Апеляційний суд Івано-Франківської області
м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38
02 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючої-судді ОСОБА_1,
суддів Кукурудза Б.І., Фіцака Т.Д.,
з участю секретаря с/з ОСОБА_2,
прокурора Грищука В.І.,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
потерпілого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Коломийського міськрайонного суду від 24 грудня 2012 року, -
Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, громадянин України,-
засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України та призначено покарання у вигляді двісті сорока годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 926 грн. 16 коп. витрат за проведення експертиз.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він 16 грудня 2011 року біля 22.00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кафе-бару «Голівуд» в с.Отинія по вул. Свободи та діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій. Безпричинно, з хуліганських спонукань та з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, під час конфлікту із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 наніс останнім удари розкладним ножем, який зберігав при собі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 за порушення режиму був виписаний із стаціонарного лікування, внаслідок чого неможливо було встановити тяжкість заподіяних йому тілесних ушкоджень.
В апеляції, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, прокурор покликається на м'якість призначеного засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та його особі. Просить постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання у виді позбавлення волі. В поданих доповненнях прокурор вказує, що призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, фактично суд перейшов до іншого більш м'якого виду покарання, а тому це посилання суду просить виключити з вироку.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями та просив вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, захисника та засудженого, потерпілого, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, просять в задоволенні апеляції відмовити, провівши судове слідство в частині дослідження обставин, що впливають на призначення покарання засудженому ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи та мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція із доповненнями підлягає до часткового задоволення, вирок до скасування, а справа направленню в суд першої інстанції, в зв'язку з істотним порушенням норм КПК України.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині, за який його засуджено, ґрунтується на належно зібраних досудовим слідством, досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах, кваліфікація його неправомірних дій за ч.4 ст. 296 КК України є правильною та не оспорюється в апеляції.
Разом з тим, твердження прокурора про те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_3 неправильно застосовано кримінальний закон, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 КПК України в редакції 1960 року, підставами для скасування вироку, при розгляді справи в апеляційному порядку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Згідно положень ст. 370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Після виконання вимог ст. 298 КПК України, суд прийняв рішення про скорочення обсягу доказів, які слід зібрати і перевірити в судовому засіданні, обмежитись допитом підсудного. Рішення своє мотивував тим, що підсудний вину свою у вчиненому діянні передбаченому ст. 296 ч. 4 КК України визнав повністю.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Перш ніж прийняти рішення про відмову від дослідження деяких доказів, суд має з'ясувати, чи правильно розуміють підсудний і потерпілий, цивільний позивач і відповідач зміст і значення тих обставин, від дослідження яких вони відмовляються, чи є визнання обвинуваченим своєї вини і відмова від дослідження доказів добровільними. Однак думка потерпілих в судовому засіданні з приводу вказаних обставин не була вислухана, так як вони були відсутні.
Якщо ж підсудний заявив, що він визнає себе винним і не заперечує фактичних обставин діяння, викладених в обвинуваченні, але у своїх показаннях викладає ці обставини інакше, при чому розбіжності ці істотні, суд не має скорочувати обсяг доказів, які слід зібрати і перевірити в судовому засіданні.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», відповідно до ст. 277 КПК у разі зміни прокурором у суді пред'явленого особі обвинувачення, думка потерпілого щодо нового обвинувачення має бути зафіксована у протоколі судового засідання.
Як вбачається вирок суду ґрунтується на повному визнанні вини підсудним у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України. Однак це не відповідає дійсності, так як засуджений при апеляційному розгляді пояснив, що винним себе у вчиненні хуліганства не визнає. Хуліганські дії вчиняли інші особи, а він тільки намагався захистити знайомого і вже в ході сутички спричинив ушкодження власним ножем. Не визнавав вини у вчиненні хуліганства і при розгляді в суді першої інстанції. Винним себе визнає у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим. Вказаним показам підсудного суд не дав належної оцінки.
Із протоколу судового засідання слідує, що підсудний вини у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням не визнав. Потерпілим, які не з'явились в судове засідання і причини неявки судом не було встановлено, не дано було можливості висловити свою думку з приводу обвинувачення та дослідження обсягу доказів. Суд вирішив обмежитись допитом підсудного, однак при цьому потерпілих не було допитано, чим також порушено їхнє право.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» №1 від 15.05.2006 року, якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг дослідження ним доказів із порушенням вимог ст. 299 КПК України, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 370 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з доповненнями задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити в цей же суд на новий судовий розгляд іншим складом.
Головуючий Є.М. Стефурак
Судді: Б.І. Кукурудз
ОСОБА_7
Згідно з оригіналом
Суддя Є.М. Стефурак