Запорізької області
23.09.09 Справа № 3/40/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод”, м. Чернігів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення суми 58 472, 08 грн.
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від позивача: Кобець О.А., довіреність № б/н від 11.06.2009р.
від відповідача: Слятіна Д.О., довіреність № б/н від 05.02.2009р.
Ухвалою від 29.01.2009р. за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 3/40/09, справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 18.03.2009р. об 11 год. 00 хв.
Судове засідання, призначене на 18.03.2009р., не відбулося у зв'язку із направленням 03.03.2009р. справи № 3/40/09 до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги ТОВ “Агропромислова компанія” про перегляд ухвали від 29.01.2009р.
14.04.2009р. справа № 3/40/09 повернулась до господарського суду Запорізької області. Згідно матеріалам справи, ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009р. у прийнятті касаційної скарги ТОВ “Агропромислова компанія” відмовлено.
Ухвалою від 22.04.2009р. справу № 3/40/09 призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 05.05.2009р. об 11 годині 30 хвилин.
Судове засідання, призначене на 05.05.2009р., не відбулося у зв'язку із направленням 05.05.2009р. справи № 3/40/09 до Верховного суду України для розгляду касаційної скарги ТОВ “Агропромислова компанія” про перегляд ухвали Вищого господарського суду України від 07.04.2009р.
15.07.2009р. справа № 3/40/09 повернулась до господарського суду Запорізької області. Згідно матеріалам справи, ухвалою Верховного суду України від 04.06.2009р. у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 07.04.2009р. у справі № 3/40/09 відмовлено.
Виконуючим обов'язки голови господарського суду Запорізької області Немченком О.І. справу передано для розгляду судді Соловйову В.М.
Ухвалою від 29.07.2009р. справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 17.09.2009р. о 14 годині 20 хвилин.
За письмовим клопотанням відповідача, з 17.09.2009р. здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою від 17.09.2009р. розгляд справи відкладений на 23.09.2009р. у зв'язку з неявкою відповідача.
Іншою ухвалою від 17.09.2009р. в задоволенні заяви “Поліський виробничо-експериментальний завод” про вжиття заходів забезпечення позову у справі №3/40/09 відмовлено.
Заявою від 05.05.2009р. “Уточнення позовних вимог” позивач фактично надав детальний та обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Заява позивача прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 45 200,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 058, 79 грн., 3 842, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 8 371, 29 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначив наступне.
В ході здійснення господарської діяльності між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р., згідно якому продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач), а покупець прийняти та оплатити 20 тон дріжджів кормових загальною вартістю 45 200,00 грн.
Поставка товару була здійснена позивачем на користь відповідача 04.04.2008р., що підтверджується видатковою накладною № POL00000000123 від 04.04.2008р. та довіреністю серії ЯОЧ №425452 від 31.08.2008р.
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманої продукції не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, зазначених у відзиві від 05.05.2009р.
Зокрема ТОВ “Агропромислова компанія” зазначило, що ні в рахунку-фактурі № POL00000000133 від 04.04.2008р., ні в видатковій накладній № POL00000000123 від 04.04.2008р. не зазначено, що ці документи були видані по Договору.
Тобто, зв'язок між Договором та цими документами - відсутній.
Видаткова накладна № POL00000000123 від 04.04.2008р. взагалі не підписана відповідачем.
Довіреність серії ЯОЧ № 425452 від 31.08.2008р. має дату набагато пізнішу ніж дата Договору та дати рахунку-фактури та видаткова накладна.
Таким чином, з тих документів, на які позивач посилається в своєму позові як на підставу стягнення з відповідача на його користь за Договором суми 45 200,00 грн. - жоден документ не підтверджує:
- одержання відповідачем саме за Договором 20-ти тон дріжджів кормових;
- виставлення позивачем саме за Договором рахунку-фактури;
- зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача за Договором будь-які грошові кошти.
Крім того, згідно акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.01.2009р., складеного особисто позивачем, в період з 03.04.2008р. по 09.04.2008р. (період з дати укладення Договору) позивач отримав від відповідача за дріжджі кормові загальну суму грошових коштів - 50 000 грн., в тому числі: 03.04.2008р. -10 000 грн., 07.04.2008р. - 10 000 грн., 08.04.2008р. - 10 000 грн., та 09.04.2008р. - 20 000 грн.
Цими платіжними дорученнями та актом звірки повністю спростовуються хибні висновки позивача у позові, що відповідач до 09.04.2008р. не сплатив позивачу грошові суми за дріжджі кормові.
Крім того, письмовим клопотанням від 21.09.2009р. № б/н відповідач просить призначити по справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
а) чи здійснювались за договором купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р. передача товару -дріжджів кормових в кількості 20 тон від продавця до покупця;
б) чи здійснювались за договором купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р. оплата товару покупцем на користь продавця.
Клопотання відповідача прийнято до розгляду господарського суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р., згідно якому продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач), а покупець прийняти й оплатити товар на таких умовах: найменування товару -дріжджі кормові, кількість в тонах -20, ціна за 1 тону -2 260,00 грн., загальна вартість 45 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).
Відповідно до п.2.1 Договору, покупець сплачує продавцеві 100% вартості товару в безготівковій формі протягом п'яти днів з дати поставки товару.
Поставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом. Продавець зобов'язаний поставити товар до цеху покупця на адресу: м. Мелітополь, вул. Кірова, 175 (п. 3.1 Договору).
Прийом товару по кількості і якості здійснюється покупцем в момент поставки товару (п.3.4 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до повного виконання обов'язків сторонами (п.7.2 Договору).
Поставка товару у кількості 20 тон на суму 45 200,00 грн. була здійснена позивачем на користь відповідача 04.04.2008р., що підтверджується рахунком-фактурою № POL00000000133 від 04.04.2008р., видатковою накладною № POL00000000123 від 04.04.2008р. та довіреністю серії ЯОЧ №425452 від 31.03.2008р.
Товар отриманий представником відповідача Белинським Г.А. 04.04.2008р.
Доказів сплати (часткової сплати) за отриманий товар відповідачем на день розгляду справи не надано.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар на протязі п'яти днів з дати поставки товару (п. 2.1 Договору), тобто в строк до 09.04.2008р. включно.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Доказів сплати (часткової сплати) за отриманий товар відповідачем на день розгляду справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Агропромислова компанія” грошових зобов'язань, уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по договору купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р. в розмірі 45 200,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 058, 79 грн., 3 842, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 8 371, 29 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 058, 79 грн. та сума втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 3 842, 00 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок в заяві від 05.05.2009р. “Уточнення позовних вимог”). Тому вказані суми підлягають стягненню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 371, 29 грн.
При цьому, як свідчить заява про уточнення позовних вимог від 05.05.2009р., позивач посилається на п.4.2 Договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Крім того, відповідно до норм ст.1 Закону України від 22.11.1996р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.4.2 договору купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р., який на вимогу суду сторони надали в судовому засіданні 23.09.2009р., в разі прострочення оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Як свідчить розрахунок позивача в заяві від 05.05.2009р. “Уточнення позовних вимог”, пеня нарахована в сумі 8 371, 29 грн. за період з 10.04.2008р. по 19.01.2009р. включно (285 днів).
Але, при цьому позивач не врахував те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України стягнення пені обтяжено 6 місячним строком.
Так, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, позивач мав право на нарахування пені лише за перші шість місяців з моменту, коли відповідач повинен був оплатити поставлену позивачем продукцію, а саме за період з 10.04.2008р. по 10.10.2008р.
Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума пені в розмірі 5 354, 84 грн.
За таких обставин, в частині стягнення пені в розмірі 3 016, 45 грн. слід відмовити.
Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.
Також суд не приймає до уваги ствердження ТОВ “Агропромислова компанія” про те, що ні в рахунку-фактурі № POL00000000133 від 04.04.2008р., ні в видатковій накладній № POL00000000123 від 04.04.2008р. не зазначено, що ці документи були видані по Договору №03/04/08-1 від 03.04.2008р.
По-перше, вказаний факт підтверджений видатковою накладною № POL00000000123 від 04.04.2008р., в якій є посилання на те, що вона видана згідно рахунку-фактурі № POL00000000133 від 04.04.2008р.
По-друге, згідно “Розрахунку позовних вимог”, який складений ТОВ “Агропромислова компанія” та наданий господарському суду Запорізької області в якості позивача до ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” під час розгляду справи №22/295/08, в п.4 Розрахунку відповідач по справі №3/40/09 безумовно підтвердив, що рахунок-фактура № POL00000000133 від 04.04.2008р. виданий саме по договору №03/04/08-1 від 03.04.2008р.
По-третє, вказані заперечення відповідача спростовані під час розгляду господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом справи №22/295/08 за позовом ТОВ “Агропромислова компанія” до ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” (відповідач-1), ВАТ “Мелітопольській м'ясокомбінат” (відповідач-2) про стягнення 397 900,00 грн. та зобов'язання виконати умови договору.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. по цій справі у задоволенні позову до ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” відмовлено. В задоволенні позову до ВАТ “Мелітопольській м'ясокомбінат” також відмовлено.
Під час розгляду цієї справи судом встановлений факт поставки з боку ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” на адресу ТОВ “Агропромислова компанія” дріжджів кормових у загальній кількості 180 тон на загальну суму 397 900,00 грн., в тому числі і за договором №03/04/08-1 від 03.04.2008р.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Посилання відповідача на те, що довіреність серії ЯОЧ № 425452 має дату набагато пізнішу ніж дата Договору, дати рахунку-фактури та видаткова накладна, не відповідають дійсності, оскільки вказана довіреність видана не 31.08.2008р., а 31.03.2008р.
Не відповідає дійсності і те, що видаткова накладна № POL00000000123 від 04.04.2008р. взагалі не підписана відповідачем. Вказана видаткова накладна представником відповідача підписана (а.с.10).
Ствердження відповідача на те, що ним сплачено борг за договором №03/04/08-1 від 03.04.2008р. з посиланням на платіжні доручення №635 від 08.04.2008р. на суму 10 000,00 грн., №502 від 07.04.2008р. на суму 10 000,00 грн., №721 від 03.04.2008р. на суму 10 000,00 грн., №746 від 14.04.2008р. на суму 6 460,00 грн., №548 від 09.04.2008р. на суму 20 000,00 грн., копії яких додані до відзиву до позовної заяви, не приймаються до уваги суду. Оскільки призначення платежу в зазначених платіжних документах вказано за іншими рахунками - №105 від 23.03.2008р., від 21.03.2008р. №110, №81 від 07.03.2008р., №124 від 01.04.2008р., №110 від 21.03.2008р., а не за рахунком № POL00000000133 (№133) від 04.04.2008р.
За таких підстав господарський суд відмовляє ТОВ “Агропромислова компанія” в задоволенні клопотання від 21.09.2009р. № б/н про призначення по справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
а) чи здійснювались за договором купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р. передача товару -дріжджів кормових в кількості 20 тон від продавця до покупця;
б) чи здійснювались за договором купівлі-продажу №03/04/08-1 від 03.04.2008р. оплата товару покупцем на користь продавця.
Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Вивчення судом матеріалів справи та наданих доказів свідчить про те, що для вирішення спору по суті та роз'яснення питань, які поставлені у клопотанні відповідача, спеціальні знання не потрібні.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Крім того, позивачем надана заява від 23.09.2009р. про забезпечення позову.
В судовому засіданні 23.09.2009р. представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову і просить накласти арешт на грошові суми в розмірі позовних вимог та судових витрат, що складають 59 174, 80 грн., які належать відповідачеві і знаходяться на банківських рахунках:
№26001325384751 в АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 313463, №33251104210 в Мелітопольському філіалі АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 313463; №2600845422 в ЗОД “Райфайзен банк аваль”, м. Запоріжжя, МФО 313827; №260031955 в ДФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305448; №26043017221001 в ЗФ ВАТ “АБ Бізнес стандарт”, МФО 313537.
Відповідач проти задоволення заяви заперечив, вважає її необґрунтованою.
Звернувшись до суду за захистом своїх інтересів, ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” наполягає на тому, що відповідач навмисно та цілеспрямовано затягує судовий процес, з метою отримання часу для можливості вчинення дій, спрямованих на обтяження активів підприємства або переведення їх на іншу пов'язану особу, та виведення грошових коштів відповідача.
В разі, коли заходи до забезпечення позову не будуть вжиті, існує ймовірність того, що права позивача вже не зможуть бути відновлені.
Господарський суд погоджується з висновком позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 22.12.2006р. №9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи є і подані до господарського суду разом з заявою про забезпечення позову. Тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які є в господарській справі.
Як встановлено господарським судом, ТОВ “Агропромислова компанія”, всупереч вимогам ч.3 ст.22 ГПК України, недобросовісно користується належними йому процесуальними правами. Так, відповідач оскаржив до Вищого господарського суду України ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2009р. про порушення провадження у справі №3/40/09.
Незважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009р. по справі №3/40/09 ТОВ “Агропромислова компанія” було відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2009р., ТОВ “Агропромислова компанія” оскаржила ухвалу ВГСУ до Верховного суду України.
Ухвалою від 04.06.2009р. Верховного Суду України відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали ВГСУ від 07.04.2009р. у справі №3/40/09.
Вказані дії відповідача призвели до затягування судового розгляду справи №3/40/09. В період знаходження справи в ВГСУ і ВСУ судові засідання 18.03.2009р. та 05.05.2009р. не відбулися. Крім того, у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи в судовому засіданні 17.09.2009р. відкладався.
Як свідчать додатки про заяви від 23.09.2009р. про забезпечення позову та пояснення представника позивача в судовому засіданні, такі ж дії спрямовані на затягування судового розгляду справ за участю сторін з боку відповідача - ТОВ “Агропромислова компанія” здійснювалися по справам господарського суду Запорізької області №17/63/09, №17/64/09, №14/56/09, №14/57/09.
При зверненні з заявою про забезпечення позову ТОВ “Поліський виробничо-експериментальний завод” вибрано не заборонений спосіб захисту.
Як зазначив Вищий господарський суд України в п.6.1 Роз'яснень від 23.08.1994р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 16.10.2008 №01-8/626 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживатися судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 26.08.2008р. №36/134.
В даному випадку очевидно, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві в розмірі задоволених позовних вимог та судових витрат, що складають 56 158, 35 грн. може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відтак, можуть бути порушені основні засади судочинства, зокрема гарантованість кожному захисту прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; обов'язковість судових рішень.
І головне, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, виходячи з пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співрозмірності таких заходів задоволеним позовним вимогам, господарський суд вважає вжити заходів забезпечення позову в межах задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4-5, 44, 49, 66-67, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія” (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод” (14021, м. Чернігів, вул. І. Франка, 1-А, р/р 2600601000122 в ЧФ ВАТ “Кредо банк”, м. Чернігів, МФО 353713, код ЄДРПОУ 33336034) 45 200 (сорок п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 79 коп. -3% річних від простроченої суми, 5 354 (п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. пені, 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені в сумі 3 016 (три тисячі шістнадцять) грн. 45 коп. відмовити.
4. Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу у справі задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові суми в розмірі задоволених позовних вимог та судових витрат, що складають 56 158, 35 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія” (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 31914947) і знаходяться на банківських рахунках:
№26001325384751 в АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 313463, №33251104210 в Мелітопольському філіалі АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 313463; №2600845422 в ЗОД “Райфайзен банк аваль”, м. Запоріжжя, МФО 313827; №260031955 в ДФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305448; №26043017221001 в ЗФ ВАТ “АБ Бізнес стандарт”, МФО 313537.
Суддя: В.М. Соловйов