1
18 вересня 2009 р.
м. Полтава
Справа № 2а-45824/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - І.С. Шевяков,
при секретарі - Чудак В.М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1.;
представника позивача: ОСОБА_2. ,
представника відповідача: Пархоменко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про поновлення на роботі, стягнення коштів,
08 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про поновлення на роботі, стягнення коштів.
У своєму позові ОСОБА_1. просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області ( надалі - УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) № 41 о/с від 12 червня 2009 року в частині звільнення його з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) з 13 червня 2009 року.; стягнути з УДАІ ГУМВС України в Полтавській області на його користь втрачений за час вимушеного прогулу заробіток; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати.
В обґрунтування позову вказав, що наказом № 41 о/с від 12 червня 2009 року начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області він був звільнений з посади інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) у запас за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Це звільнення вважає незаконним у зв'язку із тим, що відсутній вчинок, що дискредитував би звання працівника органів внутрішніх справ.
Таким вчинком відповідач, приймаючи рішення про звільнення, вважав начебто отримання ним хабара у розмірі 100 грн. за не складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо водія, який порушив правила дорожнього руху. Однак, висновок про вчинення ним цих дій УДАІ ГУМВС України в Полтавській області зроблено на підставі вказівки Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України (надалі - ДДАІ МВС України) від 10.06.09 № 4/3-6277, якою було викладено обставини проведеної ДДАІ МВС України перевірки, у ході якої перевіряючий працівник, будучи зупиненим за порушення правил дорожнього руху начебто на вимогу ОСОБА_1. дав йому хабара у розмірі 100 грн. за не складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Позивач вказує, що факт отримання і вимагання ним хабара не відповідає дійсності, нічим не підтверджується, стосовно нього не приймалося рішення в порядку ст. 97 КПК України, не порушувалася кримінальна справа та не складалися протоколи про корупційні правопорушення. На момент звільнення стосовно нього не проводилося службове розслідування чи службова перевірка. Таким чином, відсутній сам факт вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, а отже звільнено його було безпідставно.
У ході судового розгляду справи позивачем було змінено позовні вимоги - виключено вимогу визнати протиправним наказ начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області № 41 о/с від 12 червня 2009 року та уточнено розмір заробітку, який позивач просив стягнути за час вимушеного прогулу - 4 123 грн.70 коп.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали й просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, які вони також підтвердили у своїх поясненнях.
Надаючи пояснення у судовому засіданні позивач та його представник вказали, що підстави для звільнення ОСОБА_1, з органів внутрішніх справ були відсутні, обґрунтовуючи це твердження тими ж доводами, що були викладені у позовній заяві, окрім того було вказали, що було порушено процедуру звільнення: рішення про звільнення було прийнято на атестаційній комісії, яка взагалі не повинна була проводитися у даному випадку, на час засідання атестаційної комісії не існувало висновку службової перевірки щодо нього, не було прийнято до уваги його письмове пояснення та не було надано можливості надати пояснення усне на засіданні комісії . З висновком службової перевірки пізніше позивача не ознайомили.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. Заперечення вмотивував тим, що 11 червня 2009 року УДАІ ГУМВС України в Полтавській області було отримано вказівку ДДАІ МВС України за результатами проведення бригадою Державтоінспекції МВС України негласного контролю за несенням служби працівниками ДАІ. Вказівка містила вимогу до начальників УДАІ областей провести службові перевірки та за наявності ознак злочину направити матеріали до прокуратури. Цей документ містив інформацію про вимагання ОСОБА_1. від перевіряючих 100 грн. за не складення протоколу про адміністративне правопорушення. З отриманням цієї вказівки УДАІ ГУМВС України в Полтавській області було розглянуто питання про наявність в діях ОСОБА_1, вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України. Факт, що виявлений перевіркою, розглянутий УДАІ ГУМВС України в Полтавській області як приниження міліцейської гідності та підрив авторитету й довіри до органів внутрішніх справ в цілому, потяг за собою негативний відгук про співробітника державтоінспекції Полтавської області та осоромив підрозділ на рівні відомства. Тому його вважали дискредитуючим звання працівника органів внутрішніх справ. За вчинення його Положенням про несення служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України передбачено єдиним покаранням звільнення з органів внутрішніх справ. Окрім цього, й раніше до ОСОБА_1. застосовувалися інші дисциплінарні стягнення.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що, незважаючи на те, що на час звільнення ОСОБА_1. з органів внутрішніх справ стосовно нього не було проведено службової перевірки та не було проведено перевірку в порядку ст. 97 КПК України, сам факт розголошення інформації про його негативний вчинок всім підрозділам відомства в Україні є дискредитацією та призвів до підриву авторитету УДАІ ГУМВС України в Полтавській області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті і вирішення спору, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1., дійсно був звільнений наказом № 41 о/с від 12 червня 2009 року начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області з посади інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) у запас за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Згідно виписки з наказу № 41 о/с від 12 червня 2009 року начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, прапорщика міліції ОСОБА_1., інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підстава - рішення кадрової комісії УДАІ ГУМВС України в Полтавській області від 12 червня 2009 року.
Питання доцільності перебування на службі інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення прапорщика міліції ОСОБА_1. розглянуто на атестаційній комісії УДАІ ГУМВС України в Полтавській області 12 червня 2009 року та прийнято рішення атестаційної комісії звільнити з органів внутрішніх справ інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення прапорщика міліції ОСОБА_1. за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Підставою для розгляду атестаційною комісією цього питання стала вказівка ДДАІ МВС України № 4/3-6277 від 10 червня 2009 року, направлена начальникам УДАІ головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, у додатках до якої міститься інформація про вимагання та отримання ОСОБА_1., інспектором дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, коштів у сумі 100 грн. за нескладення протоколу про адміністративне правопорушення.
За змістом п. 8 ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» № 3460-VI від 22 лютого 2006 року, звільнення з органів внутрішніх справ є дисциплінарним стягненням, яке застосовується за вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Згідно ст. 14 Закону України № 3460-VI, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Факт вчинення працівником міліції проступку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України, має бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.
Однак, судом встановлено, що висновок службової перевірки за фактом дій позивача датований 15 червня 2009 року - тобто після прийняття оскаржуваного рішення про звільнення ОСОБА_1. з посади.
Вже після звільнення ОСОБА_1. з посади та видання відповідного наказу, висновком службової перевірки (п.2) запропоновано розглянути на кадровій комісії УДП/АІ ГУМВС України в Полтавській області питання щодо подальшого перебування на службі в ОВС інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення прапорщика міліції ОСОБА_1.; п. 6 - направити матеріали службової перевірки до прокуратури Лубенського району для надання правової оцінки діям ОСОБА_1.
Судом встановлено, що матеріали за фактом отримання грошової винагороди ОСОБА_1. були направлені прокурору Лубенського району тільки 16 червня 2009 року - згідно відповідного супровідного листа за № 11/5509.
Матеріали негласної перевірки, проведеної ДДАІ МВС України, у ході якої було начебто виявлено факт незаконних дій позивача, надійшли до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області тільки 23 червня 2009 року - також після прийняття рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Згідно повідомлення в.о. Лубенського міжрайонного прокурора, наданого на запит суду, відносно інспектора Лубенської роти ДПС ОСОБА_1. не порушувалися дисциплінарні провадження, протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене Законом України «Про боротьбу з корупцією» не складалися. Щодо вказаної особи було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи 02 липня 2009 року на підставі ст.6 п. 2 КПК України.
Судом витребувано та досліджено у судовому засіданні матеріали перевірки у порядку ст. 97 КПК України № 136-09 стосовно позивача. Встановлено, що за наслідками даної перевірки 02 липня 2009 року старшим слідчим Лубенської міжрайонної прокуратури Борсуком А.О. в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 364, 365, 368 КК України стосовно ОСОБА_1. відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України - у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину. Згідно матеріалів проведеної перевірки та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ніяких об'єктивних даних про отримання інспектором ДПС ОСОБА_1. грошей у якості винагороди за нескладання ним протоколу про адміністративне правопорушення за фактом, викладеним у висновку службової перевірки від 15 червня 2009 року, матеріалами перевірки не здобуто.
Будучи допитаним у судовому засіданні, свідок ОСОБА_3 вказав, що 21 травня 2009 року він ніс службу, патрулюючи ділянку автодороги біля м.Лубни спільно зі ОСОБА_1. Свідком було зупинено автомобіль за порушення правил дорожнього руху, водій даного автомобіля був запрошений до службового автомобіля ДАІ, де знаходився ОСОБА_1. Через деякий час водія відпустили та ОСОБА_1. пояснив свідку, що це був автомобіль перевіряючих, у зв'язку із чим він не складав протокол про адміністративне правопорушення. Ніяких дій ОСОБА_1. щодо вимагання та отримання хабара свідок не бачив, на місці перевіряючими чи іншими особами не складалися будь-які протоколи чи інші письмові документи.
Таким чином, у ході судового розгляду справи судом не виявлено жодних доказів того, що факт вчинення позивачем проступку, що дискредитував би звання працівника органів внутрішніх справ, був встановлений та доведений станом на момент прийняття оскаржуваного рішення.
Розглядаючи спір щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд зобов'язаний перевірити, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснюючи перевірку оскаржуваного у даній адміністративній справі рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, суд приходить до висновку, що дане рішення було прийнято необґрунтовано та неправомірно.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідач у ході судового розгляду не довів.
Таким чином, наказ № 41 о/с від 12 червня 2009 року начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області) прапорщика міліції ОСОБА_1. підлягає скасуванню, а позивач, ОСОБА_1., підлягає поновленню на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби (далі - ДПС) 1-го взводу ДПС Лубенської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення (підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Полтавській області).
Згідно ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України (КЗпП), при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно довідки УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, наданої суду, середній заробіток ОСОБА_1. (середньомісячне грошове забезпечення за період з січня по червень 2009 року) складав 1586,02 грн.
З урахуванням часу вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту прийняття рішення судом, розмір втраченого за час вимушеного прогулу заробітку становить 4 123,70 грн. та ці кошти належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби виконуються негайно у межах суми стягнення за один місяць.
Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплаті заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 235 Кодексу Законів про працю України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати наказ начальника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області № 41 о/с від 12 червня 2009 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1.
Зобов"язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби 1-го взводу дорожньо-патрульної служби Лубенської роти дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області з 13 червня 2009 року.
Стягнути з УДАІ ГУМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробіток, втрачений за час вимушеного прогулу з 13 червня 2009 року по 18 вересня 2009 року, у сумі 4 123, 70 грн. (чотири тисячі сто двадцять три гривні сімдесят копійок.
Постанова в частині зобов'язання про поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2009 р.
Суддя І.С. Шевяков