79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.05.09 Справа № 1/34-48
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Карпати»від 05.03.2009 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2009р.
у справі № 1/34-48
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Трансмост», м. Чернівці
до ПП «Карпати», м. Луцьк Волинської області
про стягнення 404 585,58 грн.
та за зустрічним позовом ПП «Карпати», м. Луцьк Волинської області
до ЗАТ «Трансмост», м. Чернівці
про визнання недійсним договору підряду на виконання будівельних робіт № 83.06/К від 03.06.2008 р.
за участю представників:
від позивача (за первісним позовом) -Сатонін В.І. -представник;
від відповідача (за первісним позовом) -не з'явився.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2009р. введено у склад колегії суду замість судді Слуки М.Г. суддю Городечну М.І.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2009 р. у справі № 1/34-48, суддя Гончар М.М., позов задоволено, стягнуто з ПП „Карпати” на користь ЗАТ „Трансмост” 392 206, 80 грн. заборгованості, 12 378,78 грн. пені, 4 045 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 11, 203, 215, 624, 625, 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року позивачем були здійсненні підрядні роботи на суму 392 206,80 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 392 206,80 грн. боргу, 12 378,78 грн. пені; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. Як вбачається з матеріалів справи, договір на виконання будівельних робіт № 83.06/К від 03.06.2008 р. відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу (далі ГК) України, а відтак не може бути визнаний судом недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Карпати»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2009 р. у справі № 1/34-48 скасувати і прийняти нове рішення, згідно з яким ЗАТ „Трансмост” у позові відмовити та задоволити зустрічний позов ПП „Карпати”.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, зокрема, судом першої інстанції, при відмові в задоволенні зустрічного позову, не було враховано того факту, що в момент укладення договору підряду № 83.06/К від 03.06.2008 р. сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а саме щодо вартості підрядних робіт та строків виконання підрядних робіт, відсутність додатку № 1 до договору підряду № 83.06/К від 03.06.2008 р. Цей факт є підставою для визнання такого договору недійсним або неукладеним, виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 628, 638, 846 ЦК України, ч. 5 ст. 318, ст. 323 ГК України, п.п. 5, 17,44 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 „Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві”. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без присутності представника відповідача (за первісним позовом), хоча відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив норми процесуального права.
Позивач -ЗАТ „Трансмост” - подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2009 року у справі № 1/34-48 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення.
15 квітня 2009 року апеляційному господарському суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 1624945 від 31.03.2009 р., яким було здійснено платіж на користь позивача на суму 392 000 грн., за виконанні роботи згідно договору підряду на виконання будівельних робіт № 83.06/К від 03.06.2008 р.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ЗАТ „Трансмост” звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ПП „Карпати” про стягнення з нього 392 206,80 грн. основного боргу, 12 378,78 грн. пені, 4 045,86 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.02.2009 р. ПП „Карпати” звернулося до Господарського суду Волинської області із зустрічним позовом до ЗАТ „Трансмост” про визнання недійсним договору підряду на виконання будівельних робіт № 83.06/К від 03.06.2008 р. та застосування наслідків недійсності цього правочину.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 03.06.2008 року між ПП „Карпати” (генпідрядник) в особі директора Кримчака І.А., що діє на основі Статуту та ЗАТ „Трансмост” в особі генерального директора Загоровського М.І. (субпідрядник), що діє на основі Статуту був укладений договір підряду № 83.06/К на виконання будівельних робіт (а.с. 8-10).
У пункті 2.1. цього договору зазначається, що „Генпідрядник” доручає, а „Субпідрядник” зобов'язується згідно з договірною ціною виконати роботи по будівництву автомобільної дороги навколо м. Чернівці, на ділянці ПК 70+0-ПК 85+00 з транспортною розв'язкою на пересіченні з дорогою місцевого значення Чагор-Молодія, Чернівецька область.
„Генпідрядник” зобов'язується прийняти вказані в п. 2.1. Договору роботи та оплатити їх (п. 2.2. Договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що „Генпідрядник” розглядає і підписує або не підписує з обґрунтуванням причин Довідку про вартість (форма КБ-3) та Акт приймання (форма КБ-2В) виконаних робіт на протязі 5-ти робочих днів з моменту їх пред'явлення „Субпідрядником” і проводить оплату робіт в строк до 15-ти банківських днів з моменту їх підписання, при умові надходження коштів від „Замовника” „Генпідряднику” за виконанні на об'єкті роботи.
У випадку затримання „Замовником” фінансування передбачених цим договором робіт, розрахунки за виконанні „Субпідрядником” роботи здійснюються протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження бюджетних коштів від „Замовника” на рахунок „Генпідрядника” (п. 5.3.). „Замовником” будівельних робіт є Служба автомобільних робіт у Чернівецькій області.
На виконання умов договору № 83.06/К від 03.06.2008 р. позивач (за первісним позовом) виконав підрядні роботи на загальну суму 392 206,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (довідка № КБ-2в) (а.с. 12-17) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. (довідка № КБ-3) (а.с. 11), які були укладені між представниками сторін по договору, підписані і скріплені печатками відповідних підприємств.
Згідно з п. 95 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” право власності на роботи переходить до замовника з моменту підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 96 зазначеної Постанови підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 96 ).
Згідно з ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові..
Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У відповідності до умов даного договору сторонами було визначено права та обов'язки сторін за угодою, а також порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язань сторонами.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до договору підряду становить 392 206,80 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 11.4. договору підряду № 83.06/К від 03.06.2008 р. у випадку порушення терміну оплати робіт за договором „Генпідрядник” сплачує „Субпідряднику” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених робіт за кожний день затримання.
Позивач відповідно до п. 11.4. Договору нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 21.10.2008 р. по 08.12.2008 р. у розмірі 12 378,78 грн.(а.с. 3).
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 549 ЦК України та ч.1, ч.2 ст.231 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 378,78 грн.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, судовою колегією не беруться до уваги з огляду на наступне. Сторони оскаржуваного договору погодили ціну виконаних підрядних робіт, що підтверджується наявною в матеріалах справи договірною ціною на будівництво автомобільної дороги навколо м. Чернівці на ділянці ПК 70+0-ПК 85+00 з транспортною розв'язкою на пересіченні з дорогою місцевого значення Чагор-Молодія, Чернівецька область (з.б. міст довж. 27,2 м.), підписаною та скріпленою печатками підприємств (а.с. 40). Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, строки виконання підрядних робіт не були визначені сторонами договору, а також відповідачем (за первісним позовом) не заявлялися претензії до позивача (за первісним позовом) щодо строків виконання підрядних робіт. Відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” у разі незгоди з окремими умовами договору підряду сторона, яка одержала його проект, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження до договору, та у двадцятиденний строк подає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором підряду. Договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками (п. 11 Постанови КМУ від 01.08.2005 р. № 668). Як вбачається з матеріалів справи, в оскарженому договорі підряду на виконання будівельних робіт відсутні будь-які застереження щодо протоколу розбіжностей, договір є підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,-
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2009 р. у справі № 1/34-48 без змін, а апеляційну скаргу ПП «Карпати»- без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.