01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.12.2006 № 32/596-18/76-32/577
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шаргало Р.В.
від відповідача 1 - Калеєв В.В.
від відповідача 2 - Шестюк О.М.
від третьої особи - Циба Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Європейський"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2006
у справі № 32/596-18/76-32/577 (Хрипун О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "Сенс"
до Акціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк"
Акціонерного комерційного банку "Європейський"
про визнання недійсним договору
за позовом Акціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "Сенс", Акціонерного комерційного банку "Європейський"
третя особа Національний банк України
про визнання недійсним договором та зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний інформаційно - рекламний центр «Сенс» звернулось з позовом до Акціонерного комерційного банку «Інтерконтинентбанк» та Акціонерного комерційного банку «Європейський» з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 20744121, укладеного 09.09.2005 року між АКБ «Інтерконтинентбанк» та АКБ «Європейський».
18.10.2006 року Господарським судом міста Києва винесено рішення по об'єднаній в одне провадження справі № 18/76-32/577, яким позов ТОВ КІРЦ «Сенс» до АКБ «Інтерконтинентбанк», АКБ «Європейський» про визнання недійсним договору та позов АКБ «Інтерконтинентбанк» до ТОВ КІРЦ «Сенс» та АКБ «Європейський» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю, зокрема: визнано недійсним з моменту укладення договір № 20744121 від 09.09.2005 року про відступлення права вимоги, зобов'язано ТОВ КІРЦ «Сенс» виконати зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 200104-216 від 20.01.2004 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ КІРЦ «Сенс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині зобов'язання його виконати зобов'язання за договором № 20744121 про відкриття кредитної лінії скасувати, а в іншій частині - залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ КІРЦ «Сенс» посилається на відсутність в судовому рішенні конкретного визначення тих зобов'язань, які він має вчинити. ТОВ КІРЦ «Сенс» зазначає, що з жовтня 2005 року у нього відсутня об'єктивна можливість належно виконувати зобов'язання за кредитним договором.
Зі скаргою до Київського апеляційного господарського суду також звернувся АКБ «Європейський», який просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2006 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ КІРЦ «Сенс» і АКБ «Інтерконтинентбанк» відмовити повністю. На думку скаржника, при прийнятті рішення судом було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 92, 241, 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, ст. ст. 40, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 6, 7, 56 Закону України «Про національний банк України», та порушено норм процесуального права, зокрема, 42 , 43 , 35, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ КІРЦ «Сенс» та АКБ «Інтерконтинентбанк» було надано відзиви, в яких вони проти апеляційної скарги АКБ «Європейський» заперечили та вказали, що викладені в скарзі доводи не ґрунтуються на діючому законодавстві та обставинах справи. АКБ «Інтерконтинентбанк» просив у задоволені апеляційних скарг відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі. ТОВ КІРЦ «Сенс» просило у задоволені апеляційної скарги АКБ «Європейський» відмовити, а апеляційну скаргу ТОВ КІРЦ «Сенс» задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
20.01.2004 року між ТОВ КІРЦ «Сенс» та АКБ «Інтерконтинентбанк» було укладено кредитний договір № 200104-216. Відповідно до умов вказаного договору АКБ “Інтерконтинентбанк» відкрив ТОВ КІРЦ «Сенс» відкличну кредитну лінію для поповнення обігових коштів, придбання поліграфічного обладнання та інвестування в акції іншого підприємства зі сплатою 24 відсотків річних.
09.09.2005 року між АКБ “Інтерконтинентбанк» та АКБ “Європейський» був укладений спірний договір № 20744121 про відступлення права вимоги до ТОВ КІРЦ «Сенс» за договором про відкриття кредитної лінії № 200104-216 від 20.01.2004 року.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваним законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Звертаючись з позовом до АКБ «Інтерконтинентбанк» та АКБ «Європейський», ТОВ КІРЦ «СЕНС» вказувало на порушення своїх прав та законних інтересів, яке полягало в позбавленні його можливості виконувати умови кредитного договору № 200104-216.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже чинне законодавство передбачає можливість виконання боржником зобов'язань на користь нового або первісного кредитора.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги.
АКБ «Інтерконтинентбанк» не повідомив ТОВ КІРЦ «Сенс» про відступлення права вимоги до нього на протязі семиденного строку, вказаного в 4.2. спірного договору .
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ КІРЦ “Сенс» надало АКБ «Інтерконтинентбанк» платіжні доручення № 3741 від 28.09.2005р., № 3740 від 28.09.2005 р. на списання з його рахунків коштів для погашення частини основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, але вказані платіжні доручення не були прийняті до виконання. Таким чином, первісний кредитор припинив приймати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором.
Факт відмови АКБ «Інтерконтинентбанк» від прийняття платежів підтверджується також листуванням між АКБ «Інтерконтинентбанк» та ТОВ КІРЦ «Сенс», зокрема, листом № 4.1/2461 від 30.11.2005 р., а також банківською випискою за 28.09.2005 року, в якій не відображено списання коштів з рахунку ТОВ КІРЦ “Сенс» згідно платіжних доручень № 3741, № 3740, як це передбачено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22.
21.10.2005 року ТОВ КІРЦ «Сенс» було отримано лист від АКБ «Інтерконтинентбанк» № 4.1./1952 з повідомленням про укладення договору про відступлення права вимоги № 207444121 та про передачу кредитної справи новому кредитору.
З огляду на положення ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Таких доказів ТОВ КІРЦ «Сенс» надано не було, що, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи листами ТОВ КІРЦ «Сенс» № 526 від 24.10.2005 року та № 586 від 29.11.2005 року, надісланим на адресу АКБ «Інтерконтинентбанк».
26.10.2005 року АКБ «Інтерконтинентбанк» було направлено на адресу ТОВ КІРЦ «Сенс» лист за № 4.1/2180, яким повідомлено про відкликання листа № 4.1./1952 у зв'язку з невизначеністю ситуації щодо правомірності укладення договору про відступлення права вимоги.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ КІРЦ «Сенс» надходили листи за підписом директора Київської філії АКБ «Європейський» (ідентифікаційний код 33412759), в яких повідомлялось про відступлене право вимоги до позивача. Однак, колегія звертає увагу на ту обставину, що згідно з умовами договору № 20744121 про відступлення права вимоги, новим кредитором ТОВ КІРЦ «Сенс» виступав АКБ «Європейський» (ідентифікаційний код 19359904). Наявним в матеріалах справи листом № 585 від 28.11.2005 року підтверджується, що ТОВ КІРЦ «Сенс» звертався до заступника Голови правління АКБ «Європейський» з проханням надати докази набуття Київської філії АКБ «Європейський» відповідних прав.
Вказані вище обставини свідчать про те, що ТОВ КІРЦ «Сенс» вчиняв необхідні дії щодо встановлення особи належного кредитора.
Проте, з незалежних від нього причин, ТОВ КІРЦ «Сенс» був позбавлений можливості виконувати взяті на себе за кредитним договором зобов'язання як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора,
Згідно із п. 1.1.1. кредитного договору № 200104-216 ТОВ КІРЦ “Сенс» зобов'язувалося сплачувати відсотки у розмірі 24% річних, які нараховуються на непогашену частину кредиту. Відсотки нараховуються щомісяця за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, виходячи з тривалості банківського року 365 днів, і підлягають сплаті не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який проводиться сплата відсотків.
Крім того, в п. 4.3 вказаного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту і відсотків за його користування ТОВ КІРЦ “Сенс» зобов'язується сплачувати АКБ “Інтерконтинентбанк» додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу від суми несвоєчасно сплаченого кредиту та відсотків.
Отже, внаслідок вказаних вище обставин, починаючи з жовтня 2005 року ТОВ КІРЦ “Сенс» було змушено припинити виплату кредиту, що мало наслідком збільшення суми по нарахованим за цей час відсоткам та ризик необхідності сплати пені за прострочення платежів.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 200104-216 в забезпечення зобов'язань ТОВ КІРЦ “Сенс» надає в заставу АКБ “Інтерконтинентбанк» ліквідне майно на суму, що перевищує суму кредиту у двічі. На виконання вказаної умови 21.01.2004 року між ТОВ КІРЦ “Сенс» та АКБ “Інтерконтинентбанк» було укладено три договори застави нежитлових приміщень (іпотеки) на загальну суму 13630434, 34 грн.
Відповідно до п. 1.4.1 спірного договору № 20744121 про відступлення права вимоги АКБ “Інтерконтинентбанк» відступає також права заставодержателя за трьома договорами застави нерухомого майна від 21.01.2004 року, укладених між АКБ “Інтерконтинентбанк» та ТОВ КІРЦ “Сенс», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Спірний договір № 20744121, за яким АКБ “Інтерконтинентбанк» відступив АКБ «Європейський» права за іпотечними договорами нотаріально не завірений та не зареєстрований в установленому порядку, а отже відступлення прав за іпотечними договорами не відбулось.
В п. 3 листа АКБ «Інтерконтинентбанк» № 4.1./2461 від 30.11.2005 року вказано, що зміни до реєстру обтяжень рухомого майна та до реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстру іпотек) не вносились.
Таким чином, право вимоги відступлено на користь АКБ «Європейський», а передане в забезпечення виконання зобов'язання нерухоме майно на суму 13630434,34 грн. залишилось в заставі у АКБ «Інтерконтинентбанк».
Відповідно до ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд при цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Отже, незважаючи на те, що згідно з ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України зміна кредитора в зобов'язанні не потребує згоди боржника, правова невизначеність навколо особи кредитора та заставодержателя позбавляє ТОВ КІРЦ «СЕНС» можливості виконувати свої зобов'язання, внаслідок чого воно несе ризик настання несприятливих наслідків та втрати майна, переданого в заставу. Звернення до суду ТОВ КІРЦ «СЕНС» спрямовано на встановлення особи кредитора, відновлення можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та недопущення подальших порушень його прав.
Таким чином, колегія погоджується із висновками Господарського суду міста Києва щодо правомірності звернення ТОВ КІРЦ «СЕНС» до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Зі змісту договору про відступлення права вимоги № 20744121 вбачається, що він був підписаний виконуючим обов'язки голови правління Сокуром О. П.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України.
Відповідно до п. ч. 1 п. 8.9. Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» N 375 від 31.08.2001 р. у разі звільнення з посад голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера (або виконуючих їх обов'язки) або непогодження Національним банком запропонованих кандидатур на ці посади компетентний орган банку має не пізніше ніж за два тижні з часу звільнення або прийняття відповідного рішення Національним банком прийняти рішення про кандидатів на ці посади (як постійних або виконуючих обов'язки осіб) та подати до Генерального департаменту банківського нагляду (щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в операційному управлінні Національного банку) або територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку протокол (протоколи) компетентного органу банку про звільнення попередніх голови правління (ради директорів) або головного бухгалтера та про призначення нових кандидатур на ці посади, а також відомості про кандидатів.
В ч. 5 п. 8.9 Постанови N 375 вказано, що Голова правління або виконуючий його обов'язки заступають на посаду після отримання на це письмової згоди Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні).
Національний Банк України в листах № 18-312/336-988 від 27.01.2006р. та №09-218-040/2193 від 31.01.2006 р., копії яких містяться в матеріалах справи, підтвердив, що увесь комплекс прав та обов'язків виконуючого обов'язки голови правління банку переходить до особи не з дня її призначення, а після отримання відповідної згоди НБУ. Лист №09-218-040/2193 надісланий Національним банком України на електронну адресу АКБ “Інтерконтинентбанк», що не є порушенням, представник третьої особи підтвердив, що оригінал даного листа зберігається серед кореспонденції Національного банку України.
Таким чином, не можна погодитись з твердженням АКБ «Європейський» про те, що виконуючий обов'язки голови правління АКБ «Інтерконтинентбанк» набув увесь комплекс повноважень після призначення його на посаду спостережною радою банку. Колегія також вважає необґрунтованим посилання АКБ «Європейський» на те, що Сокур О. П. перебував у трудових відносинах з АКБ «Інтерконтинентбанк».
Сокур О. П. рішенням спостережної ради був призначений на посаду голови правління, що підтверджується протоколом засідання спостережної ради АКБ «Інтерконтинентбанк» від 07.09.2005 року. На момент укладення спірного договору № 20744121 від 09.09.2005 року Сокур О. П. діяв як виконуючий обов'язки голови правління банку, проте його кандидатура на цю посаду не була погоджена відповідною комісією Національного банку України. Вказана обставина підтверджена представниками АКБ «Інтерконтинентбанк», Національного банку України та не заперечується АКБ «Європейський».
Отже, Сокур О. П., укладаючи спірний договір, не мав необхідних повноважень для вчинення даного правочину. Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» N 02-5/111 від 12.03.1999 р. угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього кодексу.
Відповідно до вимог встановлених в ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише в разі його наступного схвалення цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, від імені якого здійснено правочин, вчинить дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, колегія не погоджується з доводами АКБ «Європейський» стосовно того, що АКБ «Інтерконтинентбанк» вчинено дії, які свідчать про схвалення спірного договору відступлення права вимоги.
Передача документів на виконання договору №20744121 про відступлення права вимоги була вчинена за вказівкою особи, що уклала оспорюваний договір з перевищенням своїх повноважень, і не свідчить про схвалення договору юридичною особою. Здійснення АКБ «Європейський» платежу за оспорюваним договором не може бути доказом наступного схвалення угоди саме АКБ «Інтерконтинентбанк», крім того АКБ «Інтерконтинентбанк» заперечив факт отримання ним коштів за відступлене право.
Відповідно до п. 2.1. договору № 20744121 про відступлення права вимоги плата за відступлення права складає 8 099 080 грн. і підлягає сплаті новим кредитором на протязі семи банківських днів шляхом зарахування коштів на рахунок первісного кредитора, відкритий в АКБ «Європейський».
На підтвердження здійснення перерахування на рахунок АКБ «ІнтерКонтинентБанк» 8 099 080 грн. АКБ «Європейський» посилається на меморіальний ордер № 1703 та договір № 1600001 від 19.07.2005 р. про відкриття та ведення рахунку.
Однак, відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до п. 22.4. закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Колегія зазначає, що ініціювання переказу не підтверджує зарахування коштів на рахунок отримувача і, відповідно, прийняття отримувачем грошових коштів.
В свою чергу, згідно з п. 30.1. ст. 30. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Фактичне зарахування коштів має бути підтверджено відповідними документами.
АКБ «Європейський» посилається на наявну в матеріалах справи копію виписки про рух коштів по рахунку АКБ «Інтерконтинентбанк», однак цей документ не може вважатись доказом з огляду на положення ст. ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не завірений жодним з банків.
Належних та допустимих доказів зарахування 8 099 080 грн. на рахунок АКБ «Інтерконтинентбанк» та доказів прийняття АКБ «Інтерконтинентбанк» коштів в оплату відступленого права вимоги АКБ «Європейський» не надав.
Крім того, в матеріалах справи наявні листи АКБ «Інтерконтинентбанк», зокрема, лист № 4.1/2461 від 29.11.2005 р., які спростовують доводи скаржника про схвалення АКБ «Інтерконтинентбанк» спірного договору про відступлення права вимоги.
На підставі викладеного, колегія дійшла до висновку, що АКБ «Інтерконтинентбанк» не вчиняв дій, спрямованих на схвалення договору, укладеного від його імені неуповноваженою особою.
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 розділу 6 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління національного банку України від 28.08.2001 року № 368 операції банку з одним контрагентом у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2,6 цієї глави, щодо цього контрагента) вимагається прийняття рішення правлінням та/або спостережною радою банку.
Станом на 08.09.2005 р. регулятивний капітал АКБ «Інтерконтинентбанк» становив 8 897 960 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, а отже укладання спірного договору мало бути здійснено за рішенням правління та/або спостережної ради АКБ «Інтерконтинентбанк».
Ні правління, ні спостережна рада АКБ «Інтерконтинентбанк» рішень про укладення спірного договору з АКБ «Європейський» не приймали. З протоколів засідання правління № 26 від 09.09.2005 року та протоколу засідання спостережної ради АКБ «Інтерконтинентбанк» від 09.09.2005 року вбачається, що рішення щодо про проведення операцій з одним контрагентом, тобто з АКБ «Європейський», не приймалось.
Не можна погодитись з доводами апелянта, що порушення вимог вищевказаної інструкції тягне за собою лише відповідальність комерційного банку і не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Відсутність необхідного рішення правління або спостережної ради АКБ «Інтерконтинентбанк» свідчить про відсутність належних повноважень у особи, яка уклала договір від імені банку.
Отже, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку щодо недійсності договору № 20744121 про відступлення права вимоги, укладеного між АКБ «Інтерконтинентбанк» та АКБ «Європейський» від 09.09.2005 року
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спри) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть учать ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Посилаючись на зазначену норму процесуального права, АКБ «Європейський» вказує на дійсність договору про відступлення права вимоги № 20744121, що було встановлено рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.01.2005 року у справі за позовом Сопіної В. В. до АКБ «Європейський» про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги.
Колегія погоджується із висновками Господарського суду міста Києва про неможливість застосування вказаного рішення як обов'язкового для господарського суду, з огляду на те, що у ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ідеться мова про встановлені рішенням суду факти, а не про оціночні судження суду щодо дійсності спірних договорів. Крім того, ні ТОВ КІРЦ «Сенс», ні АКБ «Інтерконтинентбанк» не були залучені до участі у вказаній справі.
Твердження АКБ «Європейський» про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог безпідставне, адже відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення.
Колегія не вбачає порушень Господарським судом міста Києва норм процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної статті, об'єднання справ в одне провадження можливо за наявністю хоча б однієї з вказаних у ній умов. Позовні заяви ТОВ КІРЦ «Сенс», АКБ «Інтерконтинентбанк» є однорідними, крім того, оскільки у справах брали участь одні і ті ж самі особи розгляд вказаних справ в одному провадженні є доцільним та дозволяє більш повно дослідити всі обставини справи.
АКБ «Європейський» не надав доказів на підтвердження розгляду в інших судах справ за позовом АКБ «Інтерконтинентбанк» про той же предмет, в свою чергу, представник АКБ «Інтерконтинентбанк» заперечив факт розгляду в інших судах аналогічної справи за його позовом та заперечив існування судових рішень стосовно того ж предмету.
Перевіривши матеріали справи, колегія не виявила порушень судом норм матеріального та процесуального права, на які вказує АКБ «Європейський».
Також не обґрунтовані належним чином доводи апеляційної скарги ТОВ КІРЦ «Сенс» щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання скаржника виконати зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 200104-216 від 20.01.2004 року.
Такого висновку суд дійшов з огляду на ст. 526 Цивільного кодексу України якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Визнання судом недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги не звільняє ТОВ КІРЦ «Сенс» від обов'язку виконати зобов'язання за кредитним договором на користь АКБ «Інтерконтинентбанк». В разі, якщо зміст резолютивної частини судового рішення є незрозумілим стороні, вона має право звернутись з клопотанням про роз'яснення. Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 89 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2006 року у справі № 18/76-32/577 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний інформаційно-рекламний центр «Сенс» та Акціонерного комерційного банку «Європейський» підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2006 року у справі № 18/76-32/577залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний інформаційно-рекламний центр «Сенс» та Акціонерного комерційного банку «Європейський» - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
18.12.06 (відправлено)