Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
24.09.2009
Справа №2-23/4536.1-2009
За позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", м.Ялта
До відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дражинського-21", м.Ялта
Про спонукання укласти договір
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Матащук В.В., представ. за довір. від 31.08.2009р.,
Від відповідача - Тімашкова Г.А., представ за довір. від 09.02.2009р. Мордовська П.М., голова об'єднання.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про спонукання укласти договір від 17.04.2008р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 10.02.-31.03.2009р. у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. рішення господарського суду АР Крим 10.02.-31.03.2009р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2009р. рішення господарського суду АР Крим від 10.02.-31.03.2009р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. скасовані та справа передана до Господарського суду АР Крим на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.08.2009р. справа прийнята суддею Доброрезом І.О. з привласненням справі номера 2-23/4536.1-2009.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
Листом від 13.3.2008 року відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта.
17 квітня 2008 року представником відповідача були отримані 2 екземпляра проекту договору №642 від 17.4.2008р, що підтверджується підписом представника відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору. Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ст.179, 181 ЦК України, ст.19 ЗУ “Про питну воду та питне водопостачання”). А також на те, що рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №634 від 25.5.2006р “Про визначення виконавців послуг по водопостачанню та водовідведенню у житловому фонді м.Ялта” визначені виконавці послуг по водопостачанню та водовідведенню, зокрема у житловому фонді об'єднань співвласників багатоквартирних будинків - відповідні об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Даним же рішенням затверджений типовий договір між ВП ВКГ ПБК та житлово-експлуатаційними організаціями, де сторонами у договорі вказані - виробник та виконавець.
Але відповідачем у продовж 20 днів після отримання проекту договору №642 від 17.4.2008р. проект договору не був повернутий на адресу позивача, ніяких листів узгодження або розбіжностей з умовами проекту договору відповідачем надано не було.
Суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого Господарського суду України від 28.07.2009р. вказано про необхідність звернення уваги на приписи ст.179 ГК України, ст.ст.1,19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.19,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.9 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та врахувати посилання позивача на те, що згідно рішення №62 Ялтинської міської ради будинок №21 по вул. Дражинського в м.Ялті передано на баланс відповідачу.
Статтею 9 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.
Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.
Матеріали справи свідчать, що у будинку №21 по вул.Дражинського розташовано 13 квартир, 9 власників з яких є членами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дражинського-21" (а.с.53-55).
Сторони не заперечували,що між власниками квартир, які входять до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дражинського-21" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" протягом були укладені договори на надання послуг водопостачання та водовідведення.
Сторони не представили суду і доказів припинення дії вказаних договорів, згоди сторін на його припинення, відповідних рішень суду про розірвання договорів або визнання їх недійсними, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд також виходить з презумпції правомірності правочинів, встановленої ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договори продовжують діяти.
Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а відповідно до ч.2 ст. 22 Закону виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач може укласти договори нової редакції безпосередньо з мешканцями будинку.
Згідно статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.
За відсутності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг управитель зобов'язаний за рахунок коштів балансоутримувача встановити загальнобудинкові прилади обліку.
Аналізуючи положення вищевказаної статті, суд робить висновок, що нею передбачена можливість, а не обов'язок укладення відповідного договору між об'єднанням та постачальником комунальних послуг.
Водночас, законом прямо передбачена можливість укладення таких договорів безпосередньо з власниками приміщень.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 №2918-III, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Поняття споживач зазначено у ст.1 цього Закону, згідно якої споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Тобто договори, укладені з власниками приміщень, відповідають вказаним нормам.
Такий договір може бути укладено і з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.
Але, таких договорів суду не надано, а на загальних зборах членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дражинського-21" 02.08.2008р. (а.с.60) це питання було розглянуто негативно, що свідчить про неможливість укладення договору між позивачем та відповідачем.
У той же час згідно з цією статтею, договір може бути укладений з власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Оскільки мешканці будинку мають квартири у приватній власності, договори може бути укладено з ними. Це також випливає з частині 2 ст.19 Закону, згідно якої договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті, тобто у цьому випадку - з власниками квартир.
Посилання відповідача на рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради не обґрунтоване, оскільки згідно з п.4.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. №60, виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг, та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.
Докази наявності домовленості між позивачем та органом місцевого самоврядування - Ялтинською міською радою суду не надані.
Крім того, позивач не відповідає вимогам п.1.3 Порядку, оскільки не може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період та інші.
Також, статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р. №2866-III передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Крім того, згідно п.2.1 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дражинського-21", затвердженого установчими зборами від 05.06.2002р. протокол №1, метою діяльності об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п.11.1 цього типового статуту та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати сіх платежів, передбачених законом та статутними документами.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 статуту вищим органом об'єднання є загальні збори членів об'єднання.
Загальними зборами членів об'єднання від 02.08.2008р. у присутності 10 осіб було вирішено не розривати прямі договори мешканців дому з позивачем та не укладати договір між об'єднанням та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"(а.с.60).
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України у своєму листі 38/7-843 від 23.10.2008р. зазначає, що у випадку укладення договорів на житлово -комунальні послуги слід дотримуватися умов типових договорів, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, відхилятися від яких не можна. Типовими договорами передбачені такі сторони, як споживач -фізична особа та виконавець послуг -юридична особа, що виконує та/або надає житлово-комунальні послуги, тобто у випадках, коли надання таких послуг є предметом його діяльності (а.с.38-40).
Суд розцінює як неправомірний тиск на відповідача листи Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", які направлялися голові об'єднання Мордовській П.М., в яких містилися вимоги укласти договір від імені об'єднання та попередження про відключення будинку від водопостачання у випадку не укладення цього договору (а.с.30,31).
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 29.09.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.