79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.09.09 Справа № 9/113
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Зварич О.В.
Суддів Мурської Х.В.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 566-Ю від 03.04.2009 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 року
у справі № 9/113
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Альфабуд», м. Івано-Франківськ
про стягнення 101534,45 грн.
за участю представників:
від позивача -не з»явився
від відповідача - Удудяк Н.М.- довіреність № 1 від 20.01.2009 р.
Ухвалою від 16.04.2009 р. прийнято апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 566-Ю від 03.04.2009 року до провадження, призначено справу до розгляду на 19.05.2009 р.
Ухвалами від 26.05.2009 р., 16.06.2009 р., 11.08.2009 р. розгляд справи відкладався.
В склад судової колегії, для розгляду апеляційної скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №566-Ю від 03.04.2009 року вносились зміни, згідно розпоряджень голови суду від 26.05.2009 р, 11.06.2009р., 01.09.2009 р. та розпорядження першого заступника голови суду від 10.08.2009 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін суд встановив:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 року у справі № 9/113 (суддя Фанда О.М.) в позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення коштів в сумі 101 534,45 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір № 14 від 02.01.2007 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури не є підставою для вимог щодо його обов'язкового виконання, оскільки носить характер добровільної господарської допомоги. Оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами права, зокрема, ст.ст. 175, 177 ГК України, норми ст.ст. 526, 629 ЦК України застосуванню до них не підлягають.
Позивач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, зазначає, що укладення договору про пайову участь суб'єктів господарювання у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури відповідає приписам ст. 179 ГК України щодо укладення господарських договорів, а тому посилання суду на необов'язковість виконання умов такого договору є хибними. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 р. у справі № 9/113 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги. Оскільки договір № 14 від 02.01.2007 р. є добровільною господарською допомогою, що надається в добровільному порядку, рішення Івано-Франківської міської ради, на виконання яких укладений договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури суперечить нормам ГК України. Позовні вимоги про стягнення пені суперечать ч. 4 ст. 2 67 ЦК України, ст. 232 ГК України. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 р. у справі № 9/113 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 р. у справі № 9/113 частковому скасуванню, виходячи з такого:
Відповідно до ст. 114 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ст.648 ЦК України, якщо договір укладається на підставі обов'язкового для сторін правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має відповідати цьому правовому акту.
Як видно з матеріалів та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішень Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 р., 07.12.2006 р. (а.с. 10,11), 02.01.2008 р. між сторонами укладено договір № 14 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури (а.с. 8).
Судом з'ясовано, що рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, згідно із п.2.1 рішення дія цього Положення поширюється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об'єктів будівництва. Згідно з умовами Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста фіксує двосторонню домовленість між Виконавчим комітетом та замовником.
Правилами пункту 3 статті 179 ГК України встановлено, що господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору. При цьому, під господарським договором розуміється угода майнового характеру між самими суб'єктами господарювання або суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки сторін при здійсненні господарської діяльності.
З наведеного вбачається, що укладення договору про пайову участь (внески) забудовників - суб'єктів господарювання у створенні соціальної інфраструктури міста відповідає приписам статті 179 Господарського процесуального кодексу України щодо укладення господарських договорів.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 526 ЦК України).
Так, відповідно до п. 2.1 договору №14 від 02.01.2007р., замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором. Виконком зобов'язався видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва).
Розмір і порядок сплати пайового внеску відповідачем визначений сторонами в п. 3.2 договору, а саме: замовник сплачує не менше 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 869 788,6 грн. протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.
Як вбачається з рішення Івано-Франківської міської ради від 22.12.2006 р. № 559 (а.с.23-26), позивач на виконання умов договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури, дозволив ТзОВ "Альфабуд" будівництво торгового центру з закладом громадського харчування та офісними приміщеннями загальною площею 9 603,26 м2 на вул. Незалежності, поруч будинку № 130, при умові укладення угоди з виконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста.
Строк виконання зобов'язання для відповідача настав 01.03.2007 року.
Однак, на момент звернення до суду відповідач виконав зобов'язання по сплаті пайового внеску частково, сплативши пайовий внесок в розмірі 100 000 грн. Доказів повного виконання взятих на себе зобов'язань суду не представив. Вимогу позивача від 08.10.2009 р. про сплату суми боргу в розмірі 73 957,72 грн. та нарахованої пені, відповідач залишив без належного реагування. Проте, беручи до уваги листи відповідача, адресовані позивачу, з проханням розтермінування суми неоплаченого пайового внеску, суд приходить до висновку про визнання позивачем обов'язку щодо виконання умов договору № 14 від 02.01.2007 р.
Висновки господарського суду Івано-Франківської області про те, що затвердження акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на момент укладення договору не може бути договірним зобов'язанням відповідача, оскільки є його прямим обов'язком, документально не підтверджені, доказів звернення до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору в цій частині, суду не надано. Крім цього, умовами договору від 02.01.2007 р. безпосередньо не передбачено зустрічного виконання зобов'язання позивачем, невиконання останнім якого давало б відповідачу законні підстави зупинити виконання свого зобов'язання щодо сплати пайового внеску.
За таких підстав колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не досліджено усіх правових підстав виникнення спірних правовідносин між сторонами, що стало причиною винесення незаконного рішення.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносив несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежів, визначених п. п. 3,2, 3.4 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що строк виконання зобов»язання настав 01.03.2007 р., строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання припинився 01.09.2007 р. (через 6 місяців).
Згідно ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відзиві на позов б/н від 12.02.2009 р. відповідач просив застосувати строк позовної давності, передбачений ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.12.2008 року, тому позивачем пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про стягнення пені. Отже, вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення з ТзОВ «Альфабуд»27576,73 грн. пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 р. у справі № 9/113 слід скасувати частково. Стягнути з ТзОВ «Альфабуд»на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 73957,72 грн. заборгованості по договору. Стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 739,58 грн. державного мита та 85,95 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2009 р. у справі № 9/113 скасувати частково.
Стягнути з ТзОВ «Альфабуд»на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 73957,72 грн. заборгованості по договору № 14 від 02.01.2007 р.
Стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 739,58 грн. державного мита та 85,95 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 369,79 державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.
Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи № 9/113 повернути до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Зварич О.В.
суддя Мурська Х.В.
суддя Якімець Г.Г.