79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.09.09 Справа № 21/270
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді
Кравчук Н.М.
суддів
Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дельфін»товариства з обмеженою відповідальністю «Лез ОРГ»(надалі ДП «Дельфін»ТзОВ «Лез ОРТ») б/н та б/д
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2009р.
у справі № 21/270
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Фірма «Надія»(надалі ВАТ «Фірма «Надія»), смт. Немирів Львівської області
до відповідача: ДП «Дельфін»ТзОВ «Лез ОРГ», смт. Немирів Львівської області
про визнання недійсним договору, виселення та застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2009р. у справі № 21/270 (суддя Масловська Л.З.) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним (нікчемним) договір № 1А від 01.04.2007р. оренди нерухомого майна (виробничого приміщення), укладений між ВАТ «Фірма Надія»та ДП «Дельфін», виселено ДП «Дельфін»із виробничих приміщень, що належать ВАТ «Фірмі «Надія», які знаходяться за адресою: Львівська область, Яворівський р-н, смт.Немирів, пл.Ринок, 8. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідача усунути всі несправності та переобладнання орендованих приміщень відповідно до даних ОКП «БТІ ЕО»до технічного паспорта від 19.04.2007 р. та про зарахування всіх платежів, що проведені ДП «Дельфін»в період з квітня 2007 р. до моменту винесення рішення, чк часткове відшкодування збитків ВАТ «Фірма «Надія»(упущена вигода) -відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що пред'явлення позивачем позову було спрямоване на примусове спонукання відповідача укласти новий договір на абсолютно невигідних для останнього умовах .Скаржник також зазначає, що оспорюваний договір оренди з моменту самого укладення виконувався сторонами добросовісно на протязі 20 місяців, жодна із сторін не виявляла бажання нотаріально посвідчувати договір, а тому вважає його дійсним.
Сторони явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їхньої відсутності в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок площею 1578 м.кв. від 26.06.2000р. ВАТ «Фірма «Надія»є власником об'єкту нерухомості загальною площею 1578 м.кв., що знаходиться за адресою: смт. Немирів, Яворівського р-ну, Львівської області пл..Ринок, 8.
Між ВАТ «Фірма «Надія»(орендодавець) та ДП «Дельфін»ТзОВ «Лез ОРГ»(орендар ) було укладено договір оренди нерухомого майна (виробничого приміщення) за № 1А від 01.04.2007р., відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нерухоме майно, що складається з виробничих приміщень загальною площею 1572,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: смт.Немирів, пл.. Ринок, 8.
Відповідно до п. 4.1. договору, розмір орендної плати за користування приміщеннями складався з щомісячної орендної плати в розмірі 4,20грн. з ПДВ за 1 кв.м. площі приміщень цехів та 2,80 грн. з ПДВ за 1 кв.м. площі допоміжних приміщень. Загальний розмір орендної плати становить 5 377,40грн. з ПДВ.
У відповідності до п. п. 6.1.1., 6.1.4. та 6.1.5. вказаного договору орендар зобов'язувався використовувати приміщення за цільовим призначенням, забезпечувати збереження орендованого приміщення, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки, за власний рахунок усувати несправності та пошкодження комунікацій орендованих приміщень.
Згідно з п.п. 2.1., 2.3., 2.5., 2.6. договору, орендар вступає в строкове користування приміщенням не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Проте, в матеріалах справи відсутні докази підписання такого акту, однак відповідач сплачував орендну плату (а.с.467-51), про що суд приходить до висновку, останній користувався вказаними приміщеннями.
Відповідно до п. 3.1. договору, термін дії договору - 5 років з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі і пролонговується при відсутності ініціативи (попередження) однієї із сторін про припинення дії договору терміном на один місяць.
Слід зазначити, що до вищевказаного договору вносились зміни, а саме: Додатком № 2 від 01.10.2007р. сторони погодили зменшення площі орендованих приміщень до 1 357,2 кв.м. та зменшення розміру орендної плати до 4 407,20 грн. з ПДВ за 1 місяць. Додатком № 3 від 03.10.2007р. було змінено реквізити сторін. Додатком № 4 від 17.12.2008р. сторони погодили, зменшення загальної площі орендованих приміщень до 965,2 м.кв. та зменшення розміру орендної плати до 3063,62грн. з ПДВ за один місяць. Додатком № 5 від 17.12.2008р. розмір орендної плати було збільшено до 4 289,07грн. При цьому, додатки № № 4,5 були підписані сторонами після порушення провадження у справі.
Згідно з ст.. ст.. 793, 794 ЦК України договір найму або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Однак, з форми оспорюваного договору не вбачається дотримання сторонами зазначених вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заявляв вимог про визнання дійсним оспорюваного договору, а господарський суд, в силу ст.. 83 ГПК України, позбавлений права за таких умов виходити за межі позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, а відтак, рішення місцевого господарського суду в цій частині слід скасувати.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо виселення ДП «Дельфін»ТзОВ «Лез ОРГ»з займаних приміщень, які знаходяться за адресою: смт.Немирів, пл.. Ринок, 8.
Як зазначалося вище, нікчемним правочином є недійсний правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння відповідачем будь-яких несправностей, чи проведення будь-яких переобладнань найманих ним приміщень, в зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вимогу позивача про усунення всіх несправностей та переобладнання орендованих приміщень відповідно до даних Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризаці та експертної оцінки»відповідно до технічного паспорту від 19.04.2007р. вважає безпідставною, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні даної вимоги.
Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дельфін»товариства з
обмеженою відповідальністю «Лез ОРГ»задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009р. у справі № 21/270 скасувати в частині визнання недійсним договору оренди № 1А від 01.04.2007 р., в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
5. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко