Справа № 819/1694/15
10 серпня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Чортківська ОДПІ, відповідач) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області 10.03.2015 року проведена фактична виїзна перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в об'єкті торгівлі позивачки за адресою: м. Заліщики, вул. В.Стефаника. Перевіркою встановлено продаж двох пляшок слабоалкогольного напою «Бренді Кола» місткістю 0,33 л, міцністю 8 оборотів по ціні 13,00 грн. на загальну суму 26,00 грн. без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. За результатами перевірки складено акт від 10.03.2015 року № 35/21-00/НОМЕР_1, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР) за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії.
Позивачка вважає рішення про застосування штрафних санкцій неправомірним, оскільки воно прийняте не керівником або його заступником, а виконуючим обов'язки, що є порушенням пункту 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790.
Також позивачка вказує, що оскаржуване рішення прийняте на за тією формою, яка визначена Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236.
Позивачка у судове засідання не прибула, проте подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а. с. 46).
Представник відповідача, позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову від 20.07.2015 року (а. с. 27-28), в яких зазначила, що перевіркою проведеною у торговому павільйоні, де здійснює господарську діяльність позивачка, було встановлено порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме: зафіксовано факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії. Дане порушення позивачка не заперечує та не спростовує у позові. Відсутність ліцензії підтверджується і відповідним повідомленням управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Тернопільській області.
При цьому, оскаржуване рішення прийняте виконуючим обов'язки начальника інспекції, який призначений згідно з наказом голови Державної фіскальної служби України від 05.02.2015 року № 421-о, в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 року.
З наведених у запереченні підстав, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача подала до суду клопотання від 10.08.2015 року про розгляд справи за її відсутності (а. с. 48).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з тим, що сторони не прибули у судове засідання та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд даної справи проводився в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1, правовий статус якої підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 (а. с. 35), перебуває на обліку як платник податків у Чортківській ОДПІ, здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері роздрібної торгівлі в господарській одиниці - торговому павільйоні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
10.03.2015 року державними податковими інспекторами Головного управління ДФС у Тернопільській області на підставі наказу від 10.03.2015 року № 132 «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1.» (а. с.7), направлень на проведення перевірки від 10.03.2015 року (а. с. 31-32) проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в об'єкті торгівлі позивачки за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою, серед іншого, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: підприємцем реалізовано дві пляшки слабоалкогольного напою «Бренді Кола» місткістю 0,33 л, з вмістом етилового спирту 8 відсотків об'ємних одиниць, виробник ДП ПАТ «Оболонь», дата виробництва 24.01.2015 року, по ціні 13,00 грн. на загальну суму 26,00 грн. Перевірка проведена за участю ОСОБА_1, у якої під час перевірки відібранні письмові пояснення, в яких остання визнає факт продажу двох пляшок слабоалкогольного напою «Бренді Кола» місткістю 0,33 л, міцністю 8 оборотів по ціні 13,00 грн. на загальну суму 26,00 грн. Згідно її пояснень на залишку в павільйоні 8 пляшок слабоалкогольного напою «Бренді Кола» (а. с. 30, 34).
За результатами перевірки складено акт від 10.03.2015 року № 35/21-00/НОМЕР_1, згідно з висновком якого суб'єктом господарювання, серед іншого, порушено вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР. На підставі акту перевірки виконуючим обов'язки начальника Чортківської ОДПІ прийняте оскаржуване рішення від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі (а. с. 10).
Також судом встановлено, що дане рішення про застосування фінансових санкцій було оскаржене платником податків в порядку адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України, згідно з рішенням яких від 20.04.2015 року та 05.05.2015 року відповідно про результати розгляду скарги, скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а. с. 11-15).
Позивач вважає протиправним рішення від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 про застосування фінансових санкцій, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовними вимогами про його скасування.
Оскаржуване рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95- ВР від 19.12.1995 року.
Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
При цьому, згідно з визначеннями термінів, наведених у статті 1 цього ж Закону алкогольні напої - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю;
роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Згідно зі статтею 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (в редакції Закону чинної на момент вчинення порушення).
З матеріалів справи вбачається, що мав місце факт роздрібної торгівлі фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 алкогольних (слабоалкогольних) напоїв без наявності ліцензії. При цьому, роздрібна торгівля слабоалкогольними напоями з вмістом етилового спирту 8 відсотків об'ємних одиниць, як у спірному випадку, потребує ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Обставини порушення не заперечується позивачем у позовній заяві.
Частиною четвертою статті 17 Закону № 481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Приписи статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.
Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.
При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується органів державної фіскальної служби України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.
Приписи статті 17 Закону № 481/95/ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.
Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.
Тому з 01.01.2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.
У спірному випадку Чортківською ОДПІ прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 за формою, передбаченою Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, а не за формою та порядком направлення відповідних рішень, визначених нормами Податкового кодексу України.
Разом з тим, прийняття Чортківською ОДПІ рішення щодо визначення позивачці штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, що не відповідає податковому повідомленню-рішенню не є підставою для його скасування, виходячи з такого.
Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Оскаржуване рішення прийняте Чортківською ОДПІ у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), а тому таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
У цьому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.
Такий підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Така правова позиція наведена Вищим адміністративний судом України в інформаційному листі від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 «Щодо питань, пов'язаних з оскарженням рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також питань, пов'язаних зі стягненням відповідних сум».
Відтак, суд не приймає мотивацію позивачки про те, що недотримання форми оскаржуваного рішення є підставою для його скасування.
Також суд не бере до уваги мотивацію підприємця про те, що рішення підписане не уповноваженою особою з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 прийняте виконуючим обов'язки начальника Чортківської ОДПІ ОСОБА_4 Повноваження виконуючого обов'язки начальника інспекції підтверджуються копією наказу Державної фіскальної служби України від 05.02.2015 року № 421-о «Про покладення обов'язків на ОСОБА_4» (а. с. 29). Відтак, оскаржуване рішення прийняте уповноваженою особою, на підставі та в межах повноважень, визначених законом.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про застосування фінансових санкцій. Позовні вимоги про скасування рішення Чортківської ОДПІ про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 року № 1512/19-16-22-124 є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 4, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4, частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII позивачу за подання даної позовної заяви слід було сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1827,00 грн. (мінімальна ставка судового збору, оскільки сума оскаржуваного рішення становить 17000,00 грн.). Фактично при поданні адміністративного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (а. с. 23).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відтак, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то з позивача слід стягнути у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн. = 1644,30 грн.).
Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій відмовити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок, який перерахувати на рахунок № 31216206784002, отримувач коштів УДКСУ у місті Тернополі, код отримувача 37977726, банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача 838012, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.