Рішення від 17.05.2011 по справі 2-104/11

Справа № 2 -104/11

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2011 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді - Єзерської І.В.

секретаря с/з -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування укладеним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи в позові, що 26 січня 2002 року між ним та його батьками: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений договір дарування грошей, в сумі 15 тисяч гривень, для придбання квартири №17 в будинку №50 в смт.Озерне, Житомирського району.

Вищевказані дії підтверджують домовленість сторін щодо усіх істотних умов договору дарування грошей та його повне та фактичне виконання.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених в ньому.

Відповідачка позов визнала та підтвердила факт дарування грошей сину ОСОБА_5 для подальшого придбання квартири.

Представник третьої особи позов не визнав та пояснив, що позичав пропустив строк позовної давності. Квартира придбана за спільні кошти подружжя на час спільного проживання, а тому договору дарування як такого не укладалося.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

26 січня 2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали ОСОБА_2 безоплатно 15 тисяч гривень (а.с.6).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6Є, ОСОБА_7 пояснили, що договір дарування коштів між батьками і сином мав місце, але оскільки відповідачі відмовлялися від нотаріального посвідчення договір був укладений письмово.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Межі судового розгляду визначає позивач (ч. 1 ст. 11 ЦК).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дійсними, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені у ст.203 ЦК України, проте недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не є підставою для його недійсності.

Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати договір дійсним.

Керуючись ст.222 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати договір дарування грошей в розмірі 15000 гривень від 26 січня 2002 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: