ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/5-39/105-39/141
05.10.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»
до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»
про визнання договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. недійсним повністю, як
такого, що укладений під впливом помилки
За зустрічним
позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»
про стягнення 256290,16 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Плюта Р.В. (довіреність № 02/09 від 02.07.2009р.)
Від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Пількевич Є.А. (довіреність № б/н від 01.08.2009р.)
Закрите акціонерне товариство «Воля-кабель»(позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»(відповідач за первісним позовом), в якому просить суд визнати договір № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. «на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення»недійсним повністю як такий, що укладений внаслідок помилки.
Позивач за первісним позовом також просив покласти на відповідача за первісним позовом судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2006р. (суддя Палій В.В.) порушено провадження у справі № 20/5.
20.02.2007р. через канцелярію суду одержано зустрічний позов Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»(позивач за зустрічним позовом) до Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»(відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 233677,83 грн. заборгованості по винагороді за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р., 11683,89 грн. штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. та 10928,44 грн. трьох відсотків річних від суми боргу за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2007р. (суддя Палій В.В.), відповідно до ст.ст. 60, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято зустрічний позов Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»про стягнення 256290,16 грн. заборгованості за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. для спільного розгляду з первісним позовом Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»про визнання договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. недійсним повністю як такого, що укладений внаслідок помилки.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.03.2007р. у справі № 20/5 у задоволенні первісного позову Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»відмовлено та у задоволенні зустрічного позову Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № 20/5 у задоволенні апеляційної скарги Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»відмовлено, рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007р. у справі № 20/5 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2007р. у справі № 20/5 касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № 20/5 скасовано в частині прийняття рішення за зустрічним позовом про стягнення 256290,16 грн. заборгованості за договором, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № 20/5 залишено без змін.
Справа передана на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2007р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 20/5 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. на частковий новий розгляд та присвоєно їй № 20/5-39/105.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.11.2007р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2007р. у справі № 20/5. Справу передано до Господарського суду м. Києва.
Згідно розпорядження в.о. голови Господарського суду міста Києва № 2 від 29.01.2008р. у зв'язку із закінченням у судді Гумеги О.В. повноважень судді, справу № 20/5-39/105 за позовом Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»про визнання договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. недійсним повністю як такого, що укладений внаслідок помилки та зустрічним позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»про стягнення 256290,16 грн. заборгованості за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. передано для подальшого розгляду судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2008р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Прокопенко Л.В. справа № 20/5-39/105 була прийнята до провадження.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2008р. у справі № 20/5-39/105 у задоволенні зустрічного позову Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель»відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. у справі № 20/5-39/105 апеляційна скарга Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»залишена без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2008р. у справі № 20/5-39/105 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2009р. у справі № 20/5-39/105 касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. у справі № 20/5-39/105 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
В постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2009р. у справі № 20/5-39/105 зазначено про необхідність дослідження фактичних обставин, пов'язаних із виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором, зокрема, щодо розміру заборгованості та її розрахунку, права об'єднання «Оберіг» на стягнення штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Новий розгляд справи проводився Господарським судом міста Києва з врахуванням вищенаведених обставин.
Справа передана на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2009р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 20/5-39/105 для розгляду спору по суті прийнято до провадження судді Гумеги О.В. на новий розгляд та присвоєно їй № 20/5-39/105-39/141, розгляд справи призначено на 06.04.2009р. о 12:20 год.
Позивач за зустрічним позовом в судове засідання, призначене на 06.04.2009р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.03.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 06.04.2009р. подав відзив на зустрічний позов, в якому проти заявленого зустрічного позову заперечував з огляду на те, що:
заявлена позивачем за зустрічним позовом сума позовних вимог у розмірі 256290,16 грн. не підтверджена наявними у матеріалах справи доказами;
відповідач за зустрічним позовом не здійснює використання об'єктів інтелектуальної власності, а здійснює лише технічну функцію з доставки абонентам сигналу, що несе програму, тоді як використання об'єктів інтелектуальної власності здійснюють організації мовлення при створенні своїх програм, які і сплачують суб'єктам авторського та суміжних прав винагороду;
позивач за зустрічним позовом не має права здійснювати збір винагороди, оскільки згідно офіційної інформації Державного департаменту інтелектуальної власності, він виключений з Реєстру уповноважених організацій колективного управління.
У відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом просив суд витребувати у позивача за зустрічним позовом документи, а саме: рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2007р. по справі № 12/131-А та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008р., рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 27.12.2006р. Клопотання про витребування доказів судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.05.2009р. об 11:00 год.
В судовому засіданні 18.05.2009р. відповідач за зустрічним позовом подав додаткові докази по справі, які свідчать про анулювання свідоцтва про визначення позивача за зустрічним позовом уповноваженою організацією колективного управління від 31.07.2003р. № 1.
Позивач за зустрічним позовом подав клопотання про витребування від відповідача за зустрічним позовом додаткових доказів, а саме інформації за період з 05.02.2004р. по 31.12.2006р. про:
розмір доходів відповідача за зустрічним позовом, одержаних з абонентської плати по кожному із пакетів програм організації мовлення, без врахування ПДВ;
тривалість публічного сповіщення творів по кожному із пакетів програм організації мовлення за звітний період (в годинах);
тривалість публічного сповіщення по кожному із пакетів програм організації мовлення за звітний період (в годинах).
Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення заявленого позивачем за зустрічним позовом клопотання про витребування додаткових доказів заперечував. Клопотання позивача за зустрічним позовом судом відхилено, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2008р. були витребувані відповідні докази. На виконання вимог ухвали суду відповідач за зустрічним позовом надав суду письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи 28.02.2008р. (а.с. 10-12, т. 3).
В судовому засіданні, призначеному на 18.05.2009р., сторони звернулися із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Спільне клопотання сторін судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2009р., відповідно до ст.ст. 38, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжений, розгляд справи відкладено на 06.07.2009р. о 09:30 год.
03.07.2009р. відповідач за зустрічним позовом подав через канцелярію суду додаткові пояснення до відзиву на зустрічний позов, в якому зазначив, що:
договір № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов;
позивач за зустрічним позовом звернувся до суду за захистом прав, які у нього відсутні, оскільки він не надав докази отримання ним майнових прав від усіх авторів.
В судовому засіданні 06.07.2009р. відповідач за зустрічним позовом подав для доручення до матеріалів справи документи, які свідчать про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»в результаті реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель».
Відповідно до п. 1.1. статуту ТОВ «Воля-кабель», Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»створене в результаті реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель». Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Воля-кабель».
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це у рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За таких обставин сторона у справі -відповідач за зустрічним позовом -Закрите акціонерне товариство «Воля-кабель»замінена її правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель».
В судовому засіданні 06.07.2009р. позивач за зустрічним позовом звернувся з клопотанням про витребування від відповідача за зустрічним позовом додаткових доказів у справі, а саме інформації (помісячну з 05.02.2004р. по 31.12.2006р.) про:
розмір доходів відповідача за зустрічним позовом, одержаних з абонентської плати по кожному із пакетів програм організації мовлення, без врахування ПДВ;
тривалість публічного сповіщення творів по кожному із пакетів програм організації мовлення за звітний період (в годинах);
тривалість публічного сповіщення по кожному із пакетів програм організації мовлення за звітний період (в годинах). Клопотання позивача за первісним позовом про витребування додаткових доказів судом задоволено частково.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2009р., відповідно до ст.ст. 25, 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі - Закрите акціонерне товариство «Воля-кабель»замінена її правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», розгляд справи відкладено на 27.07.2009р. о 14:10 год.
В судовому засіданні 27.07.2009р. представник відповідача за зустрічним позовом надав письмові пояснення по справі та усне клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача за зустрічним позовом про відкладення розгляду справи судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 14.09.2009р. об 11:10 год.
В судовому засіданні 14.09.2009р. позивач за зустрічним позовом подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявляє про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 19067007,00 грн. заборгованості по винагороді за договором № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. та 953350,35 грн. штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди за договором № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р.
Згідно ч. 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог № 85 від 14.09.2009 року до розгляду.
В судовому засіданні, призначеному на 14.09.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 21.09.2009р. о 14:10 год.
В судовому засіданні 21.09.2009р. відповідач за зустрічним позовом подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні, призначеному на 21.09.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 05.10.2009р. о 09:50 год.
В судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
05.02.2004р. між Всеукраїнським об'єднанням суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»(позивач за зустрічним позовом) та Закритим акціонерним товариством «Воля-кабель»(відповідач за зустрічним позовом) був укладений договір № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого організація (позивач за зустрічним позовом) згідно ст.ст. 48, 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та п. 2.3.2. власного статуту надає платникові (відповідач за зустрічним позовом) невиключний дозвіл на повторне публічне сповіщення переданих організації у колективне управління творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і/або відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників на території України. Зазначений дозвіл надається від імені авторів, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм чи їх правонаступників, яких організація представляє на законних підставах. Предмет договору не поширюється на інші види можливого використання об'єктів права, а також не поширюється на третіх осіб. Дія договору не поширюється на випадки, передбачені статтями 21-25, 42 і 43 Закону, на відеограми, в яких зафіксовано кінофільми, телефільми, а також на договірні відносини між телерадіоорганізаціями.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 договору, платник за використання об'єктів права виплачує на рахунок організації винагороду відповідним суб'єктам прав, а організація збирає (приймає) цю винагороду і здійснює контроль за правомірним використанням об'єктів права згідно положень договору.
Пунктом 3.1.2. ст. 3 договору було передбачено, що платник зобов'язаний вчасно надавати документацію та сплачувати належну винагороду згідно умов договору, а також на запит організації надавати інші документи, необхідні для збирання і розподілу винагороди, у тому числі документально підтверджені дані про одержані прибутки від використання об'єктів права.
Документацією, відповідно до п. 2.1. ст. 2 договору, є сукупність документів звітності, що за встановленою додатком до договору формою відображають інформацію про об'єкти права, суму винагороди, а також дані про відповідних суб'єктів права і містять іншу необхідну інформацію.
Об'єктами права, відповідно до п. 2.1. ст. 2 договору, є твори і опубліковані без комерційної мети фонограми і (або) відеограми та зафіксовані у них виконання та їх примірники.
Пунктом 5.2. ст. 5 договору було встановлено, що платник щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок організації винагороду не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Платник за узгодженням з організацією може надавати документацію і проводити розрахунки раз у три місяці у разі, якщо сума винагороди за місяць складатиме менше ніж сто гривень. В разі проведення платником розрахунків раз у три місяці, він надає документацію та перераховує визначену у звітах суму на розрахунковий рахунок організації не пізніше 15 числа місяця, наступного за трьома звітними.
Відповідно до п. 8.2. ст. 8 договору, у разі ненадання документації в зазначений термін чи надання документації з порушенням умов, встановлених у додатку до договору, а також у разі порушення умов та строків оплати платник за кожне окреме порушення сплачує організації штраф у розмірі 5% від суми винагороди, що підлягає виплаті за даний період.
В судовому засіданні було встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, випискою з рахунку (т. 1 а.с. 65), листами за вих. № 187 від 17.05.2005р. та № 307 від 13.07.2004р., що відповідачем за зустрічним позовом надавалася позивачу за зустрічним позовом інформація про кількість абонентів та була здійснена часткова оплата за використання об'єктів суміжних прав згідно договору № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р.
В процесі розгляду справи судом було досліджено, що Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»(позивач за зустрічним позовом) згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва № 1/2003 від 08.07.2003р. визначено організацією колективного управління із сферою діяльності:
управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
Крім того, в матеріалах справи наявне видане позивачу за зустрічним позовом Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 1 від 31.07.2003р., відповідно до якого позивач уповноважений здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм:
комерційне використання зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, публічне виконання опублікованих з комерційною метою фонограм та їх примірників, публічна демонстрація опублікованих з комерційною метою відеограм та їх примірників у місцях з платним, безплатним входом;
публічне сповіщення та ретрансляція (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, а також безпосередньо фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення;
публічне сповіщення та ретрансляція (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення, і (або) телебачення чи через мережу Інтернет
у порядку, визначеному в Постанові Кабінету Міністрів від 18.01.2003р. № 71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати», та контроль за правомірним використанням таких фонограм (відеограм).
Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність зв'язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 13-150/1 від 15.01.2007р., наданим Головним управлінням статистики у м. Києві (т. 1 а.с. 137) та ліцензією провайдера програмної послуги серії НР № 0144-п, виданою відповідачеві за зустрічним позовом Національною Радою України з питань телебачення і радіомовлення 16.10.2003р. (т. 2 а.с. 144).
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 19067007,00 грн. заборгованості по винагороді за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. та 953350,35 грн. штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди за договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори, виконання, фонограми (відеограми).
Об'єктами авторського права, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є літературні та художні твори.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII встановлено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.
Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, відповідно до ч. 1 ст. 449 Цивільного кодексу України, зокрема, є виконання, фонограми, відеограми.
Закон України «Про авторське право і суміжні права»ч. 1 ст. 35 також визначає, що об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є, зокрема: виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 450 Цивільного кодексу України, первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суб'єктами суміжних прав є також особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (ч. 2 ст. 450 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єктами суміжних прав є виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.
Майновими правами інтелектуальної власності на твір, згідно ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України, є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав, згідно ч. 1 ст. 452 Цивільного кодексу України, є: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майновим правом виконавців, відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:
а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);
б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;
в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;
г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;
д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;
е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.
До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права», належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:
а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;
б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;
в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;
г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;
д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;
е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом (ч. 2 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
В матеріалах справи наявний статут позивача, зареєстрований Міністерством юстиції України 29.05.2002р. (т. 1 а.с. 72), відповідно до п. 1.1. якого позивач за зустрічним позовом є всеукраїнською громадською організацією громадян, що об'єдналися на основі колективної співпраці з метою захисту та реалізації власних авторського права і суміжних прав, а також аналогічних прав інших представників творчих професій, суб'єктів культури, науки, мистецтва, музичної та аудіовізуальної індустрії -суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Як вже зазначалося, позивач за зустрічним позовом згідно свідоцтва № 1/2003 від 08.07.2003р. визначений організацією колективного управління із сферою діяльності: управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права», на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
З огляду на відсутність іншого (позадоговірного) механізму для збору та подальшого розподілу зібраної винагороди, суд вважає укладення договору між суб'єктами, які здійснюють використання об'єктів авторського права (творів) і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників, та організаціями колективного управління, які здійснюють збір винагороди, обов'язковим в силу закону.
Як вже зазначалося, укладеним між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом договором № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення від 05.02.2004р. було встановлено, що позивач за зустрічним позовом від імені авторів, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм чи їх правонаступників, яких позивач за зустрічним позовом представляє на законних підставах, надає відповідачеві за зустрічним позовом невиключний дозвіл на повторне публічне сповіщення переданих позивачу за зустрічним позовом у колективне управління творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і/або відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників на території України.
З предмету договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. вбачається, що позивачем за зустрічним позовом надано відповідачеві за зустрічним позовом невиключний дозвіл на повторне публічне сповіщення творів, як об'єктів авторського права, та опублікованих без комерційної мети фонограм і/або відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників, як об'єктів суміжного права.
Виходячи із аналізу предмету договору, для відповідача за зустрічним позовом важливою передумовою для нарахування та виплати винагороди є використання творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників саме способом повторного публічного сповіщення.
Оскільки позовною вимогою по справі є вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості по винагороді за використання об'єктів авторського та суміжного права та штрафу за порушення умов і строків її виплати, головною обставиною, що підлягає доказуванню, є факт використання відповідачем за зустрічним позовом творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників саме способом повторного публічного сповіщення, а обов'язок доведення цього факту повинен бути покладений на позивача.
Судом відхилено твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що ним не здійснюється використання творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників шляхом повторного публічного сповіщення, а здійснюється лише технічна функція з доставки абонентам сигналу, що несе програму, з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Як вже зазначалося, майновими правами інтелектуальної власності на твір, згідно ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України, є, зокрема, виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання, а майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав, згідно ч. 1 ст. 452 Цивільного кодексу України, також є, зокрема, виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання.
Виключні права осіб, які мають авторські або суміжні права, на дозвіл чи заборону використання об'єктів авторських або суміжних прав іншими особами надають їм право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і сповіщення творів згідно п. (2) ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», публічне сповіщення виконань згідно п. (а) ч. 1 ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників згідно п. (г) ч. 1 ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Отже, для здійснення публічного сповіщення об'єктів авторського права або суміжних прав необхідною умовою є отримання дозволу від осіб, які мають авторські або суміжні права.
Стосовно повторного публічного сповіщення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»№ 3759-XII від 21.12.1993р., провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.
Як вже зазначалося, відповідач за зустрічним позовом є провайдером програмної послуги згідно ліцензії серії НР № 0144-п, виданої Національною Радою України з питань телебачення і радіомовлення 16.10.2003р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.
Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.
Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги (ч. 5 ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
За таких обставин суд дійшов висновку, що здійснювана відповідачем за зустрічним позовом ретрансляція є повторним публічним сповіщенням, отже для її здійснення, як і для здійснення публічного сповіщення, обов'язковим є, знову таки, отримання дозволу від осіб, які мають авторські або суміжні права.
Однак, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Причиною виникнення спору у справі є невиконання відповідачем за зустрічним позовом передбачених договором № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. зобов'язань по оплаті винагороди за використання творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників шляхом повторного публічного сповіщення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом відхилено твердженням відповідача за зустрічним позовом про те, що позивач за зустрічним позовом не має права здійснювати збір винагороди по договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р., оскільки його виключено з Реєстру уповноважених організацій колективного управління, з огляду на наступне.
На момент прийняття рішення позивач за зустрічним позовом дійсно не являється уповноваженою організацією колективного управління, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань, що підтверджується наявними у матеріалах справи рішеннями Державного департаменту інтелектуальної власності за № 1 від 27.12.2006р., відповідно до якого позивача за зустрічним позовом було виключено з Реєстру уповноважених організацій колективного управління, № 7/2009-УО від 02.04.2009р., відповідно до якого видане позивачеві за зустрічним позовом свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 1 від 31.07.2003р. було визнане таким, що втратило чинність та листом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 16-08/3147 від 29.05.2009р.
Однак, заявлені позивачем за зустрічним позовом позовні вимоги стосуються стягнення винагороди за використання відповідачем за зустрічним позовом об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників шляхом повторного публічного сповіщення, тоді як визнане Державним департаментом інтелектуальної власності недійсним свідоцтво № 1 від 31.07.2003р. надавало позивачеві за зустрічним позовом право здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань.
З приводу повноважень позивача за зустрічним позовом на збір винагороди за використання відповідачем за зустрічним позовом об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників суд зазначає наступне.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Державного департаменту інтелектуальної власності http://www.sdip.gov.ua/ua/managment_information.html, на момент прийняття рішення в Україні зареєстровані та діють одинадцять організацій колективного управління, які мають певну сферу діяльності. Зокрема, позивач за зустрічним позовом є організацією колективного управління із сферою діяльності: управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
Як вже зазначалося, обов'язок осіб, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм) (а відтак і відповідача за зустрічним позовом), виплачувати винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі саме організаціям колективного управління передбачений ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання відповідачем за зустрічним позовом творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників способом повторного публічного сповіщення повинен бути покладений на позивача за зустрічним позовом.
Суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними доказами доведено, що відповідачем за зустрічним позовом здійснюється використання творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників шляхом повторного публічного сповіщення, що є підставою для нарахування та виплати винагороди за використання об'єктів авторського та суміжного права згідно підписаного між сторонами договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р., адже:
відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалося, предметом спору у справі є стягнення позивачем за зустрічним позовом з відповідача за зустрічним позовом винагороди за повторне публічне сповіщення відповідачем за зустрічним позовом об'єктів авторського права та суміжних прав, а саме: творів та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань, невиключний дозвіл на здійснення якого був наданий відповідачеві за зустрічним позовом від імені авторів, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм чи їх правонаступників позивачем за зустрічним позовом, який представляє вказаних суб'єктів авторського та суміжного права.
Законом України «Про авторське право і суміжні права»передбачені різні за своїм змістом та суб'єктним складом функції організацій колективного управління.
Так, ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачена функція щодо збирання винагороди за використання об'єктів суміжних прав, що здійснюється уповноваженими організаціями колективного управління, а ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачена функція щодо управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, що здійснюється організаціями колективного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:
а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;
б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 Закону;
в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до Закону;
г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права», повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Отже, позивач за зустрічним позовом під час розгляду даної справи про стягнення з відповідача за зустрічним позовом винагороди за використання об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників, крім факту здійснення відповідачем за зустрічним позовом у своїй діяльності повторного публічного сповіщення об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань, зобов'язаний довести також:
факт передачі йому суб'єктами авторського права та суміжних прав та отримання ним у колективне управління саме тих об'єктів інтелектуальної власності, невиключний дозвіл на використання яких ним був наданий відповідачеві за зустрічним позовом;
факт використання відповідачем за зустрічним позовом способом повторного публічного сповіщення саме тих об'єктів інтелектуальної власності, що були передані позивачеві за зустрічним позовом у колективне управління суб'єктами авторського права та суміжних прав.
В матеріалах справи наявні договори про співробітництво між організаціями колективного управління, зокрема, договір від 06.10.2006р., укладений між позивачем за зустрічним позовом та Всеукраїнською громадською організацією «Автор», договір від 22.11.2004р., укладений між позивачем за зустрічним позовом та Агентством охорони прав виконавців, договір № 2 від 15.09.2004р., укладений між позивачем за зустрічним позовом та Всеукраїнською громадською організацією «Гільдія кінорежисерів «24/1», відповідно до яких вказані організації коллективного управління передали позивачеві за зустрічним позовом право на збір винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності, якими управляють зазначені організації, однак із змісту вищевказаних договорів та договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. не вбачається, що позивачем за зустрічним позовом був наданий відповідачеві за зустрічним позовом невиключний дозвіл на використання саме об'єктів інтелектуальної власності, отриманих позивачем за зустрічним позовом в колективне управління від суб'єктів авторського права та суміжних прав за вищевказаними договорами.
За таких обставин суд погоджується з відповідачем за зустрічним позовом та зазначає, що звертаючись про стягнення винагороди з відповідача за зустрічним позовом за використання ним способом повторного публічного сповіщення об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників, позивач за зустрічним позовом не довів ані факту передачі йому суб'єктами авторського права та суміжних прав у колективне управління саме тих об'єктів інтелектуальної власності, невиключний дозвіл на використання яких ним був наданий відповідачеві за зустрічним позовом, ані факту використання відповідачем за зустрічним позовом способом повторного публічного сповіщення саме тих об'єктів інтелектуальної власності, що були передані позивачеві за зустрічним позовом у колективне управління суб'єктами авторського права та суміжних прав.
Відповідно до п. 26.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторських прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано за авторським договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мала місце неодноразова передача авторських прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів авторського права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг авторських прав передано та стосовно якого періоду часу і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг авторського права відповідної особи тощо.
Згідно п. 30 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права чи суміжного права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта відповідного права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Погоджується суд також і з твердженням відповідача за зустрічним позовом про те, що заявлена позивачем за зустрічним позовом сума позовних вимог не підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, а наданий розрахунок позовних вимог є необґрунтованим з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 19067007,00 грн. заборгованості по винагороді за договором № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. та 953350,35 грн. штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди за договором № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р., розмір мінімальних ставок зазначеної винагороди визначається Постановою КМ України від 18.01.2003р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права». Організація при встановленні ставки враховує положення вказаної Постанови. Розмір ставок винагороди визначається додатком до договору, який є невід'ємною його частиною.
В матеріалах справи наявний додаток № 1 до договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. (т. 1 а.с. 63), підписаний сторонами 12.08.2005р., п. 2.1 ст. 2 якого визначена формула, за якою проводиться розрахунок суми виплати винагороди, а також додаток № 2 договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. (т. 1 а.с. 64), підписаний сторонами 12.08.2005р., п. 1 якого були встановлені ставки винагороди на період до 01.07.2005р.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.07.2005р. і на момент прийняття рішення по справі між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом будь-яких інших додатків до договору, якими б визначалась ставка винагороди після 01.07.2005р., підписано не було.
Визначеною додатком № 1 формулою розрахунку суми винагороди передбачалися, зокрема, такі величини, як тривалість публічного сповіщення та розмір доходів відповідача за зустрічним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за зустрічним позовом при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за зустрічним позовом за використання об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення були застосовані не отримані від відповідача за зустрічним позовом дані про тривалість публічного сповіщення, а визначені позивачем за зустрічним позовом самостійно із розрахунку цілодобового публічного сповіщення, а також не отримані від відповідача за зустрічним позовом дані про розмір доходів від діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів авторського та суміжних прав, а дані, розміщені в мережі Інтернет.
Суд вважає, що обґрунтованим розрахунком сум, що стягуються, може бути лише розрахунок, який складається із зазначенням застосованих методів, платіжних, товарно-розпорядчих чи інших первинних документів, на підставі яких він здійснений.
За таких обставин наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок заборгованості відповідача за зустрічним позовом по договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. за використання об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення у розмірі 19067007,00 грн. не приймається судом як належний доказ, оскільки останній не підтверджений належними доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 8.2. ст. 8 договору, у разі ненадання документації в зазначений термін чи надання документації з порушенням умов, встановлених договором, а також у разі порушення умов та строків оплати платник за кожне окреме порушення сплачує організації штраф у розмірі 5% від суми винагороди, що підлягає виплаті за даний період.
Оскільки судом відхилений та не прийнятий в якості доказів здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок винагороди, що підлягає виплаті відповідачем за зустрічним позовом, не приймається судом як належний доказ також і наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу за порушення відповідачем за зустрічним позовом умов і строків виплати винагороди по договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004р. за використання об'єктів авторського права та опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення у розмірі 953350,35 грн., здійснений з урахуванням самостійно визначеної позивачем за зустрічним позовом та відхиленої судом у зв'язку з необгрунтованістю суми заборгованості.
Оскільки заявлена позивачем за зустрічним позовом сума позовних вимог не підтверджена належними доказами та враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не довів факту передачі йому суб'єктами авторського права та суміжних прав у колективне управління саме тих об'єктів інтелектуальної власності, невиключний дозвіл на використання яких ним був наданий відповідачеві за зустрічним позовом та факту використання відповідачем за зустрічним позовом способом повторного публічного сповіщення саме тих об'єктів інтелектуальної власності, що були передані позивачеві за зустрічним позовом у колективне управління суб'єктами авторського права та суміжних прав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.
Звертаючись з зустрічним позовом та подаючи заяву про збільшення позовних вимог, позивач за зустрічним позовом зазначав, що він звільнений від сплати держмита відповідно до п. 2 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються позивачі - за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.
В ході розгляду справи судом встановлено що позивач за зустрічним позовом просив стягнути заборгованість та штраф за використання, в тому числі, об'єктів авторського права.
Згідно розділу ІІ Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. (в редакції Постанови КМУ від 05.08.2009 р. № 825) розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ для позивачів, звільнених від сплати державного мита, проводиться за нульовою ставкою.
За таких обставин, позивач, звільнений від сплати державного мита, а рівно і витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. А тому, у випадку відмови останньому в позові, державне мито і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету взагалі не стягуються.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання повного
тексту рішення
09.10.2009 року