28 серпня 2015 року справа № 810/3259/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрззоветпромпостач"
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся до суду з вимогами до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000982204 та НОМЕР_1 від 14.07.2015 р.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені з урахуванням безпідставних висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контраґентами у підзвітному періоді. Як на підставу позову послався на законність фінансово-господарських документів, якими були оформлені відносини між ним та ТОВ «Винт-РПБ», ТОВ ТК «Вектор», ТОВ «Алькар СМТ», ТОВ «Титул Авто».
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що безтоварність укладених позивачем угод підтверджується відсутністю доказів походження товарів, що були предметом угод та окремими недоліками у документах бухгалтерського обліку позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та матеріали, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке:
відповідачем було складено акт №846/22-4/37051349 від 30.06.2015 р. “Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ТК «Вектор» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., податку на прибуток за 2014 р. щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Алькар -СМТ» за період з 01.06.2014 р. по 31.07.2014 р. та податку на прибуток за 2014 р. щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Титул-Авто» за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р. та податку на прибуток за 2014 р. щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вінт-РПБ» за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та податку на прибуток за 2014 р.
В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПКУ в результаті чого відбулось заниження податкового зобов?язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за червень-листопад 2014 р. на загальну суму 1042800,00 грн. у т.ч. у червні у сумі 90000,0 грн., у липні у сумі 135000,0 грн., у серпні у сумі 187800,0 грн., у вересні 2014 р. у сумі 210000,0 грн., у жовтні 2014 р. у сумі 210000,0 грн., у листопаді 2014 р. у сумі 210000,0 грн.;
п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ у результаті чого занижено податкове зобов?язання з податку на прибуток за 2014 р. у сумі 776585 грн.
За наслідками складеного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та №0000992204 від 14.07.2015 р., якими визначено грошове зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 776585 грн. та застосована штрафна фінансова санкція 194146,25 грн. та 1042800 грн. за платежем з ПДВ та застосована штрафна санкція у сумі 260700 грн.
Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:
відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 204 ЦКУ встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З гідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Частина друга ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.
Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 ПК України, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.
Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 ПК України.
Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари (надані послуги, виконані роботи) до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Проте, Верховний суд України у своїй постанові щодо судової практики у адміністративних справах №08/121 від 03.06.2008 р. та постанові щодо судової практики у адміністративних справах №09/05 від 13.01.2009 р. зазначив, що «наявність у платника податку належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обов'язковими, але не безумовними підставами для формування податкового кредиту та відшкодування його з бюджету, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту, бюджетного відшкодування у платників податків можуть бути відсутні у таких випадках:
відсутність належного податкового статусу у контрагентів платників податку та їх податкова «недобросовісність». Органами державної податкової служби під час перевірок платників податків здійснюється нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість або зменшення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, у зв'язку із визнанням судом недійсними установчих документів контрагентів платників податків, скасуванням їх реєстрації як платників податку на додану вартість, неподанням податкової звітності або несплатою податку контрагентами платників податків.
Тому, в цьому аспекті, судом досліджувалися наступні обставини: чи мали контраґенти платника податків належну правоздатність та чи були вони зареєстровані у якості платників податку на додану вартість на момент укладення правочинів із позивачем та на момент здійснення господарських операцій за такими правочинами. Відомості щодо юридичної особи, її посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є відкритими і загальнодоступними (ч. 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Інформація стосовно платників податку на додану вартість, а також щодо осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, підлягає офіційному оприлюдненню щодекади, але не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця на web-сайті Державної податкової адміністрації України (п. 8 розділу ІІ Положення «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010, № 978).
Як було встановлено судом на момент розгляду даної справи контраґенти позивача є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, в тому числі, як платники ПДВ. Інформація про їх фіктивну діяльність відсутня.
На підтвердження реального характеру проведених господарських операцій, позивачем до суду були надані наступні документи, які були предметом дослідження суду під час розгляду даної справи, а саме по взаємовідносинах між ТОВ НВП "Укрзооветпромпостач" та ТОВ "Винт-РПБ": копії договору № 81 від 20.10.2014 р., специфікації № 2 від 17.11.2014 р. до Договору № 81; видаткових накладних № ВІ-00157 від 27.10.2014 р., № ВІ-00168 від 29.10.2014 р., № 148 від 26.11.2014 р., № 155 від 27.11.2014 р.; прибуткових ордерів № 1297 від 27.10.2014 р., № 1298 від 29.10.2014 р., № 1420 від 26.11.2014 р., № 1450 від 27.11.2014 р.; товарно-транспортних накладних № 157 від 27.10.2014 р., № 168 від 29.10.2014 р., № 148 від 26.11.2014 р., № 155 від 27.11.2014 р.; податкових накладних ПН № 157 від 27.10.2014 р., ПН № 168 від 29.10.2014 р., ПН № 158 від 26.11.2014 р., ПН № 155 від 27.11.2014 р.; банківських виписок про рух коштів платника податків.
По взаємовідносинах з ТОВ "ТК "Вектор" договір поставки мінеральних добрив "Залізо ІІ сульфат технічний" № 09/01/13 від 09.01.2013 р.
На підтвердження реальності взаємовідносин і виконання вищевказаного договору надано та оглянуто копії договору № 09/01/13 від 09.01.2013 р.; специфікацій №2 від 01.08.2014 р., № 3 від 12.08.2014 р., № 4 від 27.08.2014 р. до Договору № 09/01/13 від 09.01.2013 р.; видаткових накладних № 1081 від 01.08.2014 р., № 13081 від 13.08.2014 р., № 27081 від 27.08.2014 р.; прибуткових ордерів № 911 від 01.08.2014 р., № 915 від 13.08.2014 р., № 940 від 27.08.2014 р.; товарно-транспортних накладних № 01/08 ТКВ від 01.08.2014 р., № 13/08 ТКВ від 13.08.2014 р. та від 27.08.2014 р.; податкових накладних ПН № 4 від 01.08.2014 р., ПН № 23 від 13.08.2014 р., ПН № 48 від 27.08.2014 р.; банківської виписки.
На підтвердження реальності угоди між ТОВ НВП "Укрзооветпромпостач" та ТОВ "Алькар СМТ" договір купівлі-продажу монокальціюфосфату кормового № 17 від 17.06.2014 р.; специфікації № 1 від 17.06.2014 р., № 2 від 17.06.2014 р., № 3 від 23.07.2014 р.; видаткові накладні № 101 від 19.06.2014 р., № 116 від 23.06.2014 р., № 120 від 24.07.2014 р., № 156 від 28.07.2014 р., № 168 від 30.07.2014 р.; прибуткові ордери № 968 від 19.06.2014 р., № 714 від 23.06.2014 р., № 811 від 24.07.2014 р., № 841 від 28.07.2014 р., № 842 від 30.07.2014 р.; товарно-транспортні накладні № 1/06 ТКВ від 19.06.2014 р., № 2/06 від 23.06.2014 р., № 1/07 від 24.07.2014 р., № 3/07 від 30.07.2014 р.; податкові накладні ПН № 101 від 19.06.2014 р., ПН № 116 від 23.06.2014 р., ПН № 120 від 24.07.2014 р., ПН № 156 від 28.07.2014 р., № 168 від 30.07.2014 р.; банківські виписки.
Щодо угоди з ТОВ "Титул Авто" був укладений Договір купівлі-продажу монокальційфосфату кормового № 07 від 11.08.2014 р. та Договір купівлі-продажу "Триптофану", "Вітаміну Е Ровимикс Е50" № 17 від 16.09.2014 р.
На підтвердження реальності взаємовідносин і виконання вищевказаних договорів між ТОВ НВП "Укрзооветпромпостач" та ТОВ "Титул Авто" позивачем надано копії Договору № 07 від 11.08.2014 р., Договору № 17 від 16.09.2014 р.; специфікацій № 1 від 11.08.2014 р. до Договору № 07 від 11.08.2014 р., № 1 від 26.09.2014 р. до № 17 від 16.09.2014 р.; видаткових накладних № 37 від 20.8.2014 р., № 49 від 22.08.2014 р., № 86 від 27.08.2014 р., № 92 від 29.08.2014 р. до Договору № 07 від 11.08.2014 р. та № 140 від 29.09.2014 р., № 157 від 30.09.2014 р. до Договору № 17 від 16.09.2014 р.; прибуткових ордерів б/н від 20.08.2014 р., № 954 від 22.08.2014 р., № 973 від 27.08.2014 р., № 974 від 29.08.2014 р. до Договору № 07 від 11.08.2014 р. та № 1151 від 29.09.2014 р., № 1152 від 30.09.2014 р. до Договору № 17 від 16.09.2014 р.; товарно-транспортних накладних № 1-0837 від 20.08.2014 р., № 2-0843 від 22.08.2014 р., № 3-0886 від 27.08.2014 р., № 0892 від 29.08.2014 р. до Договору № 07 від 11.08.2014 р. та № 2909/140 від 29.09.2014 р., № 3009/157 від 30.09.2014 р. до Договору № 17 від 16.09.2014 р.; товарно-транспортних накладних № 1-0837 від 20.08.2014 р., № 2-0843 від 22.08.2014 р.; податкових накладних ПН № 37 від 20.08.2014 р., ПН № 43 від 22.08.2014 р., ПН № 86 від 27.08.2014 р., ПН № 92 від 29.08.2014 р. до Договору № 07 від 11.08.2014 р. та ПН № 140 від 29.09.2014 р., ПН № 157 від 30.09.2014 р. до Договору № 17 від 16.09.2014 р., банківських виписок.
Договори оренди ангару №№28;32 складу №3-4 з обладанням від 31.12.2013 р.
Суд зважає на те, що відповідачем не надано та не доведено належними та допустимими доказами про обізнаність позивача щодо фіктивної діяльності його контрагентів.
Предметом дослідження суду у засіданні були представлені документи у сукупності з діями позивача по прийняттю товарів та їх оприбуткування на складі та встановлено факт зміни у складі активів в процесі здійснення господарської діяльності.
Проте, викладені у судовому засіданні доводи податкового органу щодо безтоварності господарських відносин у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи рішення по даній справі, суд врахував правову позицію ВАСУ, викладену в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, де зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
На момент розгляду справи відсутні офіційні відомості щодо контраґентів позивача про обмеження дієздатності юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Факт неповноважності осіб, які здійснили оформлення та підписання податкових та видаткових накладних, а також актів приймання-передачі товарів (послуг) з боку контраґентів позивача, судом не встановлені.
Відповідно до вимог статті 71 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У листі -роз?ясненні ВАСУ від 02.06.2011 р. зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій.
При дослідженні питання щодо реального характеру здійснених позивачем з його контрагентами господарських операцій, суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ обов?язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, суд зазначає, що відповідальність у податковому законодавстві має персональний характер, платник податку не може нести відповідальності за дії його контрагентів.
Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку, тоді існуватимуть правові підстави для застосування статті 228 ЦКУ із наслідками щодо нікчемності правочину та право органів державної податкової служби на звернення до суду із позовними вимогами щодо застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованами та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 р. та 15.07.2015 р. №№0000982204 та НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 серпня 2015 р.