Справа № 1008/6318/12
Провадження № 2/362/406/13
22 лютого 2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Грибанової Ю.Л.
при секретарі Вакуленко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення порушень права власності на землю,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, просить усунути порушення його права власності на земельну ділянку з боку відповідача та зобов»язати його привести межі у відповідність з актом встановлення межі в натурі (на місцевості).
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він 30.05.2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га в с.Мархалівка Васильківського району. Власником суміжної земельної ділянки є відповідач, який самовільно встановив межі своєї ділянки, зайнявши частину його ділянки.
Тому він звернувся до сільської ради за вирішенням цього спору, з участю голови Мархалівської сільської ради був складений акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, але відповідач не визнає ці межі, тому йому порадили звернутися до суду.
В процесі розгляду справи були залучені співвідповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спадкоємці, як і відповідач ОСОБА_2 суміжної земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він купив цю земельну ділянку у ОСОБА_5 в 2004 році, приватизував її, відповідач став робити огорожу і тепер його земельна ділянка не відповідає даним, які зазначені в державному акті, просить встановити межі земельної ділянки згідно кадастру.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що земельна ділянка була приватизована їх батьком, а вони є спадкоємцями, державного акту на себе він не виготовляв, межі його земельної ділянки були погоджені з сусідами Гайдаєнками в 2000 році і не змінювалися, акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі є нікчемний, так як ніким не підписаний.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали та пояснили, що вони є спадкоємцями після померлого батька ОСОБА_6, право власності на себе ще не оформили, в з»язку з матеріальними труднощами, в 2003 році була поставлена ними огорожа, яка була узгоджена з Гайдаєнками, хай позивач виясняє, що йому продали ОСОБА_5.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку по те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що як вбачається із договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.07.2004 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 продали ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований в с.Мархалівка, вул..1 Травня, 70 Васильківського району.
Право власності на будинковолодіння зареєстроване 30.07.2004 року за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №587564 , виданого 30.05.2008 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1387 га, що розташована по вул..1 Травня, 70 в с.Мархалівка Васильківського району на підставі рішення Мархалівської сільської ради від 24.06.2004 року.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2009 року встановлено, що всі відповідачі мають право на спадкове майно після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_8., але право власності на частину житлового будинку та земельної ділянки , що розташовані на вул..1 Травня, 72 в с.Мархалівка Васильківського району визнане лише за ОСОБА_2
У відповідності зі ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки , який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
В обґрунтування порушення свого права позивач посилається на акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, та передачу на зберігання встановлених межових знаків від 04.07.2012 року, але суд не може прийняти його за належний доказ, так як він не заповнений належним чином, не зазначені суміжні землекористувачі , не підписаний особами, які приймали участь у його складанні.
Акт прийомки -передачі межових знаків на зберігання від 18.02.2013 року не містить даних про невідповідність земельної ділянки позивача державному акту на право власності, землекористувачі суміжних земельних ділянок не зазначені, під актом не підписалися, хоча в акті зазначено, що власники (користувачі) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявили.
План земельної ділянки ОСОБА_1, невідомо коли складений інженером -землевпорядником ОСОБА_9 свідчить про неспівпадання існуючих меж земельної ділянки ОСОБА_1 по всьому її периметру із межами, зазначеними в державному акті. Це вказано і в протоколі постійної комісії з питань землеустрою Мархалівської сільської ради від 19.02.2013 року , з посиланням на вказаний план. Однак жодний документ не містить конкретних розмірів накладення земельних ділянок позивача і відповідачів, як і позовна заява.
Тому оцінивши досліджені докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені за їх недоведеністю позивачем.
На підставі наведеного, ст.152 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.3, 11, 212-215, 292, 294 ЦПК України, с у д, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд.
СУДДЯ ГРИБАНОВА Ю.Л.