79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.09.09 Справа № 3/59
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Мурської Х.В.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ПП “Західна інженерна компанія” без дати та без номера
на рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2009 р.
у справі № 3/59
за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Державного підприємства “Львівський завод збірних конструкцій”, м.Львів, і
ТзОВ “Трамбетон Україна”, м.Львів
до ПП “Західна інженерна компанія”, м.Львів
про стягнення 654 255, 13 грн., в т.ч. 573 022, 8 грн. основного боргу, 72 270, 92 грн. пені, 8 961, 41 грн. 3 % річних, і зобов”язання вчинити певні дії (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.67-71)
За участю представників:
від Військової прокуратури Західного регіону України -Майорчак В.М. (помічник прокурора, службове посвідчення № 22 від 31.08.2006 р.);
від позивача-1 -не з”явився,
від позивача-2 -Пархут С.Т. (головний бухгалтер, довіреність від 26.03.2009 р. № 30 в матеріалах справи, а.с.51);
від відповідача -не з”явився
Прокурору, представнику позивача роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.ст.22, 29 ГПК України.
Оскільки ні прокурор, ні позивач не заявляли клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 р., 02.07.2009 р.
Розпорядженням голови суду від 08.09.2009 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2009 р. у справі № 3/59 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача-2 573 022, 8 грн. основного боргу, 72 270, 92 грн. пені, 8 961, 41 грн. 3 % річних, зобов”язано відповідача в 10-денний строк з дня прийняття рішення отримати та вивезти зі складу позивача-2 виготовлені плити згідно з контрактом № 6 від 09.07.2008 р. на суму 573 022, 8 грн.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що відповідач не вправі вимагати оплати ще непроданого товару, тим самим примусово встановивши обов”язок покупця здійснити попередню оплату; господарський суд безпідставно не взяв до уваги акт звіряння взаємних розрахунків від 16.12.2008 р., який відображає фактичне виконання сторонами своїх зобов”язань, і згідно з яким встановлено відсутність боргових зобов”язань сторін одна перед одною; суд першої інстанції безпідставно відхилив аргументи відповідача щодо прострочення позивачем виконання своїх зобов”язань по поставці, оскільки останнім не доведено факту виготовлення 159 шт. залізобетонних плит станом на вересень 2008 року, так як повідомлень щодо їх готовності до вивезення після 28.11.2008 р. не було; Господарський суд Львівської області безпідставно з перевищенням своїх повноважень встановив 10-дений терімн на вивезення товару.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач-2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.07.2008 р. між ТзОВ “Трамбетон Україна” (виконавець) і ПП “Західна інженерна компанія” (замовник) був укладений контракт № 6 (а.с.21-23), за умовами якого позивач зобов”язався виготовити залізобетонні плити для проведення реконструкції трамвайної колії по вул.Стуса в м.Львові відповідно до специфікації (додаток № 1 до контракту, а.с.24) та графіку (додаток № 2 до контракту, а.с.25), що є невід”ємними частинами контракту, а відповідач -провести своєчасне фінансування вищезазначених робіт, самовивоз продукції й оплату останньої.
На виконання умов контракту позивач у період з липня по вересень 2008 року виготовив залізобетонні плити в кількості 159 штук, а саме: 106 шт. ПК-60 на суму 1217049, 6 грн. і 53 шт. ПС-60/8 на суму 229 150, 8 грн. загальною вартістю 1 446 200, 4 грн., які відповідач зобов”язався забрати самовивозом і оплатити в порядку, передбаченому графіком фінансування, який є невід”ємною частиною контракту (додаток № 3 до контракту, а.с.26), у термін до 28 вересня 2008 року.
Як вбачається з платіжних доручень (а.с.27-30), замовник провів часткову оплату в сумі 873 177, 6 грн.
Тому станом на момент подання позовної заяви розмір основного боргу становить 573 022, 8 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2009 р. у справі № 3/59 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Західна інженерна компанія” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його прийняття (08.04.2009 р.), то часткова оплата в сумі 290 000 грн., яка здійснена вже під час апеляційного провадження на підставі платіжного доручення № 298 від 05.08.2009 р., буде враховуватися під час виконання рішення суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст.ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Покликання апелянта на недоведеність позивачем факту виготовлення 159 шт. залізобетонних плит станом на вересень 2008 року, про що свідчить відсутність повідомлень щодо їх готовності до вивезення після 28.11.2008 р., не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься лист ТзОВ “Трамбетон Україна” № 44 від 26.09.2008 р. (а.с.39), який вручений ПП “Західна інженерна компанія” під розписку 02.10.2008 р., де повідомлялося про виконання зобов”язання за контрактом у повному обсязі та ставилася вимога про оплату відповідно до графіку фінансування (додаток № 3 до контракту) до 28.0.09.2008 р. у сумі 996 200, 4 грн. і отримання залізобетонних виробів.
Однак даний лист з боку замовника залишений без відповіді та реагування.
Крім того, колегія суддів вважає, що проведення часткової оплати свідчить про визнання відповідачем факту виконання позивачем зобов”язання по виготовленню залізобетонних плит.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом укладеного між сторонами контракту було виготовлення продукції, а не її поставка. Згідно з п.4.1.3 контракту вивіз продукції відповідач зобов'язаний був здійснити самостійно.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 573 022, 8 грн. основного боргу та зобов”язання відповідача в 10-денний строк з дня прийняття рішення отримати та вивезти зі складу позивача-2 виготовлені плити згідно з контрактом № 6 від 09.07.2008 р. на суму основного боргу 573 022, 8 грн. є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Таким чином, термін виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунків за контрактом визначений графіком фінансування, а не обумовлений датою фактичної поставки продукції, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені за порушення термінів оплати на підставі п.6.2 контракту в сумі 72 270, 92 грн., яка нарахована в межах строку позовної давності та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ згідно з розрахунком, який перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним.
Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За весь період прострочення платежів з 28.09.2008 р. по 05.03.2009 р. позивачем нараховано відповідачу 8 961, 41 грн. 3 % річних відповідно до поданого розрахунку (а.с.9), що, на думку колегії суддів, господарським судом стягнуто підставно.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2009 р. у справі № 3/59 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Західна інженерна компанія” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Х.В.Мурська
Суддя Г.Г.Якімець