Справа № 1008/5423/12
Провадження № 2/362/326/13
04.04.2013 року Васильківський міськрайониий суд Київської області у складі:
головуючого судді Грибанової Ю.Л.
при секретарі Вакуленко О. О., Диптан Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач звернулася до суду з позовом, просить постановити рішення, яким визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 23.11.2005 року, вчинений від її імені на ім”я ОСОБА_2, посвідчений Васильківською державною нотаріальною конторою Київської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірний будинок по вул. Дніпрельстан в м. Василькові побудований нею разом із чоловіком, після смерті якого їх доньки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 успадкували частину будинку, вона теж є власником 7/12 частин будинку.
Її четверта донька ОСОБА_2 - відповідач по справі, отримала за договором дарування ? частину квартири по вул..Тракторній в м.Василькові.
В травні 2010 року вона жила у відповідачки, так як потребує стороннього договору, під час сварки з нею дізналася, що вона вже не є власником її 7/12 частин будинку, звернулася до суду з позовом , але підстава звернення до суду була зовсім інша, так як попереднє рішення набуло чинності в 2012 році, то вона не пропустила строк звернення до суду з позовом..
Вважає, що нотаріальною конторою порушено ч.2 п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, так як вона ніякого доручення ОСОБА_7 на підпис договору не давала, твердження нотаріуса , що вона неписьменна, не відповідає дійсності, так як вона ставить підписи на документах, грамотна, тому такий договір є нікчемним відповідно до ст.220 ч.1 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав та пояснив, що вона була в нотаріальній конторі, але її не викликали , їй нотаріус щось роз”яснював, але не пам”ятає, що саме, не зрозуміло, яким чином нотаріус встановила неписьменність.
Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала та пояснила, що відповідач обманним шляхом забрала документи на хату та оформила договір дарування, хоч батько казав, що хата буде їй, ключі від хати, як зазначено в договорі дарування, не передавалися.
Представник відповідача ОСОБА_9 позов не визнав та пояснив, що позивач усвідомлювала, що подарувала свою частину хати, була в нотаріальній конторі, тобто було її волевиявлення, це видно і з попереднього рішення суду, ніхто їй ніяких перешкод в користуванні будинком не створює, факт обману спростовується рішенням суду, чому вона сказала нотаріусу, що неписьменна, невідомо, так як в суді позивач не дала пояснень, крім того, позивачем пропущений строк давності один рік для звернення до суду з даним позовом .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що відповідач забрала хату обманним шляхом, доглядати матір не хоче, мати вчилася в лікнепі, чи вчилася в школі, не знає, коли укладався договір дарування, мати ще могла розписуватися, а зараз вже не може.
Згідно показів свідка ОСОБА_10 мати могла сама розписатися на договорі дарування, зараз вже не може, бо в неї було два інсульти, сестра обманула матір.
Відповідач до суду не з”явився, подав письмову заяву з проханням слухати справу без нього.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з”явилася, подала письмове пояснення, згідно якого Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій не передбачає обов”яку нотаріуса витребувати якісь документи, відомості , що стосуються здатності особи прочитати, підписати правочин, особа сама вказує причини, з яких не може прочитати чи підписати правочин. Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що, як вбачається із договору дарування частини житлового будинку від 23.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 7/12 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями № 74 по вул. Дніпрельстан в м. Василькові Київської області, в зв”язку з тим, що дарувальник неписьменна, на її особисте прохання в присутності нотаріуса договір підписав ОСОБА_7, особи сторін договору встановлено, особу ОСОБА_7, який підписав договір на прохання ОСОБА_1 у зв”язку з її неписьменністю , встановлено, текст договору прочитано нотаріусом вголос.
У відповідності зі ст.ст. 203, 220 ч.1 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (правові наслідки недотримання цієї вимоги передбачені ст.ст.229-235 ЦК- це помилка, обман, насильство, зловмисна домовленість, вплив тяжкої обставини, фіктивність правочину, удаваність правочину), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що волевиявлення ОСОБА_1 під час укладання оспорюваного договору дарування не було вільним чи не відповідало її внутрішній волі, що воно вчинене не у формі, передбаченій законом і що не було додержано нотаріального посвідчення договору.
Стаття 61 ЦПК України передбачає, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду від 31.01.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Васильківської міської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування недійсним відмовлено. Судом встановлено, щопозивачем не надано доказів того, що вказаний договір дарування від 23.11.2005 року укладений шляхом обману. Посилання позивача на те, що вона не була у нотаріуса і не підписувала договору дарування, спростовується показами свідка ОСОБА_7, який пояснив, що коли він в 2005 році стояв в черзі до нотаріуса, його було запрошено до нотаріуса ОСОБА_3 для засвідчення підпису ОСОБА_1, яка в його присутності погодилася, щоб він засвідчив її підпис, оскільки в зв”язку з похилим віком вона особисто не могла поставити підпис.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.04.2012 року рішення Васильківського міськрайонного суду від 31.01.2012 року залишене без змін.
Згідно абзацу 2 пункту 13 Інструкції про вчинення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції 03.03.2004 N 20/5, яка діяла на момент вчинення оспорюваного правочину, і на який посилається позивач, при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій, установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.
Абзац п”ятий пункту 13 Інструкції передбачає, що у разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
Згідно ст. 46 Закону України “Про нотаріат”, на який теж посилається позивач, нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Суд вважає, що особи сторін правочину і ОСОБА_7 встановлені в порядку, передбаченому Інструкцією.
Позивачем не доведено, що для встановлення того факту, що ОСОБА_1 на момент вчинення правочину була неписьменна нотаріусу необхідно було витребувати якісь документи на підтвердження цього, тому це не може бути прийняте судом до уваги.
Відповідно до ст.ст.256, 257, 258, 267 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування; сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. .
Оскільки позов стосується не розірвання договору дарування, а визнання правочину недійсним, то до цих правовідносин не може бути застосований річний строк позовної давності, позов поданий в межах трьохрічного строку позовної давності з часу, коли позивач в 2010 році дізналася про порушення свого права, тому підстав для відмови в задоволенні позову з цієї підстави суд не вбачає.
На підставі наведеного, ст.ст. 203, 220 Цивільного кодексу України, Закону України “Про нотаріат”, Інструкції про вчинення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” , керуючись ст.ст. 3, 11, 212-215, 292, 294 ЦПК України, с у д, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд.
СУДДЯ ГРИБАНОВА Ю.Л.