Справа № 815/4235/15
08 вересня 2015 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” до Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції Одеської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанов Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ ДВС Балтського районного управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в іпотеці ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року, -
З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” до Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції Одеської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанов Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ ДВС Балтського районного управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в іпотеці ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.12.2011 року ПАТ “УкрСиббанк” відступило ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” відповідно до Договору факторингу №1 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору. Однак, ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” стало відомо, що на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 20.04.2007 року, а саме: на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешти постановами Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції Одеської області №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року. Арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, оскільки договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року. Наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права і законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно довідки секретаря судових засідань (а.с.97) на визначений час до залу судового засідання №16 Одеського окружного адміністративного суду прибув представник позивача, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з наведених у адміністративному позові підстав. Представник відповідача та треті особи надали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а тому згідно ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України справа була розглянута в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав до суду заперечення (а.с.91) в яких повідомив, що виконавчі провадження ВП №30441940 та ВП №30443618 де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.01.2015 року знищені відповідно до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС. Відповідно до відомостей внесених до Єдиного реєстру виконавчих проваджень постанови відкриття виконавчих проваджень згідно ВП №30441940 та ВП №30443618 винесені на підставі ухвали Балтського районного суду по справі №2-1280 виданої 13.12.2011 року в рамках забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру боржника, що находиться за адресою: АДРЕСА_2. Всі твердження ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у позовній заяві щодо звернення стягнення на квартиру державним виконавцем не відповідають дійсності, т.я. звернення стягнення на квартиру не проводилося, а лише було накладено арешт в рамках забезпечення позову відповідно до ухвали суду. Відповідно до ч.3 ст.114 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Також відповідно до ч.2 ст.114 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. У зв'язку з чим представник відповідача просить закрити провадження у справі, тому що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Треті особи надали до суду заперечення (а.с.80-82), в яких не погоджуються із заявленими позовними вимогами позивача, вважають їх безпідставними та необгрунтованими, оскільки потребує перевірки адміністративна процесуальна дієздатність позивача, належність позивача, адже у третіх осіб мали місце правовідносини із ПАТ “УкрСиббанк”. Дії відповідача з приводу арешту вищевказаного майна були спрямовані на виконання відповідних ухвал Балтського районного суду про забезпечення позову. Спроба позивача скористатися правом на оскарження дій та бездіяльність органів ДВС є абсолютно невдалою. Також слід мати на увазі, що до вимог про звільнення майна з під арешту поширюється передбачений ст..257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг цього строку відповідно до вимог ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, тобто про арешт свого майна. Викладене свідчить про те, зокрема, порушення загального строку позовної давності. Статтею 181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси,а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім того, позивач не вказує на жодні конкретні факти порушення діючого законодавства які б мали місце з боку відповідача, у процесі виконання ухвал Балтського районного суду Одеської області. На даний час у Балтському районному суді Одеської області знаходиться на розгляді цивільна справа №493/2740/14-ц за позовом позивача до третіх осіб про стягнення заборгованості по кредитним договорам №11145438000 від 20.04.2007 року, №11174304000 від 22.06.2007 року та №11347656000 від 16.05.2008 року на забезпечення виконання яких вказане у позові нерухоме майно і перебуває у заставі. Намагання позивача звільнити згадане нерухоме майно від обтяжень, свідчить про спробу останнього будь-яким способом розпорядитися таким до рішення Балтського районного суду по суті. У зв'язку з чим треті особи просять позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
12.12.2011 року укладено договір факторингу №1 між ПАТ “УкрСиббанк” та ТОВ “Кей-Колект”(а.с.41-43).
Відповідно до виписки з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року боржником за кредитним договором №11145438000 є ОСОБА_1 (а.с.47).
Згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на об'єкт обтяження, на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 Відділом ДВС Балтського районного управління юстиції накладено арешт постановами №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року (а.с.51).
Представник позивача не погоджується з винесеними постановами Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року (а.с.33-39).
Суд оцінюючи вказаний акт суб'єкту владних повноважень, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його законність з огляду на наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1,2 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Разом з тим відповідно до ч.8 ст.54 Закону України “Про виконавче провадження” примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Під час з'ясування офіційних обставин справи, судом встановлено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” на момент винесення постанов Відділом ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року не було зареєстроване право іпотекодержателя на нерухоме майно за договором іпотеки на 3-кім. квартиру (загальна S-72,6 кв.м., житлова S-49,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наступними фактами.
Частиною 7 ст.3 Закону України “По іпотеку” пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру іпотек (а.с.52-53): на 3-кім. квартиру (загальна S-72,6 кв.м., житлова S-49,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” було зареєстроване право іпотекодержателя нерухомого майна 12.02.2009 року.
Разом з тим, згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на об'єкт обтяження, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 Відділом ДВС Балтського районного управління юстиції накладено арешт на 3-кім. квартиру (загальна S-72,6 кв.м., житлова S-49,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 постановами №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року (а.с.51).
Враховуючи, що право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, суд приходить висновку про правомірність прийняття постанов Відділом ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, адже право іпотеки у ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” виникло значно пізніше, з дати винесення оскаржуваних постанов державного виконавця про накладення арешту №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку із чим, ця постанова не могла порушувати права позивача, які ще не виникли на час її прийняття, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” про визнання протиправними постанови Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Відділ ДВС Балтського районного управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в іпотеці ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року слід відмовити повністю згідно положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” до Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції Одеської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанов Відділу ДВС Балтського районного управління юстиції №30441940, №30443618 від 20.12.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та зобов'язати Відділ ДВС Балтського районного управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває в іпотеці ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, на підставі іпотечного договору від 20.04.2007 року - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.