01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.09.2009 № 50/170
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -представник - Острянко М.М.( за довіреністю)
від відповідача : представник - не з'явився
від 3-ї особи : представник - Пац В.О. ( за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009
у справі № 50/170 (суддя
за позовом Акціонерне товариство відкритого типу "Трест "Південатоменергобуд"
до ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век"
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
В березні 2009 року позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва в якому просить визнати недійсним Договір № 12 купівлі - продажу векселів від 10.03.2000 та додаткові угоди № 1 від 30.03.2000, №2 від 24.04.2000, № 3 від 11.05.2000, № 4 від 18.05.2000 оскільки вони укладені з порушенням діючого законодавству України.
26.03.2009 позивач подав до Господарського суду м. Києва доповнення до позовної заяви, в якому просить зобов'язати відповідача повернути йому 48 простих векселів, отриманих відповідачем за договором № 12 купівлі-продажу векселів від 10.03.2000 на загальну суму 65671692,00 грн. В суді першої інстанції позивач свої вимоги підтримав частково та просив суд визнати недійсним договір і додаткові угоди до нього, а від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу 48 простих векселів відмовився.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2009 в частині вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу 48 простих векселів провадження у справі припинено, в з зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. В іншій частині позов задоволено.
НАК „Нафтогаз України” не погодившись з прийнятим рішення звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити в позові повністю.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме скаржник зазначає, що оскільки договором № 12 від 10.03.2000 не було обумовлено жодної вартості веселів, які в подальшому підлягали оплаті, цей договір можна розглядати як договір про наміри сторін реалізувати свої права в частині реалізації векселів ТОВ „Технокомфортбуд” без визначення вартості та кількості таких векселів. Всі подальші дії, які пов'язані з обігом векселів та їх вартості між сторонами, визначенні в додаткових угодах до договору № 12. Такі стверджуючі дії сторін у справі щодо реалізації векселів ТОВ „Технокомфортбуд” можуть розглядатись як безпосередній намір створити певні права та обов'язки для осіб, які уклали договір від 10.03.2000 № 12 купівлі-продажу векселів. Відповідно до ст.. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди, або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду недійсною з моменту її укладання.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, колегія встановила наступне.
10.03.2000 між позивачем та відповідачем був укладений договір №12 купівлі-продажу векселів. За умовами договору відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивачу (покупець), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити згідно умов договору прості векселі, емітовані ТОВ «Технокомфортбуд», вказані у реєстрах додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.1. п.3.1. Договору передача векселів здійснюється відповідачем протягом трьох днів з дати підписання сторонами кожного із реєстрів. Передача векселів оформлюється актами приймання-передачі, підписаними сторонами. Оплата за векселі здійснюється позивачем протягом п'ятнадцяти днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі векселів, шляхом оплати на розрахунковий рахунок відповідача ста відсотків від номінальної вартості переданих за договором векселів або здійснює видачу простих векселів відповідачу загальною номінальною вартістю, що відповідає номіналу отриманих векселів.
Згідно з умовами договору купівлі продажу векселів сторонами у період з 10.03.2000 по 19.05.2000 було укладено чотири додаткові угоди до нього, а саме: 30.03.2000 додаткову угоду №1 (а.с.8), 24.04.2000 додаткову угоду №2 (а.с.13), 11.05.2000 додаткову угоду №3 (а.с.20) та 18.05.2000 додаткову угоду №4 (а.с.26). На виконання умов договору відповідач за актами приймання-передачі векселів передав, а позивач прийняв сорок вісім простих векселів загальною номінальною вартістю 65671692,00 грн., емітованих ТОВ «Технокомфортбуд».
У якості підтвердження позивачем своїх зобов'язань по оплаті за отримані векселі, позивач за актами приймання-передачі векселів передав, а відповідач прийняв сорок вісім простих векселів загальною номінальною вартістю 65671692,00 гри., емітованих АТВТ «Трест «Південатоменергобуд».
Уклавши договір купівлі-продажу векселів та додаткові угоди до нього голова правління АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» вчинив дії направлені на розпорядження майном товариства у сумі 65671692,00 грн.
Згідно з ст. 153 ЦК Української РСР, яка була чинною на дату укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.ст. 224, 228 ЦК Української РСР істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну договору.
Всі істотні умови договору купівлі-продажу були досягнуті між сторонами тільки після укладення додаткових угод до договору, в яких сторони погодили предмет та ціну. Укладаючи договір купівлі-продажу векселів сторони узгодили, що окремі додаткові угоди до договору становлять невід'ємну частину договору (п.5.1 договору). Окрім того, у кожній із додаткових угод сторонами було передбачено, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору (п.4 додаткових угод).
Договір та додаткові угоди до нього окремо один від одного не можуть вважатись договором, тому що не містять всіх істотних умов, необхідних для договорів купівлі-продажу, вони містять окремі права та обов'язки сторін і тільки у своїй сукупності складають єдиний договір.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що договір купівлі-продажу векселів та чотири додаткові угоди до нього становлять єдиний договір купівлі-продажу, у якому сторони погодили всі необхідні для нього істотні умови.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про власність» (який діяв) колективний власник, яким і є відповідно до ст.25 цього ж закону акціонерне товариство самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Розпорядження здійснюють вищі органи товариства, які можуть окремі функції передати створюваним ними органам управління. Такі ж повноваження передбачені для керівника підприємством і Законом України «Про підприємства в Україні» (який діяв) - ст.19.
Умовами статуту АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» передбачені обмеження повноважень голови правління товариства щодо вчинення ним дій, які мають намір розпоряджатися майном товариства. Так підпунктом 7 пункту 12.3.13 статуту позивача передбачено, що голова правління приймає рішення, за погодженням Правління, з питань дій, які мають намір розпоряджатися майном товариства на суму, яка не перевищує двадцяти відсотків вартості активів товариства по балансу.
Згідно з балансом підприємства позивача, складеного на 01.01.2000, (а.с.54) загальна вартість активів АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» складала 25341900,00 грн. Відповідно двадцять відсотків від вказаної суми становить 5068380,00 грн.
Прийняття рішень щодо дій товариства, які мають намір розпоряджатися майном товариства на суму від двадцяти до вісімдесяти відсотків вартості активів товариства по балансу, згідно підпункту п) пункту 12.2.5 статуту товариства віднесено до повноважень Спостережної ради товариства. Окрім того, Спостережна рада товариства за поданням голови правління погоджує укладення господарських договорів, пов'язаних із основною діяльністю товариства, на суму, що перевищує п'ятдесят відсотків статутного фонду товариства (підпункт р) пункту 12.2.5 статуту товариства).
Прийняття рішень щодо дій, які мають намір розпоряджатися майном товариства на суму більше вісімдесяти відсотків вартості активів товариства по балансу, згідно підпункту к) пункту 12.1.2 статуту товариства віднесено до повноважень загальних зборів акціонерів.
Відповідно до довідок наданих головою правління та головою спостережної ради АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» питання про погодження дій голови правління Костирко О.І., які мають намір розпоряджатися майном товариства, зокрема щодо укладення та виконання договору №12 купівлі-продажу векселів від 10.03.2000 і додаткових угод до нього ніколи не виносилось на розгляд ні Правління, ні Спостережної ради, ні Загальних зборів акціонерів товариства, рішення щодо погодження вказаних дій ніколи вказаними органами управління товариства не приймались.
Законом України «Про господарські товариства», чинному в період укладання спірної угоди, передбачено, що виконавчий орган, яким є голова правління, вирішує усі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Згідно ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, яка діяла на час укладення договору передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.
Голова правління, керує роботою правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.
Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.
Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.
Відповідно до ст. 29 ЦК Української РСР, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Згідно з п.9.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 №02-5/111, із наступними змінами, угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено та підтверджено належними доказами, що голова правління АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» Костирко О.І., діючи від імені АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» як представник, уповноважений статутом товариства, уклав з ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» договір №12 купівлі-продажу векселів від 10.03.2000 та додаткові угоди до нього №1 від 30.03.2000, №2 від 24.04.2000, №3 від 11.05.2000 та №4 від 18.05.2000 з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства.
Договір купівлі-продажу векселів не схвалювався товариством у особі його органів управління, а тому відповідно до ст.63 ЦК Української РСР такий договір не може створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов'язки.
22.04.2009 в судовому засіданні позивач подав заяву про відмову від позову в частині щодо зобов'язання відповідача повернути 48 простих векселів позивачу і просить провадження у справі в цій частині припинити.(а.с.47)
Як зазначено в п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
У зв'язку з тим, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, його заява про відмову від позову в частині щодо зобов'язання відповідача повернути 48 простих векселів позивачу підписана повноважним представником заявника і ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що часткова відмова позивача від позову достатньо мотивована, належно обгрунтована, а тому підлягає прийняттю господарським судом.
Згідно з ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів, оцінюючи подані докази, прийшла до висновку, що договір №12 купівлі-продажу векселів від 10.03.2000 разом із додатковими угодами до нього, які є невід'ємною частиною договору, є таким, що не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню його недійсним з моменту укладення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2009 по справі №50/170 залишити без змін.
3. Матеріали справи №50/170 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді