01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2006 № 39/284
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Кошіля В.В.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - Щадко М.В.- по довіреності
від відповідача - Алямкін В.В.- по довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство Банк "Біг Енергія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2006
у справі № 39/284 (Гумега О.В.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Український енергетичний реєстр"
до Відкрите акціонерне товариство Банк "Біг Енергія"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання п.8.3, п. 8.4 договору про надання послуг по веденню реєструвласників іменних цінних паперів від 01.10.1997 р. № 01-10-97 РЕ недійсними
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 р. у справі № 39/284 позов ВАТ «Український енергетичний реєстр» до ВАТ «Банк «Біг Енергія» про визнання п.п. 8.3., 8.4. договору про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів від 01.10.1997 року № 01-10-97 РЕ недійсними був задоволений.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргунеїредставник відповідача у судове засідання не з'ячвився, про причини своєї неявки суд не повідомив.ві №2/245, ро, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.1997 р. між Акціонерним банком «Зевс», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія», відповідно до ст. 11. Статуту (відповідачем) та Відкритим акціонерним товариством «Український енергетичний реєстр» (позивачем) укладений договір про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів № 01-10-97-РЕ. Згідно додаткової угоди від 29.04.2003 р. до договору № 01-10-97-РЕ від 01.10.1997 р. про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів строк дії останнього було продовжено на п'ять років.
Пункт 8.3 договору № 01-10-97-РЕ від 01.10.1997 р. встановлює можливість для сторін договору в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши письмове повідомлення, яке набирає чинності через 30 календарних днів, з дня його отримання.
Відповідно до п. 8.4 договору № 01-10-97-РЕ від 01.10.1997 р. розірвання договору однією із сторін не позбавляє сторони обов'язку від задоволення взаємних претензій, що наступили до моменту розірвання договору.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України положення цього Кодексу стосовно цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
За змістом ст. 1 Господарського кодексу України норми цього кодексу застосовуються до регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання і суб'єкти господарювання.
Нормативне тлумачення терміну суб'єкту господарювання визначено Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», а саме: юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва. реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Відтак, сторони у справі є суб'єктами господарювання, а оже, до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Господарського кодексу України.
Статтею 207 Господарського кодексу України визначено певні умови договору, що є нікчемними, а саме які:
- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків»
- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконання або односторонню зміну виконавцем його умов;
- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Згідно п. 2 ст. 207 Господарського кодексу України нікчемну умову господарського зобов'язання може бути визнано недійсною судом.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що норми п. 8.3 і п. 8.4 договору суперечать положенням ст. 207 Господарського кодексу України, а відтак не відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на норми ст. 525 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість розірвання договору в односторонньому прядку за умови, якщо це передбачено у договорі і те, що така можливість передбачена пунктами 8.3 і 8.4 договору, судом до уваги не приймається, оскільки саме ці положення договору оспорюються стороною договору.
Відповідно до ч. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням мол недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999 р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи зазначене вище, оспорювані пункти договору повинні були б містити умову щодо можливості одностороннього розірвання договору тільки у випадку порушення зобов'язання за договором іншою стороною, проте такої умови не містять.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно п. 3.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Позови про визнання угод недійсними можуть бути заявлені без обмеження строку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 р. у справі № 39/284 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія» на рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 р. у справі № 39/284 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 р. у справі № 39/284 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 39/284 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Кошіль В.В.
21.11.06 (відправлено)