Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
29.09.2009
Справа №2-27/3107.1-2009
За позовом -СПД Пашабейоглу Ірини Василівни, м.Сімферополь АР Крим
До відповідачів: 1. Комунального підприємства «ЖЄО Центрального району м.Сімферополя», м.Сімферополь АР Крим
2. Виконавчого комітету Центральної районної ради м.Сімферополя, м.Сімферополь АР Крим
3.Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь АР Крим
Про визнання продовженим договору оренди
Суддя Н. В. Воронцова
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача № 1 - не з'явився.
Від відповідача № 2 - Дмітрієва, дор. у справі.
Від відповідача № 3 - не з'явився.
Сутність спору:
Позивач - СПД Пашабейоглу Ірина Василівна звернулася із позовом до відповідачів до господарського суду АР Крим та просить визнати продовженим договір № 745 від 21.01.2004 року у новій редакції від 21.12.2005 р., укладений між фізичною особою - підприємцем Пашабейоглу Іриною Василівною та КП ЖЄО Центрального району м. Сімферополя на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Героїв Аджимушкая, 6/13, загальною площею 164 кв. м., мета використання - склад, терміном до 21.09.2008 р. Також позивач просить визнати продовженими орендні відносини між фізичною особою - підприємцем Пашабейоглу Іриною Василівною та КП ЖЄО Центрального району м. Сімферополя на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 6/13, загальною площею 164,0 кв. м., мета використання - склад, терміном на 35 місяців на умовах запропонованих фізичною особою - підприємцем Пашабейоглу Іриною Василівною, які визначені додатковою угодою від 01.07.2008 року до договору оренди № 745 від 21.01.2004 року.
Ухвалою ГС АРК від 16.02.2009 р. по справі № 2-19/8896 - 2008 провадження по справі було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. апеляційна скарга СПД Пашабейоглу Ірини Василівни була задоволена, а ухвала ГС АРК від 16.02.2009 р. по справі № 2-19/8896 - 2008 скасована, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим, яка доручена судді ГС АР Крим Воронцової Н. В. з привласнення їй №2-27/3107.1 -2009.
Ухвалою ГС АР Крим від 18.06.2009 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В. та призначено розгляд справи на 15.07.2009 р. на 10 г. 50 хв.
Однак 15.07.2009 р. судове засідання не відбулося в зв'язку зі зверненням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополь до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.08.2009 р. було повернено виконавчому комітету Центральної районної ради м. Сімферополь касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р.
09.09.2009 р. справа була повернена до господарського суду АР Крим.
В зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, позовних вимог не уточнив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином ( рекомендованою кореспонденцією ), яка на адресу суду від позивача не повернулася, що свідчить про її отримання позивачем.
Відповідач №1 явку представника в судове засідання не забезпечив, у відзиві на позов від 29.09.2009 р. просить у позові відмовити у повному обсязі.
Відповідач №2 проти позовних вимог заперечує.
Відповідач №3 явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 24.09.2009 р. просить розгляд справи відкласти в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки не явка представника відповідача №3 не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача №2, суд -
Відповідно до ч. 2 ст.. 327 Цивільного кодекс України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та користь територіальних громад відповідно до законодавства здійснюють правомочність по володінню, користуванню та розпорядженню об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21.01.2002 р., на підставі розпорядження голови Центральної районної ради м. Сімферополь від 15.01.2002 р. №14/02.1-6, між СПД Пашабейоглу Іриною Василівною та КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя було укладено договір оренди нежитлового приміщення №745.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя передало СПД Пашабейоглу І.В. нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Г. Аджимушкая, 6/13, загальною площею 164 кв. м. для використання: під майстерню з ремонту шкіряних виробів - 90, 7 кв. м., складу -73, 3 кв. м.
Відповідно до п. 3 вказаного договору даний договір діє до 21.01.2003 р.
В подальшому між вказаними особами було укладено договір оренди №745 від 21.01.2003 р. вищевказаних нежитлових приміщень зі строком дії до 21.01.2004 р. і договір оренди №745 від 21.01.2004 р. зі строком дії до 21.01.2005 р.
Додатковою угодою №2 від 26.01.2005 р. до вказаного договору оренди №745 від 21.01.2004 р. сторони дійшли згоди п. 3.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «п. 3.1 даний договір діє до 21.12.2005 р.».
Також судом встановлено, що 21.12.2005 р. між СПД Пашабейоглу Іриною Василівною та КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя була укладена додаткова угода до договору оренди № 745 від 21.01.2004 р., якою вказаний договір оренди № 745 викладений у новій редакції (а.с.11-12).
Відповідно до п.1.1 вказаного договору КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя передало СПД Пашабейоглу І.В. нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Г. Аджимушкая, 6/13, загальною площею 164 кв. м. для використання: під майстерню з ремонту взуття - 90 кв.м., складу -74 кв. м.
Відповідно до п.10.1. вказаного договору сторони передбачили термін дії договору з 21.12.2005 року до 21.11.2006 року включно.
Відповідно до п.10.9 вказаного договору сторони передбачили підстави припинення дії договору, серед яких вказано сплив терміну дії договору.
Продовження дії договору після спливу терміну дії договору умовами договору не передбачено.
Позивач просить суд визнати продовженим договір № 745 від 21.01.2004 року у новій редакції від 21.12.2005 р., а також просить визнати продовженими орендні відносини між СПД Пашабейоглу Іриною Василівною та КП ЖЄО Центрального району м. Сімферополя на вищевказане нежитлове приміщення, терміном на 35 місяців на умовах запропонованих СПД Пашабейоглу Іриною Василівною, які визначені додатковою угодою від 01.07.2008 року до договору оренди № 745 від 21.01.2004 року.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.. 20 Господарського кодексу України Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Суд дійшов висновку про те, що визнання договору продовженим на той же строк і на тих же умовах, по суті, є встановленням юридичного факту, тобто заявлені позивачем вимоги за своєю суттю є вимогами про встановлення факту, який може встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляду між сторонами спору про право. Встановлення факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтування вимог.
Отже такий засіб захисту прав не відповідає засобам, передбаченим ст.. 20 Господарського кодексу України та ст.. 16 Цивільного кодексу України.
Позивач наданим йому законом правом на уточнення позовних вимог не скористався.
Верховним судом України у постанові від 13.07.2004 р. по справі №10/732 викладено позицію, згідно до якої, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
При таких обставинах, дослідивши всі матеріали і докази, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.