79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.06.09 Справа № 12/38
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
при секретарі судового засідання Друзюк М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми (далі ПП ВКФ) „ВВС БУД КОМ” від 03.04.2009 р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2009 р.
у справі № 12/38
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Концерн „ДЕМІК”, м. Чернівці
до відповідача ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ”, м. Чернівці
про стягнення 46666,67 грн.
за участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Арсеній В.Д.- представник.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2009 р. у справі № 12/38, суддя Бутирський А.А., позов задоволено, стягнуто з ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ” на користь ТОВ „Концерн „ДЕМІК” 46666,67 грн. неустойки, 467 грн. державного мита грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст. 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач повернув кран КС-5363 Д згідно з актом приймання-передачі від 26.11.2008 р. з простроченням 35 днів. А відтак, заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 46666,67 грн. неустойки, яка підлягає стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. У частині стягнення 2000 грн. витрат на юридичну допомогу судом першої інстанції відмовлено з огляду на те, що позивач не вказав, які саме юридичні послуги йому надавалися і неможливо встановити чи надавалися юридичні послуги взагалі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ” , відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2009 р. у справі № 12/38 скасувати і прийняти нове рішення, згідно з яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм цивільного законодавства та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення застосував ст. 785 ЦК України, проте в цьому випадку підстав, які б свідчили про припинення договору оренди механізму, не вбачається, оскільки зазначеним договором був встановлений строк дії договору, договір оренди був закінчений, а не припинений. Таким чином, судом першої інстанції не було з'ясовано обставин, пов'язаних з укладанням договору № 20/08/08/1 оренди механізму та не надано правової оцінки договору.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ТОВ „Концерн „ДЕМІК” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ” про стягнення з нього 46666,67 грн. неустойки, 466,67 грн. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат з оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. витрат на юридичну допомогу.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 20.08.2008 року між ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ” (Орендар) та ТОВ „Концерн „ДЕМІК” (Орендодавець) був укладений договір № 20/08/08/1 оренди механізму (а.с. 9-10).
За умовами договору „Орендодавець” передає, а „Орендар” бере у тимчасове користування кран КС-5363 Д, заводський № 618, реєстр. № 1201, рік випуску 1992, з комплектом стрілових вставок довжиною -25 м. та гусаком 10 м. (далі - Механізм) (п.1.1.).
Пунктом 3 Договору визначений порядок передачі „Механізму”, що орендується, за Актом прийому передачі технічного стану Механізму та його комплектності.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору „Орендодавець” передав відповідачу („Орендар”) „Механізм”, що підтверджується приймально-здаточним актом від 22.08.2008 р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с. 11).
Відповідно до п. 4.1. Договору термін оренди „Механізму” складає 2 місяці з моменту підписання Договору, тобто до 20 жовтня 2008 р.
Як вбачається з приймально-здаточного акту від 26.11.2008 р. відповідач („Орендар”) повернув позивачеві („Орендодавець”) „Механізм”, що орендується, лише 26.11.2008 р. (а.с 12). Цей акт підписаний представниками сторін та сторонами не заперечується.
Враховуючи вище наведене та умови договору, відповідач прострочив строк повернення предмету Договору („Механізму”) у 35 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 763 ЦК України якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. (п. 2 ч. 3 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На підставі ст. 785 ЦК України позивачем нараховано неустойку, яка згідно його розрахунку складає 46666,67 грн. (а.с. 6).
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 46666,67 грн. неустойки.
А відтак, враховуючи вище наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача неустойки у розмірі 46666,67 грн.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги судовою колегією відхиляються як безпідставні та не обґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в стягненні 2 000 грн. витрат на юридичну допомогу, оскільки судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката в сумі 2 000 грн. не підтверджені, адже договір, укладений між позивачем та адвокатом Гінінгером А.З., який міститься в матеріалах справи, є досягненням лише згоди між сторонами договору, а матеріалами справи не підтверджується фактичне наданням юридичних послуг.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2009 р. у справі № 12/38 без змін, а апеляційну скаргу ПП ВКФ „ВВС БУД КОМ”- без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова оформлена і підписана 06.07.2009 р.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.