Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
10 червня 2013 року Справа № 2а-4092/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57303)
до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050)
про: визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2012р. № НОМЕР_1 №0002211700, №0002201700, № НОМЕР_2,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (далі - відповідач, Жовтнева МДПІ) № 00021917000, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 від 13.07.2012 року та визнати дії відповідача проиправними.
В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству та є такими, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідач проти адміністративного позову заперечує, у письмових запереченнях повністю підтримує висновки ОСОБА_2 перевірки ФОП ОСОБА_1 та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства України та скасуванню не підлягають. (арк. спр. 49 - 53).
Представники позивача та відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 137, 138).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.
У період з 20.02.2012 року по 02.03.2012 року спеціалістами Жовтневої МДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року 31.12.2011 року. За результатами перевірки було складено ОСОБА_2 № 17/17/НОМЕР_5 від 12.03.2012 року (далі - ОСОБА_2 перевірки, арк. спр. 24 - 39).
ОСОБА_2 перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1:
- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI (далі - ПК України), а саме: не подання декларацій про отримані доходи за 2011 рік;
- ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 (далі - Декрет), в результаті чого ФОП ОСОБА_3 за 2010 рік податку з доходів від підприємницької діяльності в сумі 15 766,20 грн.;
- п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 донараховано за 2011 рік податку на доходу фізичних осіб від провадження господарської діяльності на суму 8 944,20 грн.
На підставі ОСОБА_2 перевірки відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 року:
- № НОМЕР_6, яким позивачу та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.;
- № НОМЕР_7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дохід, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 15 766,20 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 941,55 грн.;
- № НОМЕР_8, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дохід, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8 944,20 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 236,05 грн.
Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив до Державної податкової служби Миколаївської області.
Рішенням № 864/10/10-209 від 22.03.2012 року скарга ФОП ОСОБА_1 була частково задоволена. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3 941,55 грн. було скасовано; податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року було збільшено на суму 840,00 грн.; податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року було збільшено на суму 655,60 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 163,90 грн.; в іншій частині податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.
11.07.2012 року відповідачем було сформовано та надіслано ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11.07.2012 року:
- № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дохід, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 16 606,20 грн. (арк. спр. 13);
- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дохід, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8 944,20 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 236,05 грн. (арк. спр. 14);
- № 0000002191700, яким позивачу та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. (арк. спр. 15);
- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дохід, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 655,60 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 163,90 грн. (арк. спр. 16).
Не погодившись з таким висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовною заявою.
Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.
Як зазначено у ОСОБА_2 перевірки, позивачем до органу ДПС не було подано декларацій за 4 квартал 2009 року та за 2010 - 2011 року.
Судом встановлено, що 26.05.2010 року позивач звернувся з заявою про видачу йому свідоцтва про сплату єдиного подачку, але свідоцтво йому було видано терміном дії з 01.07.2010 року, а не з червня 2010 року. До видачі цього свідоцтва на рахунок ФОП ОСОБА_1 у червні надійшло 81 408,00 грн., у листопаді - за виконані роботи у липні - 30 000,00 грн. Отже, донарахування податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 15 766,20 грн. за 2010 рік є неправомірним.
Звіт платника єдиного податку за 2 - 3 квартали 2010 року подані відповідно 06.07.2010 року, 04.10.2010 року та 04.01.2011 року; єдиний податок позивачем сплачено (арк. спр. 72 - 75).
Одночасно з цим, позивачем під час перевірки надавались документи про понесені ним витрати, але відповідачем вони до відома прийняти не були з посиланням на не відповідність їх діючому законодавству.
У 2011 році позивач здійснював підприємницьку діяльність з 2-го кварталу, відповідні звіти подав 04.07.2011 року та 04.01.2012 року. Звіти прийняті податковим органом, жодних зауважень або повернень звітних документів не було.
Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
У відповідності до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач законність та обґрунтованість прийнятих рішень суду не довів. Натомість позивачем надані усі необхідні докази в підтвердження його вимог.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача,суд зазначає, що позивачем суду роз'яснень щодо того, які саме дії податкового органу їм оскаржуються, надані не були.
За таких обставин суд дану вимогу позивача задовольнити можливості не має.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомленні-рішення Снігурівського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області № НОМЕР_1 від 13.07.2012 року про сплату 170,00 грн. штрафної (фінансової) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
3. Скасувати податкове повідомленні-рішення Снігурівського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області № НОМЕР_4 від 13.07.2012 року про сплату 16 606,20 грн. податку на доходи фізичних осіб.
4. Скасувати податкове повідомленні-рішення Снігурівського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області № НОМЕР_3 від 13.07.2012 року про сплату 11 181,25 грн., з них 8 944,20 грн. податку на доходи фізичних осіб і 2 236,05 грн. штрафної (фінансової) санкції.
5. Скасувати податкове повідомленні-рішення Снігурівського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області № НОМЕР_2 від 13.07.2012 року про сплату 819,50 грн., з них 655,60 грн. податку на доходи фізичних осіб і 163,90 грн. штрафної (фінансової) санкції.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих