02.09.15р. Справа № 904/5752/15
За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ФІНЕКС", м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №23/28-06 від 05.01.15р.
від відповідача: ОСОБА_2В, директор, наказ №7-н від 02.04.2007р.
Суть спору:
Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ФІНЕКС" (далі - відповідач) про визнання договору №02/28-06 про надання послуг, укладеного між позивачем та відповідачем 22.12.2014 року, недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що договір №02/28-06 про надання послуг від 22.12.14р. укладено між позивачем та відповідачем всупереч положенням пункту 8 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідач проти позову заперечує, у відзиві вказує, що даний позов подано до суду Комунальним підприємством "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" з метою зупинення розгляду справи №904/4499/15 за позовом ТОВ "Юридична компанія "ФІНЕКС" до КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» про стягнення основного боргу за договором №№02/28-06 про надання послуг від 22.12.14р. Разом з тим, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
22.12.2014 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) укладено договір №02/28-06 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником, виключний перелік яких зазначено у замовленні, які включають:
- зберігання та використовування інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним Договором, в межах законодавства України;
- ведення від імені замовника листування та переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, відповідними спеціалістами підприємства Замовника;
- вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій та заходів, спрямованих на мотивування боржників на зменшення та (або погашення заборгованості перед замовником, для належного виконання зобов'язань за Договором та необхідних для такого виконання.
В той же час, позивач стверджує, що Договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Дслідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, оскільки не вбачає підстав для визнання Договору недійсним з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до п.8 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:
- відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;
- одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
- розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
Позивач вказує, що оспорюваний договір є значним правочином, тому з огляду на положення п.8 ст.22 Закону, які містять заборону керівнику укладати без погодження з розпорядником майна значних правочинів (договорів), керівником укладено договір без відповідних на це повноважень.
Згідно ст. 1 Закону значними правочинами (договорами) є правочини (договори) щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення правочину (договору).
Згідно звіту КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» про фінансові результати за 9 місяців 2014р. балансова вартість майна КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» на час укладення Договору становить 672 896 000,00 грн., а загальна сума наданих послуг згідно актів здачі-приймання послуг за Договором становить 165 585, 00 грн., що значно менше встановленої Законом суми договору, щодо укладення якого необхідно погодження розпорядника майна.
Положеннями частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За умовами ст. 7 Господарського кодексу України та ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Приписами ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши долучені до позову документи, господарський суд зазначає, що договір №02/28-06 про надання послуг укладено за наявності відповідних на це повноважень, а тому суд не вбачає суперечності відносин сторін за спірним договором звичайним умовам та сучасній діловій практиці, невідповідності умов договору положенням чинного законодавства, та, з огляду на встановлені обставини справи, підстав визнання спірного договору недійсним.
Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 07.09.2015р.