Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
12:00 год.
21.07.2011 р. справа № 2а-3700/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.06.10 р.,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТОВ "ТЕЛЕЦ-ВАК", пров. Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54021
доДержавної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області, вул. Адміральська, 41, м. Миколаїв, 54009
провизнання протиправним та скасування рішення № 30 від 26.03.10 р.
До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Телець-Вак” (далі - позивач, ТОВ “Телець-Вак”) до державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 30 від 26 березня 2010 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив таке. На думку позивача, акт перевірки містить неточності у розрахунках, а також з нього неможливо встановити, яким чином Інспекцією обрахована необґрунтована виручка за кожним порушенням. По суті виявлених порушень позивач вказав, що застосовані ним тарифи відповідають вимогам законодавства, що відображено самим відповідачем в акті перевірки.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 66-68), з яких вбачається, що у ході перевірки позивача виявлено застосування ТОВ “Телець-Вак” підвищених тарифів на комунальні послуги до спливу 30-денного терміну, наданого для сповіщення споживачів цих послуг, а також надання комунальних послуг не в повному обсязі. Ці порушення встановлені на основі наданих самим позивачем первинних бухгалтерських документів.
У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 21 липня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вирішуючи спір між сторонами, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
У період з 1 до 19 березня 2010 р. відповідач провів планову перевірку позивача на предмет дотримання державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги. Результати перевірки оформлені актом № 32 від 19 березня 2010 р. (далі - акт перевірки) (а. с. 11-14).
На підставі акту перевірки, 26 березня 2010 р. відповідачем прийнято рішення № 30 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у ТОВ “Телець-Вак” необґрунтовано отриману виручку у загальній сумі 15510,0 грн. та застосувати до товариства штраф у сумі 31020,0 грн. (а. с. 10).
Як зазначено в самому спірному рішенні, підставою для його застосування стали наступні порушення з боку позивача:
- збільшуючи плату за послуги з опалення та гарячого водопостачання, позивач почав нараховувати збільшену плату без дотримання 30-денного терміну для повідомлення споживачів, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 5429,0 грн.;
- при нарахуванні плати за опалення протягом опалювального сезону 2009-2010 р.р., позивач не врахував зменшення об'єму наданих послуг, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 5288,0 грн.;
- позивачем нарахована плата за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, але послуги з освітлення місць загального користування та підкачку води надавались не в повному обсязі, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 4793,0 грн.
Аналізуючи акт перевірки, суд констатує, що він взагалі не містить чіткого опису встановлених під час перевірки порушень, Інспекцією не перелічені нормативні акти, порушення яких допущені позивачем, а також у ньому відсутній розрахунок безпідставно отриманої позивачем виручки. До акту перевірки маються додатки у вигляді розрахунків, але суми у цих розрахунках не збігаються із сумами, визначеними в оскарженому рішенні (а. с. 18-24).
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що в описовій частині акту перевірки зазначається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ “Телець-Вак” використовувало тарифи, які відповідають вимогам законодавства, у той же час, як оскарженим рішення у позивача вилучається виручка, яка отримана понад встановлені тарифи на комунальні послуги, тобто мається суттєва невідповідність між встановленими Інспекцією обставинами та висновками акту перевірки.
Як визначено п. 3.2. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 3 грудня 2001 р. № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238 (далі - Інструкція № 298/519), в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Таким чином, акт перевірки, складений Інспекцією за наслідками перевірки позивача, не відповідає вимогам Інструкції № 298/519.
З приводу виявлених відповідачем порушень, суд зазначає наступне.
Одним з порушень, як вважає відповідач, є нарахування позивачем плати з опалення та гарячого водопостачання без попереднього повідомлення споживачів за 30 днів, як це передбачено ст. 32 ч. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 5429,0 грн.
Відповідно до вищезазначеної статті, у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
З аналізу цієї статті вбачається, що змістом її правового регулювання є повідомлення споживача про зміну вартості житлово-комунальних послуг, тобто споживач послуг повинен бути обізнаний про таку зміну вартості послуг.
У матеріалах справи мається протокол № 1 зборів власників квартир житлового будинку по вул. 5-я Слобідська, 74 від 8 січня 2009 р., яким зафіксовано факт сповіщення позивачем жильців про підвищення тарифів на опалення та гаряче водопостачання у 2009 р. (а. с. 52). Як зазначено в акті перевірки і проти чого позивач не заперечує, нові тарифи ТОВ “Телець-Вак” застосовувались з 7 березня 2009 р., з моменту їх публікації в газеті “Вечірній Миколаїв”.
Оскільки Законом України “Про житлово-комунальні послуги” не визначено способу повідомлення споживачів, доведення до їх відома факту підвищення тарифів на загальних зборах жильців, слід визнати належним способом такого повідомлення, що відбулось майже за два місяці до початку справляння позивачем підвищеної плати за комунальні послуги.
Також безпідставні висновки Інспекції про неврахування позивачем при обчисленні плати за опалення протягом опалювального сезону 2009-2010 р.р., зменшення об'єму наданих послуг, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 5288,0 грн.
Фактично такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що під час перевірки встановлено споживання позивачем природного газу у меншому об'ємі, ніж закладено у тариф на опалення та підігрів води, тобто відповідач ототожнює витрачання позивачем газу з наданням послуг у неповному обсязі. Разом з тим, для такого ототожнення відсутні правові підстави, адже природний газ є тільки ресурсом, що витрачається позивачем, тоді як послугою, яка ним надається споживачам, є опалення та водопостачання і Інспекція повинна була встановити факт надання саме цих комунальних послуг не в повному обсязі.
За правилами ст. 22 ч. 2 п. 3 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виробник, під яким Закон розуміє суб'єкта господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Це ж передбачено і п. 29 пп. 1 абз. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила № 630) - споживач має право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.
Таким чином, Правила № 630 пов'язують право споживача і, відповідно, обов'язок позивача, на зменшення розміру плати з 1) наданням послуг не в повному обсязі, 2) зниження їх якості, що може виявитись у відхилені їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.
У п. 6 Правил № 630 визначені критерії, яким повинні відповідати послуги з постачання води та опалення:
- з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору;
- з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.
Жодної з цих обставин відповідач в акті перевірки не зафіксував.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що витрачання газу в меншому об'ємі ніж закладено у тариф, само по собі не може означати надання послуг не в повному обсязі. Крім того, позивач доречно посилається на те, що перевірка проведена у період, коли опалювальний сезон ще тривав, а тому до його закінчення неможливо встановити обсяг витраченого позивачем газу.
Не знаходять свого підтвердження і висновок відповідача про отримання позивачем необґрунтованої виручки у сумі 4793,0 грн. внаслідок надання не в повному обсязі послуг з освітлення місць загального користування та підкачки води.
Витрати, які понесені позивачем на освітлення місць загального користування та підкачку води є складовою частиною витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які складаються з: вивезення відходів, технічного обслуговування ліфтів, обслуговування ліфтів ліфтерами, освітлення місць загального користування та підкачки води, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, ліквідації аварій, підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період, поточного ремонту, тобто плата позивачем береться за весь комплекс перелічених послуг, а не за окремі складові частини цих послуг. У той же час, Інспекцією не досліджувалась вартість всього комплексу послуг, а тому її висновок, що про те, що позивачем надано у меншому обсязі окремі послуги з освітлення місць загального користування та підкачки води не можуть вважатись такими, що ґрунтуються на встановлених актом перевірки обставинах.
Крім того, є незрозумілим, яким чином Інспекція встановила надання цих послуг у меншому об'ємі ніж передбачено, адже в акті перевірки нею досліджується питання розрахунків позивача за спожиту електроенергію, тобто яким чином розрахунки позивача за електроенергію впливають на об'єм надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, а саме невідповідність акту перевірки вимогам Інструкції № 298/519 в частині невідображення скоєних позивачем порушень, суми необґрунтовано одержаної виручки, безпідставність висновків акту перевірки про отримання позивачем виручки понад затверджені тарифи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв без врахування всіх обставин справи та не довів суду його законність, у зв'язку із чим вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши платіжне доручення № 273 від 9 червня 2010 р. (а. с. 4), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Рішення № 30 від 26 березня 2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області визнати протиправним та скасувати.
3. Відшкодувати ТОВ "ТЕЛЕЦ-ВАК" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
25 липня 2011 р.
Суддя А. О. Мороз