м. Миколаїв
17.03.2015 р. Справа № 814/278/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Миколаївтурист” (вул. Московська, 6, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014р. № НОМЕР_1,
Позивач , Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариства по туризму та екскурсіях “Миколаївтурист” (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) від 17.12.2014р. № НОМЕР_1
В обґрунтування позовних вимог Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариства по туризму та екскурсіях “Миколаївтурист” зазначив, що податкове повідомлення рішення не відповідає вимогам законодавства прийняте позивачем з порушенням податкового законодавства та є безпідставними.
У письмових запереченнях проти адміністративного позову (ар. с. 49-51), ДПІ просила у задоволенні позову відмовити, на думку відповідача податкове повідомлення рішення відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд
З 14.11.2014 по 20.11.2014 ДПІ здійснила документальну невиїзну позапланову перевірку з питань правильності і повноти нарахування плати за землю за період 2012 рік, 2013 рік, результати якої оформила актом від 27.11.2014 № 952/14-03-22-01/02659223 (надалі - Акт, ар. 7-19).
Як вказано на стор. 12-13 Акта (ар. с.18-19), позивач порушив:
1. п.269.1 ст.. 269, пп 271.1.1 п.271.1 , п. 271.2 ст. 271, п. 286.2 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 розділу XIII Податкового кодексу України …за результатом чого ПРАТ « Миколаївтурист» занижено суму плати за землю ( орендної плати за земельні ділянки ) на загальну суму 23025,06 грн., в тому числі по періодам :
2012рік-занижено на суму 11512,53грн.,
2013рік-занижено на суму 11512,53грн..
2. ст.34, п. 49.2, пп 49.18.3 п. 49,18 ст. 49, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ПРАТ « Миколаївтурист» за період 2012 та 2013 рік не надавадл до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у миколаївський області Податкові декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки), в тому числі :
- Податкову декларацію з плати за землю(орендна плата за земельні ділянки) за 2012 роік (граничний термін подання до 20.02.2012) ;
- Податкову декларацію з плати за землю(орендна плата за земельні ділянки) за 2013 рік (граничний термін подання до 20.02.2013) ;
На підставі вищевказаного акту перевірки, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 23025,06 грн. та штрафні санкції в сумі 6096,26 грн.
Позивач, Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариства по туризму та екскурсіях “Миколаївтурист”, не погоджуясь з вищезазначеним повідомленням - рішенням оскаржив його до суду.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002, укладеного між позивачем та Миколаївською міською радою , позивачу надано земельну ділянку загальною площею 479 кв.м., нормативно-грошова оцінка , на час укладання договору , становить 124 554,37 грн. .
Згідно пп. 3.2 п. 3 наведеного договору орендна плата встановлюється у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до додаткової угоди від 03.12.2008р. з 01.01.2008р. річна орендна плата за земельну ділянку( 479кв.м. ) встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки , нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання додаткової угоди становить 165 654, 19 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладання складає 4 969,63грн..
Пунктом 3 даного договору узгоджено, що розмір грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням ії щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів, розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
Судом також встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем було задекларовано та розраховано суму орендної плати за земельну ділянку за 2012 рік в сумі 6060 грн., за 2013 рік в сумі 6063, 14 грн..
19 грудня 2014 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від від 17.12.2014 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 23025,06 грн. та штрафні санкції в сумі 6096,26 грн.
Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб стали висновки податкового органу про те, що згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір оренди встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності є регулюванню ціною та не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової земельної ділянки.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" убачається, що користування землею в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності встановлено Законом України "Про оренду землі" та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Статтями 21 Закону України "Про оренду землі" та 8 Закону України "Про плату за землю" передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Статтею 30 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Відтак з огляду на вимоги вищенаведених норм, дійсно зміна розміру земельного податку згідно із Законом, відповідно і розмір орендної плати, є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.
У той же час з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Пункт 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлює мінімальну та максимальну граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми, також, чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).
Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.
Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж передбачений положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Даний висновок також узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14. Посилання суддів на правову позицію Верховного Суду України при розгляді подібних спорів у постанові від 11.06.2013 р. є неправильною, оскільки спірні правовідносини по цим справам виникли до 01.01.2011 р., а з часу прийняття Податкового кодексу України Верховним Судом України висловлену правову позицію, відповідно до якої, з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.
Відповідачем до суду надано довідку Головного управління Дерземагенства у миколаївський області відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 479 кв.м. по вул. Московскій, 6 в Центральному районі м. Миколаєва відповідно до нормативно грошової оцінки земель м. Миколаєва, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року № 3/40 становить 959374,73 грн..( а.с. 61-62)
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014р. № НОМЕР_1 відповідає нормам права.
В силу част. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма кореспондує із принципами, викладеними в ст. 19 Конституції України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Керуючись статтями 2, 11, 122, 158, 160-163, 181 КАС України, адміністративний суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих