м. Миколаїв
25.12.2014 р. Справа № 814/3257/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В.,
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.07.2014р.,
представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 30/12-24 від 19.09.2014р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: Приватного підприємства «ОСОБА_3 - ССД» (АДРЕСА_1, 54052)
до відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (вул. 1-а Слобідська, 117, м. Миколаїв, 54055)
про: визнання протиправним та скасування припису від 26.05.2014р. № 000162,
Позивач, Приватне підприємство «ОСОБА_3 - ССД», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису № 000162 від 26.05.2014року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що припис № 000162 від 26.05.2014 року прийнятий з порушенням норм законодавства та не відповідає дійсності.
Відповідач, Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області, в запереченнях на позовну заяву зазначив, що оскаржений припис відповідає вимогам законодавства, отже скасуванню не підлягає.
У судовому засідання 25.12.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У період з 16.05.2014 року по 26.05.2014 року державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (далі - відповідач) ОСОБА_4 було проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємством «ОСОБА_3 - ССД» за результатами якої складено Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 000106 від 26.05.2014, а також «Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «ОСОБА_3 - ССД» (за межами населеного пункту)» від 26.05.2014, і винесено припис від 26.05.2014 року за реєстраційним № 000162.
В Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства у графі «Детальний опис виявленого порушення» зазначено: «Самовільно зайнята земельна ділянка для вирощування зернових та технічних культур запроектована дорога площею 10,3 га», а у графі «Посилання на нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено», вказано п. б ст. 211 Земельного кодексу України та п. 4 ОСОБА_2 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі - ОСОБА_2 визначення розміру шкоди).
В приписі зазначено: «При перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності ПП «ОСОБА_3 - ССД» встановлено: самовільно використовуються земельні ділянки під проектними дорогами на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району загальною площею 10,3 га. Враховуючи зазначене та керуючись статтею 144 Земельного кодексу України, статтями 5, 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статтями 18 та 19 Закону України «Про охорону земель», пунктами 4, 5 і б Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, пунктами 4 і 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за № 34/20347, приписую: 1. Звільнити самовільно зайняту земельну ділянку».
Позивачем ОСОБА_5 не виконано оскільки, на його думку, самовільного використання земельних ділянок він не здійснював.
Не погоджуючись з приписом Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 26.05.2014 року за реєстраційним № 000162, позивач оскаржив його до суду.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року №962-ІV (далі - Закон №962), Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року №963 (далі - Закон №963), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон №877), Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 року №132 (далі - Порядок №312).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону №962 встановлено, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №962 державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) (далі - Положення №459), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно пункту 5 Положення №459, Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, між іншим, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2011 №1300 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства.
Відповідно до статті 4 Закону №963 об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно частини першої статті 5 Закону №963 державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до статті 6 Закону №963 повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі полягають у здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержанні вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, вжитті відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам, та вирішенні інших питань відповідно до закону.
Згідно зі статтею 10 Закону №963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право зокрема безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.
Пунктом 2 Порядку № 312 встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі в роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель.
Згідно з пунктом 3 Порядку №312 перевірки дотримання вимог законодавства з питань використання і охорони земель можуть бути планові та позапланові, оперативні, за результатами проведення яких в розумні строки в порядку пункту 5 Порядку №312 складається Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Відповідно до підпунктів 4.1, 4.2, 4.3 пункту 4 Порядку №312 державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. При проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості. При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.
Відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Порядку №312 з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
За приписами частини першої статті 144 Земельного кодексу України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.
Згідно зі статтею 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:
- дату складення акта;
- тип заходу (плановий або позаплановий);
- вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
- предмет державного нагляду (контролю);
- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
- найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №877 на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону №877 припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. ОСОБА_5 не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. ОСОБА_5 видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 211 Земельного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення земельного законодавства, а саме пункту «б» частини першої встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Підставами видання спірного припису є твердження відповідача про самовільне зайняття земельної ділянки під проектними дорогами на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району загальною площею 10,3 га.
Відповідно до положення статті 1 Закону №963 самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 №14-17-4/12991 «Щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки» встановлено, що «згідно з терміном зазначеним у статті 1 Закону №963, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними.
Під такими діями слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так, наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (стаття 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (стаття 97 Земельного кодексу України)".
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Позивачем до суду надані договори емфітевзису ( право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) від 07.07.2011 року та 18.09.2012 року та Акти про передачу та прийом земельних ділянок (а.с. 59 - 69), зазначені договори зареєстровані в ОСОБА_3 районній державний адміністрації відповідно 07.07.2011 року за № 236 та 18.09.2012 року №204.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_5 відповідача зазначеним вимогам не відповідає.
При викладених обставинах, висновок відповідача в акті перевірки про самовільне використання позивачем земельної ділянки під проектними дорогами на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району загальною площею 10,3 га. є безпідставним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки позивач має зареєстровані договори емфітевзису ( право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного припису відповідачем не надано.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис № 000162 від 26.05.2014 року, винесений Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області.
3. Визнати протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області щодо складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зняття земельної ділянки Приватного підприємства «ОСОБА_3 - ССД».
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОСОБА_3 - ССД» суму судового збору у розмірі 146,16 грн., сплаченого відповідно до квитанції № ПН1153 від 24.10.2014 року (на суму 73,08 грн.) та № ПН1549 від 12.09.2014 року (на суму 73,08 грн.).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Малих О.В.
Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України
та підписана суддею 30 грудня 2014 року.