79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.09.09 Справа № 21/283
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого -судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради
на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009 року.
у справі №21/283
за позовом: ДП «Дослідний завод «Хвиля»
до: Львівської міської ради
про: визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання ухвали частково недійсною та спонукання до внесення змін до ухвали.
З участю представників :
від позивача - не з'явився.
від відповідача - не з'явився.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2009р., суддя Масловська Л.З., позов ДП «Дослідний завод «Хвиля»було задоволено частково. Визнано за ДП «Дослідний завод «Хвиля» право постійного користування земельною ділянкою площею 3,2065 га в м. Львові, вул. Наукова, 7. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради №1840 від 29.05.2008 р. “Про користування ДП ДЗ “Хвиля” земельною ділянкою на вул. Науковій, 7 у м. Львові” в частині п. п. 1, 2 в частині надання земельної ділянки в оренду. Стягнуто з Львівської міської ради на користь державного підприємства “Дослідний завод “Хвиля” 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду про що свідчить копія реєстру Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції за 08.07.2009р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009р. у справі №21/283- без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є державним підприємством, що підтверджується статутом підприємства, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 09.06.2008р. №370.
Позивач перейменований з Державного підприємства Дослідний завод “Хвиля” в Державне підприємство “Дослідний завод “Хвиля”, є його правонаступником, заснований на державній власності, входить до сфери управління Міністерства промислової політики України, що підтверджується п. п. 1.1., 1.2. статуту, нова редакція якого зареєстрована 02.07.2008 р..
За адресою м. Львів, вул. Наукова, 7, позивачу належать об'єкти нерухомого майна, а саме, нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 9166,3 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 27.07.2005 р., адміністративно-побутовий корпус, що підтверджується свідоцтвом про право власності на адміністративно-побутовий корпус від 27.08.1999 р., приміщення складально-монтажного корпусу площею 9414,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення від 10.03.2006 р..
Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста №4 від 04.01.1998 р. “Про надання у постійне користування Державному підприємству дослідному заводу “Хвиля” земельної ділянки на вул. Науковій, 7 у м. Львові”, затвердженого рішенням №85 від 20.02.1998 р., вирішено залишити в постійному користуванні Державного підприємства дослідного заводу “Хвиля” земельну ділянку площею 51947 кв.м. для виробничих потреб на вул. Науковій, 7 у м. Львові, за рахунок ділянки, яка раніше надавалась, та зобов'язано Львівське міське управління земельних ресурсів зареєструвати Державний акт на право постійного користування землею. З матеріалів справи вбачається, що такий державний акт не видавався та не реєструвався.
Листом №143 від 22.10.2007 р. позивач звернувся до відповідача за наданням земельної ділянки у постійне користування. Відповідачем визнається, що Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин був підготовлений та винесений на розгляд сесії Львівської міської ради проект ухвали “Про користування ДП ДЗ “Хвиля” земельною ділянкою на вул. Науковій, 7 у м. Львові”, згідно із яким запропоновано надання земельної ділянки позивачу у постійне користування. Однак, сесією Львівської міської ради 29.05.2008 р. було прийнято інше рішення.
Зокрема з оскаржуваної ухвали №1840 від 29.05.2008 р. “Про користування ДП ДЗ “Хвиля” земельною ділянкою на вул. Науковій, 7 у м. Львові”, слідує, що міською радою вирішено передати позивачу земельну ділянку площею 3,2065 га (у т.ч. земельну ділянку площею 0,0171 га залишити у спільному користуванні для забезпечення проїзду) на вул. Науковій, 7 в оренду терміном на 5 років для обслуговування адміністративно-виробничих будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі - землі промисловості; та зобов'язано позивача у місячний термін укласти із відповідачем договір оренди земельної ділянки та провести його державну реєстрацію, а також угоду про відшкодування неотриманих коштів за користування земельною ділянкою (п. п. 1, 2 ухвали).
Позивач не погодився з даним рішенням сесії міської ради та звернувся до суду з позовом визнати його недійсним та визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 3,2065 га в м. Львові, вул. Наукова, 7.
Згідно із ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно з ч. 2 вказаної статті, це право набувається підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної форми, власності. У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 р. “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою”, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому, відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Згідно із ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради із наданням до клопотання матеріалів, передбачених в ч. 15 ст. 151 ЗК України, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки після його погодження подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
В матеріалах справи містяться копії ухвал сесії міської ради за 2005-2006р.р. №2198, №3151, №3551, згідно яких міська рада вилучала за згодою у позивача земельні ділянки з постійного користування. Отже, відповідач -міська рада фактично визнала користування земельною ділянкою позивачем. В свою чергу апелянт - Львівська міська рада двічі не виконала вимоги ухвал апеляційного суду та не надала суду копій рішень щодо припинення землекористування, вилучення земельних ділянок, або ж зміни їх меж.
За таких обставин справи, враховуючи, що на земельній ділянці площею 3, 2065 га за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7 знаходяться об'єкти нерухомості, що є державною власністю, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині визнання права постійного користування даною земельною ділянкою позов слід задовольнити.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору. Однак, оспорюванню ухвалою на позивача покладено обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки не зважаючи на те, що позивач не надавав своєї згоди на отримання земельної ділянки в оренду. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Позивач - ДП «Дослідний завод «Хвиля»не просив відповідача надати йому земельну ділянку в оренду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання частково недійсною оспорюваної ухвали в частині п. п. 1, 2, якими на позивача покладається обов'язок по отриманню земельної ділянки в оренду, підлягають задоволенню.
Позивач також просив зобов'язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали Львівської міської ради №1840 від 29.05.2008 р. щодо прав землекористування, зазначивши, що земельна ділянка площею 3,2065 га в м. Львові по вул. Науковій, 7 передається державному підприємству “Дослідний завод “Хвиля” в постійне користування, а площа 0,0171 га залишається в спільному користуванні для забезпечення проїзду. Вимог про зобов'язання надати земельну ділянку у постійне користування чи прийняти рішення про надання земельної ділянки у постійне користування позивач не заявляв.
Однак, порядок, підстави та процедура внесення змін до ухвал Львівської міської ради регулюється регламентом. Наявність передбачених законодавством підстав для внесення змін до оспорюваної ухвали не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами, відповідно до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України. Тому апеляційний суд погоджується з думкою місцевого господарського суду, що така вимога задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009р. по справі №21/283 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009 року у справі №21/283 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук