26 серпня 2015 року 810/1372/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 №001772209 та від 02.10.2014 №0001762209.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що висновки відповідача, за якими було винесено оскаржувані рішення, зокрема, висновки про нікчемність та безтоварність угод укладених між позивачем та його контрагентами, суперечать вимогам чинного законодавства.
Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовував тим, що висновок про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не спростований був позивачем належними первинними документами, а відтак оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцію в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, на підставі направлення №408 від 04.09.2014 у період з 04.09.2014 по 10.09.2014 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохімремонт" (код ЄДРПОУ 34656607), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 3712719) за весь період взаємовідносин.
У ході вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст. 185. п. 188.1. ст. 188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення взаємного значення між сумою податкового зобов'язання та суму податкового кредиту на загальну суму 4689 грн., а саме за червень 2012 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 169 047 грн. в тому числі по періодам:
- травень 2012 року на 86 167 грн.;
- червень 2012 року на 5274 грн.;
- липень 2012 року на 53 820 грн.;
- грудень 2012 року на 23 786 грн.
За результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцію в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було складено Акт від 17.09.2014 №2399/10-16-22-09/37361609 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки податковий орган встановив вказані порушення, оскільки за перевіряємий період позивачем задекларований податковий кредит не відповідає дійсності, так як його контрагенти - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохімремонт" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс», мають ознаки фіктивності та як наслідок укладені договори позивачем із вказаними контрагентами є нікчемними а операції по таких договорах - безтоварними.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 № НОМЕР_1, яким збільшення позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 211319 грн. (із врахуванням штрафних санкцій) та від 02.10.2014 № НОМЕР_2, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 4689 грн. (із врахуванням штрафних санкцій).
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними на підставі вищезазначеного Акта перевірки, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохімремонт" (далі- Підрядник) був укладений договір субпідряду від 16 квітня 2012 року №СП-12/04-01. Відповідно до даного договору Підрядник зобов'язується власними та/чи залученими силами і засобами виконати на об'єкті: будівництво, що розташоване по вул. Мологвардійська, 32, м. Київ, роботи, перелік яких визначається у додатках до договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи в порядку та умовах цього договору.
Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» були укладені договіри субпідряду від 27.11.2015 №СП-12/11-01 та від 30.11.2015 №СП-12/11-02. Відповідно до даних договорів Підрядник зобов'язується власними та/чи залученими силами і засобами виконати на об'єкті: будівництво, що розташоване по вул. Комсомольській у м. Богуслав Київської області та вул. Головатого 89 в м. Бориспіль Київської області оздоблювально-ремонтні роботи, перелік яких визначається у додатках до даних Договорів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи в порядку та умовах цього договору.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 вищезазначених договорів слідує, що у вартість договірної ціни не включається вартість матеріалів, витрат на енергоресурси, оскільки такі витрати здійснюються за рахунок Замовника. Однак, в наданих до суду локальних кошторисів та додатків до Договору, вбачається включення вартості матеріалів до договірної ціни.
Дана обставина позбавляє суд можливості прослідкувати рух будівельних матеріалів використаних при виконанні робіт, зважаючи ще й на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного придбання таких матеріалів.
Водночас, як встановлено в Акті перевірки, підтверджено поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, який був ревізором при проведенні перевірки, не спростовано представником позивача, що перевіряючим не були надані додаткові документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання.
Одним з фактів, встановлених у висновках Акту перевірки, є отримання ревізорами під час проведення перевірки Акту від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719) " щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з01.10.2012 по 31.12.2012.
Слід зазначити, що позивачем не надано до суду пояснень як і доказів щодо обставин з приводу його цілі у здійснення даних господарських операцій (отримання вигоди, виконання зобов'язань договору з третіми особами, тощо).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.
Предмет позову в даній справі складають відносини з приводу складання відповідачем оскаржуваних рішень. Предметом доказування - є підставність та законність оскаржуваних рішень винесених у зв'язку з висновками Акта перевірки.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, дослідивши всебічно та об'єктивно докази та пояснення сторін, оцінивши в сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та контрагентами - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохімремонт" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» є безтоварними, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що винесені у спосіб та межах повноважень відповідача, а тому даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем не було заявлено вимогу про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат, то такі судові витрати розподілу не підлягають.
Суд звертає увагу на те, що позивачем, при поданні до суду адміністративного позову, було сплачено лише 422,62 грн. від повної суми судового збору, яку мав сплатити в розмірі 4319,96, тому суд присуджує стягнути з позивача решту на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія"(код ЄДРПОУ 37363609) недосплачений ним судовий збір в сумі 3887(три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 34 коп.
3. Копію постанови направити (видати) сторонам, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.