.2009
від відповідача-1 Нагаївська Н.В. - за дов. від 12.01.2009
від відповідача-2 Хорошаєв Є.С. - за дов. № б/н від 02.10.2008
розглянувши апеляційні скарги: Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи;
Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп»
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009
у справі № 38/54 (суддя
за позовом Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
до Штаб державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України
ТОВ "Експо-Груп"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Договору № 238/лк про надання юридичних послуг від 14.03.2008, укладеного між Штабом Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАСА-ХХІ».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54 позов було задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008, укладений між Штабом Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп».
Зобов'язано Штаб Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» вартість наданих послуг у сумі 98 816,00 грн.
Стягнуто з Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України на користь Міністерства з України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» на користь Міністерства з України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54 мотивовано тим, що спірний Договір суперечить статті 215 Цивільного кодексу України та нормам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», а тому підлягає визнанню недійсним.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення в частині стягнення коштів у сумі 98 816,00 грн. зі Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, в частині визнання Договору від 14.03.2008 № 238/лк недійсним рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення коштів в порядку реституції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а також з порушенням норми процесуального права, а саме щодо стягнення коштів у порядку реституції, що виходить за межі позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення в частині визнання Договору від 14.03.2008 № 238/лк недійсним, а в частині стягнення зі Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України коштів у сумі 98 816,00 грн. просить рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині визнання договору недійсним, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У відзиві на апеляційні скарги, Штаб державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 у справі № 38/54 у повному обсязі, а апеляційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54 в частині стягнення коштів у сумі 98 816,00 грн. зі Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, в частині визнання Договору від 14.03.2008 № 238/лк недійсним залишити без змін.
У відзиві № 24-777/01 від 01.09.2009 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп», Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи заперечує проти її доводів, вважає її необґрунтованою та просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 у справі № 38/54 в частині визнання недійсним Договору від 14.03.2008 № 238/лк залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» відмовити.
Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» подане клопотання про витребування доказів, а саме від ГоловКРУ - витяг з акту ревізії фінансово-господарської діяльності МНС України та його структурного підрозділу - Штабу ДСВАРС, яка охоплює період з березня по липень 2008 року, у частині закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, а також інформацію щодо наявних протоколів про порушення чинного законодавства України відносно закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти відносно посадових осіб МНС України та Штабу ДСВАРС та притягнення їх до адміністративної (кримінальної) відповідальності; від Рахункової палати України витяг з акту ревізії фінансово-господарської діяльності МНС України та його структурного підрозділу - Штабу ДСВАРС, яка охоплює період з березня по липень 2008 року, в частині закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, а також копії постанов та висновків, направлених на адресу МНС України та Штабу ДСВАРС, за результатами проведених контрольних заходів, які заявник просив витребувати на підтвердження того, що під час укладення договору № 238/лк норми законодавства не порушувались. В задоволенні клопотання колегією суддів було відмовлено, оскільки правова оцінка договору щодо відповідності його нормам законодавства здійснюється судом під час розгляду справи.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 у справі № 38/54 апеляційні скарги Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» прийняті до провадження.
Як зазначено у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», якщо рішення місцевого господарського суду оскаржено в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК декількома особами, апеляційний господарський суд приймає до провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимогам ГПК, та розглядає в одному апеляційному провадженні. По кожній з них виноситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення.
Розглянувши у судових засіданнях апеляційні скарги, відзиви на них, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
14.03.2008 між Штабом Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (Відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАСА-ХХІ» (Відповідач-2 у справі) був укладений Договір про надання юридичних послуг №238/лк (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач-1 наймає Відповідача-2 як свого юридичного радника для одержання консультацій та надання послуг (виконання робіт) при ліквідації Штаба Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України.
Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» (зареєстрований 12.08.2008, номер запису 10691050006002651) є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСА-ХХІ».
Відповідно до пункту 3.2. Договору Відповідач-2 зобов'язується надавати юридичні послуги Відповідачу-1 в обсязі і порядку, передбаченими цим договором.
Згідно пункту 4.1. Договору Відповідач-1 повинен своєчасно сплачувати рахунки Відповідача-2. Майбутні рахунки будуть виставлятися, виходячи з погодженої вартості послуг (виконаних робіт) між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, згідно з додатками до цього договору. При цьому Відповідач-1 надає повноваження Відповідачу-2 нести розумні витрати, в тому числі й додаткові, пов'язані з наданням юридичних послуг відповідно до цього договору, які компенсуються окремо. Усі витрати сплачуються відповідно до наданих звітних документів. Всі рахунки Відповідача-2 виставляються в гривнях й оплачуються Відповідачем-1 протягом 7 календарних днів з моменту їх отримання.
Відповідно до пункту 4.3. Договору виконання послуг оформляється актом прийому-передачі послуг, який підписується сторонами.
Договір може бути достроково розірваний за домовленістю сторін або при інших обставинах, коли подальше представлення інтересів Відповідача-1 може вважатися сторонами протизаконним або неетичним. Всі неоплачені рахунки Відповідача-2 підлягають оплаті Відповідачем-1 протягом 3-х робочих днів з дня розірвання договору. У випадку дострокового розірвання договору Відповідач-1 погоджується сплатити надані послуги (виконані роботи) на підставі погодинної оплати фактично витраченого Відповідачем-2 на їх надання (виконання) часу, вартість якого визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншою 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 (пункт 5.12. Договору).
26.03.2008 Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали додаток 1 до договору №238/лк, згідно з яким Відповідач-1 уповноважує шляхом підписання відповідної довіреності представника Відповідача-2 Хорошєва Євгена Сергійовича, на вчинення дій , направлених на повернення або продаж дебіторської заборгованості Радецького Йосипа Івановича перед Відповідачем 1. Вартість замовленої послуги складає 20 відсотків від розміру дебіторської заборгованості, яка згідно з ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2007 №6-9531св07 дорівнює 760000 грн., і підлягає сплаті незалежно від зміни рішення Відповідача 1 відносно заборгованості, в тому числі, але не виключно, шляхом підписання мирової угоди з Радецьким И.І.
31.03.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був укладений Додаток 2 до Договору, відповідно до якого, вартість замовленої послуги складає 10 відсотків від ціни заявленого позову без врахування зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів на користь держави.
Згідно Додатку 3 від 31.03.2008 до Договору сторони домовились, що Відповідач-2 отримуватиме від Відповідача-1 премію за результатами розгляду справ за позовами до Відповідача-1 в розмірі 20 відсотків від розміру збережених грошових сум Відповідача-1, яка обчислюється як різниця між ціною заявленого позову та фактично присудженим Позивачу розміром виплат.
На виконання умов Договору Відповідач-2 надавав Відповідачу-1 послуги, передбачені укладеним Договором, а саме:
07.04.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого Відповідач-2 надав, а Відповідач-1 прийняв послуги (роботи) за період з 14 по 31 березня 2008 року. Кількість відпрацьованих годин - 76,0;
05.05.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого Відповідач-2 надав, а Відповідач-1 прийняв послуги (роботи) за період з 01 по 30 квітня 2008 року. Кількість відпрацьованих годин - 150,5;
02.06.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого Відповідач-2 надав, а Відповідач-1 прийняв послуги (роботи) за період з 01 по 31 травня 2008 року. Кількість відпрацьованих годин - 103,5;
22.07.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого Відповідач-2 надав, а Відповідач-1 прийняв послуги (роботи) за період з 01 по 30 червня 2008 року. Кількість відпрацьованих годин - 98,5;
22.07.2008 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого Відповідач-2 надав, а Відповідач-1 прийняв послуги (роботи) за період з 01 по 15 липня 2008 року. Кількість відпрацьованих годин - 43,5.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 свої зобов'язання щодо сплати коштів за отримані від Відповідача-2 послуги не виконав.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського кодексу України для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Згідно статті 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти Аграрного фонду, Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
Отже, колегією суддів не приймається до уваги заперечення ТОВ „Експо-Груп” про те, що позивачем не надано доказів щодо джерел надходження коштів, за рахунок яких мала б бути проведена закупівля послуг за спірним договором.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень. Закупівля підприємствами товарів, робіт і послуг за рахунок інших державних коштів здійснюється з урахуванням таких особливостей: підприємства для закупівлі товарів, робіт і послуг застосовують цей Закон у разі, якщо вартість предмета закупівлі для послуги (послуг) становить або перевищує 50 тисяч гривень; підприємства можуть здійснювати закупівлю шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо товарів, робіт і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, та за умови, що вартість предмета закупівлі не перевищує 100 тисяч гривень у разі закупівлі послуг.
Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість наданих Відповідачем-2 послуг відповідно до Додатку 1 від 26.03.2008, Додатку 2 від 31.03.2008 та Додатку 3 від 31.03.2008 до спірного Договору значно перевищує двадцять, п'ятдесят та сто тисяч гривень. Лише згідно з Додатком 1 до спірного договору вартість послуги визначена у розмірі 20% від 760 000,00 грн., що складає 154 000,00 грн.
Отже, до укладання Договору Відповідач-1 повинен був провести процедуру закупівлі передбачену нормами Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», проте, як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008 був укладений Відповідачами без проведення процедур, передбачених Законом України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти».
ТОВ „Експо-Груп” не надано доказів того, що закупівля послуг була проведена шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір суперечить нормам статей 203 та 215 Цивільного кодексу України та Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», а тому підлягає визнанню недійсним.
Колегія суддів не приймає заперечення ТОВ „Експо-Груп” про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки позивач не виносив на розгляд питання щодо недійсності правочину, пов'язаного із підписанням зазначених додатків до договору, а відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремих частин правочину не має наслідком недійсність інших його частин, оскільки додатки до договору є невід'ємними його частинами, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору, отже, визнання договору недійсним тягне за собою визнання недійсним і його складових (невід'ємних) частин, тому посилання ТОВ „Експо-Груп” на статтю 217 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Також не приймається колегією суддів заперечення ТОВ „Експо-Груп” про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо виходу за межі позовних вимог щодо визначення предмету позову, оскільки позивач просив визнати договір № 238/лк від 14.03.2008 недійсним.
Заперечення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про порушення судом першої інстанції норми процесуального права в частині проведення реституції, що виходить за межі позовних вимог, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-2 надав Відповідачу-1 послуги за спірним Договором, повернення Відповідачем-1 даних послуг Відповідачу-2 в порядку двосторонньої реституції неможливо, а тому Відповідач-1 повинен відшкодувати Відповідачу-2 вартість одержаних послуг за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно пункту 5.12. Договору, останній може бути достроково розірваний за домовленістю сторін або при інших обставинах, коли подальше представлення інтересів Відповідача-1 може вважатися сторонами протизаконним або неетичним. Всі неоплачені рахунки Відповідача-2 підлягають оплаті Відповідачем-1 протягом 3-х робочих днів з дня розірвання договору. У випадку дострокового розірвання договору Відповідач-1 погоджується сплатити надані послуги (виконані роботи) на підставі погодинної оплати фактично витраченого Відповідачем-2 на їх надання (виконання) часу, вартість якого визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншою 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи, підписаних Відповідачем-1 та Відповідачем-2 актів прийому-передачі та згідно та умов пункту 5.12. Договору, вартість наданих Відповідачем-2 та отриманих Відповідач-1 послуг становить 98 816,00 грн., які підлягають відшкодуванню Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 в порядку реституції.
Згідно з частиною п'ятою статті 216 Цивільного кодексу України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Отже, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони сформульовано в даній нормі як право суду, що не порушує норм процесуального права щодо меж позовних вимог.
Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки.
Таким чином, оскільки у статті 216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві.
Отже, судом першої інстанції при зобов'язанні Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» вартість наданих послуг у сумі 98 816,00 грн. були застосовані правові наслідки недійсного правочину.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 38/54 залишити без змін.
Матеріали справи № 38/54 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді