Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
13.08.2010 р. Справа №2а-3719/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: Подушнікова І.С., довіреність № 241, від 07.04.10 р.,
представників відповідача: Власова І.О., довіреність № 05/08, від 12.01.10 р., Масилюка І.М., довіреність № 2375/03, від 12.08.10 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ,, АДРЕСА_1
доГоловного Управління праці та соціального захисту населення у Миколаївській області, вул. Акіма, 2, м. Миколаїв, 54000
провизнання дії неправомірною, зобов'язання вчинити дії
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного Управління праці та соціального захисту населення у Миколаївській області (надалі - відповідач), з вимогою про визнання дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі - ЧАЕС) неправомірними та зобов'язання відповідача надати позивачу такий статус.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у 1986 р. він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і, з приводу цього, звернувся до відповідача, але у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому було відмовлено. Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до адміністративного суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просить суд задовольнити його з наведених підстав.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС надається особам, які працювали у зоні відчуження, за умови підтвердження цього відповідними документами. Відповідач вважає, що оскільки позивач працював за межами зони відчуження, він не має підстав для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 13.08.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно із ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач неодноразово звертався до Головного Управління праці та соціального захисту населення у Миколаївській області щодо призначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
22.12.09 р., 25.01.10 р., 14.04.10 р. відповідач листами повідомив позивача про відмову у наданні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 8-11).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з довідки відділу внутрішніх справ виконавчого комітету Бородянської районної Ради народних депутатів Київської області (а. с. 17), позивач з 3 до 22 травня 1986 р. знаходився у Бородянському районі Київської області та проводив перевірку протипожежного стану Бородянської центральної районної лікарні, баз відпочинку та піонерських таборів у с. Песківка та с. Пилиповичи, ферм у с. Мигалки, а також заступав на чергування у складі чергового караулу ППЧ-28 с. Бородянка і приймав участь в дезактивації пожежних автомобілів, повертавшихся із зони ЧАЕС.
Згідно ст. 2 ч. 2 п. 1 Закону, зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.
Постановою Кабінету міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи та визначено населені пункти, які відносяться до зони відчуження. Населені пункти, у яких працював позивач, до цього переліку не включені.
Крім того, постановою Кабінету міністрів України від 15 листопада 1996 р. N 1391 Про затвердження переліків видів робіт і місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, Бородянська центральна районна лікарня, а також населений пункт Песківка, прямо віднесені до місць за межами зони відчуження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач безпосередньо не брав участь у роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження.
Доказів щодо роботи не менше 30 календарних днів у зоні відчуження у 1988-1990 р. р., позивач суду не надав.
Стосовно посилання позивача на факт роботи протягом 3-22 травня 1986 р. на діючому пункті санітарної обробки населення і дезактивації техніки, суд враховує таке.
У довідці, на яку посилається позивач, зазначається тільки факт того, з 3 до 22 травня 1986 р. позивач знаходився у Бородянському районі Київської області та проводив перевірку протипожежного стану зазначених у довідці об'єктів та заступав на чергування у складі чергового караулу ППЧ-28 с. Бородянка і приймав участь у дезактивації пожежних автомобілів.
Однак, у даній довідці не зазначено, скільки саме днів позивач працював у пункті санітарної обробки і дезактивації техніки, що є необхідною умовою для віднесення особи до категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Такі відомості містяться у довідці Головного управління МНС України у Миколаївській області від 12.02.10 р. № 69/984 (а. с. 14), з якої вбачається, що позивач приймав безпосередню участь у дезактивації пожежних автомобілів на діючому пункті дезактивації техніки протягом 03.05.-04.05.86 р., 06.05.-07.05.86 р., 07.05.-08.05.86 р., 11.05.-12.05.86 р. та 12.05.-13.05.86 р., тобто протягом 5 днів, у той час, як законодавчо встановлений термін для віднесення особи до учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за таким критерієм, як праця на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві, складає не менше 14 календарних днів.
Відповідно до п. 10 абз. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.97 N 51, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Позивач не надав суду жодного з вказаних документів, на підставі яких відповідач має право видати позивачу відповідне посвідчення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головного Управління праці та соціального захисту населення у Миколаївській області у наданні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та безпідставність вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова у повному обсязі складена
25 серпня 2010 р.
Суддя А. О. Мороз