01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.12.06 р. № 25/289-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Малетича М.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Яковлєва С.А.,
від відповідача - Писанка А.М.,
третьої особи - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс"
на постанову Господарського суду м.Києва від 27.09.2006
у справі № 25/289-А (Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс"
до Бориспільської митниці
третя особа Бориспільське відділення Державного казначейства Київської області
про скасування рішення та стягнення з бюджету суми переплачених коштів у розмірі 6464 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Техкард-Сервіс» (далі - ТОВ “Техкард-Сервіс») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Бориспільської митниці про скасування рішення та стягнення з бюджету суми переплачених коштів у розмірі 6464,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2006 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Бориспільське відділення Державного казначейства у Київській області.
Постановою господарського суду м. Києва від 27.09.2006 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду м. Києва від 27.09.2006 ТОВ “Техкард-Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені постанови, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Бориспільська митниця проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Техкард-Сервіс» - без задоволення.
Бориспільське відділення Державного казначейства у Київській області заперечення на апеляційну скаргу не надало та в судове засідання, призначене на 08.12.2006 повноважних представників не направило та не повідомило суд про причини їх неявки, хоча про дату, час і місце судового засідання було належним чином повідомлено.
Неприбуття в засідання суду повноважного представника Бориспільського відділення Державного казначейства у Київській області, згідно ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між DZ card (Thailand) Ltd. та ТОВ “Техкард-Сервіс» 28.11.2005 укладено контракт № 1, за умовами якого DZ card (Thailand) Ltd. продав, а ТОВ “Техкард-Сервіс» купило ПВХ пластикові картки, далі - товар, в кількості згідно специфікації та цінами, що вказані в додатках до даного контракту, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1 контракту).
Згідно додатку № 17 від 24.03.2006 до контракту № 1 від 28.11.2005 продажу підлягав товар на загальну суму 25390,00 доларів США.
На виконання контракту № 1 та додатку № 17 до нього від DZ card (Thailand) Ltd. до аеропорту “Бориспіль» відповідно до авіаційної накладної № 870-0036 1561 від 29.05.2005 надійшов вантаж - пластикові картки 35402 в кількості 100000 штук та пластикові картки 35403 в кількості 10000 штук на загальну суму 10660,00 доларів США, що еквівалентно 53 833,00 грн.
Для здійснення митного оформлення пластикових карток відповідно до авіаційної накладної № 870-0036 1561 від 29.05.2005 ТОВ “Техкард-Сервіс» була надана до Бориспільської митниці вантажна митна декларація ВМД № 122000106/6/011173 від 31.05.2006 відповідно до якої загальна вартість вантажу становила 53 833,00 грн.
Бориспільська митниця зазначила що, при перевірці правильності визначення митної вартості для нарахування митних та інших обов'язкових платежів, в результаті порівняльного аналізу декларовано позивачем митна вартість пластикових карток Маеstro (0,083 доларів США за одиницю товару) виявилася значно нижчою, ніж вартість за фактами митних оформлень пластикових карток для банкоматів, що містилася в ціновій базі даних Держмитслужби України (не менше 0,11 доларів США за одиницю товару), у зв'язку з чим виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості.
Бориспільська митниця 31.05.2006 прийняла рішення № 1658 про самостійне визначення митної вартості, згідно якого митна вартість товару визначена у розмірі 74 033,00 грн.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Згідно ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України ( далі - Порядок № 1375).
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, визначається відповідно до статті 274 Митного кодексу України ( п. 9 Порядку № 1375).
Згідно п. 12 Порядку № 1375 митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1 або ДМВ-2 за умови, що ці товари ввозяться (імпортуються) на митну територію України із застосуванням відповідного митного режиму або попередньо заявлений митний режим щодо таких товарів змінюється на інший, який передбачає обкладення цих товарів податками і зборами (обов'язковими платежами).
Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант, згідно п. 14 Порядку №1375 подає:
угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;
рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);
пакувальні листи;
ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;
сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо;
Відповідно до 15 Порядку № 1375 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи:
установчі документи підприємства, що переміщує товари;
угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійні чи авторські угоди;
замовлення на поставку товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;
калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається;
інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
У разі, коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначати митну вартість товарів, що декларується, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом ( п. 18 Порядку №1375).
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари, які були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Порядок роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Державної митної служби країни від 13.10.2003 № 685 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за 969/8290 ( далі Порядок № 685).
Відповідно до п. 2.5 Порядок № 685 з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України, посадові особи Відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації.
Основу бази даних, що формується, має становити база даних митної статистики.
Як додаткові джерела інформації можуть використовуватися дані експертних, зовнішньоторговельних, біржових організацій, дані про тарифи на перевезення та страхування вантажів, про вартість вантажно-розвантажувальних робіт, комісійних та брокерських послуг, про ліцензійні платежі, торговельні знижки та націнки.
Згідно п. 2.6. Порядку № 685 посадові особи Відділу можуть використовувати інформацію, якою володіє декларант, про вартість ідентичних чи подібних товарів, а також калькуляції та прейскуранти виробника за умови, якщо така інформація підтверджена відповідними документами (наприклад, комерційні, митні та платіжні, що належать до угод щодо ідентичних чи подібних товарів, а також рахунки, накладні тощо).
Також в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 № 04-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи» зазначено, що відповідно до п.2.5 Порядку № 685 з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Факт зниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби.
Як вбачається із матеріалів справи митна оцінка вартості пластикових карток, ввезених ТОВ “Техкард-Сервіс», здійснена Бориспільською митницею за резервним методом відповідно до ч. 7 ст. 266 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що не виконуються вимоги ст.ст. 267 -269, 271-272 цього Кодексу. Для визначення митної вартості шляхом застосування резервного методу Бориспільською митницею була використана інформація цінової бази даних, а саме: ВМД № 122000106/6/005173 від 16.03.2006 та інвойс № ЕХ 0605/050 від 26.05.2006.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Бориспільська митниця приймаючи оспорене рішення у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ст. ст. 266, 273 Митного кодексу України , Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 та Порядком роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби країни від 13.10.2003 № 685 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за 969/8290
Згідно ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
З урахуванням того, що рішення Бориспільської митниці щодо визначення митної вартості товару № 1658 від 31.05.2006 в установленому порядку не змінено та не скасовано і не прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову ТОВ “Техкард - Сервіс» щодо стягнення з Бориспільської митниці 6 464,00 грн. переплачених коштів ( мита та ПДВ).
Доводи ТОВ “Техкард - Сервіс», наведені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 27.09.2006.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Постанову господарського суду м. Києва від 27.09.2006 у справі № 25/289 -А залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкард - Сервіс» - без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Ухвалу в повному обсязі складено 13.12.2006.
4. Копію ухвали надіслати сторонам та третім особам.
Головуючий суддя Студенець В.І.
Судді
Андрієнко В.В.
Малетич М.М.