07.09.15 Справа № 904/6518/15
За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 1448 від 20.07.15
від відповідача:не з'явились
Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3311, 43 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 614, 72 грн. - пені, 34, 58 грн. - трьох відсотків річних, 742, 93 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 050560 від 20.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.08.2015
Ухвалою суду від 17.08.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 49000, АДРЕСА_1, відповідно до витягу з ЄДРПОУ (арк. с. 44), оскільки поштовий конверт (арк. с. 39) з ухвалою суду, який направлявся на вищезазначену адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 07.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
20.12.2013 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 050560 про постачання теплової енергії (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);
- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде. Своєчасно повідомляти енергопостачальника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплосложивання, займана площа орендарів тощо). Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені додатком № 3 цього договору, та іншими нормативними актами (п. 3.2, п.п. 3.2.1-3.2.4 договору).
Обов'язки енергопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання. Повідомляти споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу в 6 місяців (п. 4.2, п.п. 4.2.1- 4.2.4 договору).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюється Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків за цим договором складає: Теплова енергія - 1 Гкал 1008, 34 грн.
Відповідно до п.7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.
Згідно з п.7.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.
Відповідно до п. 7.3 договору, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.
Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4 договору).
Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та дії до 20.12.2016 року.
На виконання умов договору, позивач протягом періоду з 01.10.2014 по 01.06.2015 поставив на відповідачу теплову енергію на загальну суму 3311, 43 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за спірний період, підписаними обома сторонами (арк. с. 26-32). Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 19-25).
Відповідач вартість поставленої теплової енергії не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 3311, 43 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії за представленими актами та не надано доказів повної її оплати на суму 3311, 43 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 3311, 43 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 614, 72 грн. за період з 11.11.2014 по 30.06.2015.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 614, 72 грн.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 11.11.2014 по 30.06.2015 у розмірі 34, 58 грн. та інфляційні втрати за період 01.12.2014 по 30.06.2015 у сумі 742, 93 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у розмірі 34, 58 грн. та інфляційні втрати у сумі 742, 93 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49080, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) основний боргу у розмірі 3311, 43 грн., пеню у сумі 614, 72 грн., три відсотки річних у сумі 34,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 742, 93 грн. та 1827 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.09.2015
Суддя ОСОБА_4