Справа № 815/5500/15
04 вересня 2015 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 ч, в якому позивач просить:
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП№44241457 від 01.08.2014 року, видане першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна-предмета іпотеки, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 27.09.2007 року з ВАТ «Сведбанк» уклала кредитний договір В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений Іпотечний договір від 27.09.2007 року, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» та зареєстровано в Державному реєстрі іпотек.
28.11.2012 року ВАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» відповідно до договору факторингу №15 свої права та вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору.
Позивач зазначив, що при зверненні до нотаріуса 19.08.2015 року стало відомо, що на майно, яке є предметом іпотеки, накладено арешт, а саме 19.08.2015 року винесена відповідачем постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Також позивач зазначив, що у нього відсутнє процесуальне право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки він не є стороною та учасником виконавчого провадження.
На думку позивача, дії відповідача порушують права ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», оскільки позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
Відповідно до ст.107 ККАС України , суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вивчивши зміст позовної заяви та надані ним документи, суд вважає, що у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства необхідно відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, виходячи з наступного.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст.17 КАС України, згідно з п.1 ч.1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо розгляду їх в порядку адміністративного судочинства врегульовано ст.181 КАС України, частиною 1 якої визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позивач не є стороною або учасником виконавчого провадження.
Право особи на оскарження рішення державного виконавця в порядку адміністративного судочинства не є абсолютним, оскільки таке оскарження може здійснюватися лише за умови відсутності іншого, встановленого законом порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Крім того, згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
Даний адміністративний позов про скасування в частині постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ№983815 від 27.01.2010 року, та зобов'язання винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки заявлений у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на іпотечне майно перед іншими кредиторами, тобто предметом позову є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно, що знаходиться в іпотеці.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таке ж право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст.114 та ст.152 ЦПК України.
Таким чином, для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, |шлюб| |перебува|позовниця, позивакеруючись ст.109,165 КАС| України, суддя, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства за його позовом до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду у місцевому районному суді у порядку цивільно-процесуального законодавства.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Суддя Катаєва Е.В.