Справа №522/7176/15-ц
Провадження № 4-с/522/114/15
03 вересня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Кравчук Т.С.,
при секретарі - Антонецькому С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії посадових осіб Другого Приморського відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції в Одеській області, Управління державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, -
08.04.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії посадових осіб Другого Приморського відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції в Одеській області, Управління державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, мотивуючи скаргу тим, що 04.04.2015 року із сайту системи електронних торгів арештованого майна їй стало відомо, що 17.04.2015 року відбудуться торги належного їй на праві власності приміщення №610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м.Одеса. Скаржниця зазначила, що 05.05.2006 року нею був укладений кредитний договір №05-01-16/273 з філією «Одеське Центральне відділення Промінвестбанку» на придбання зазначеного приміщення, проте вона не змогла своєчасно виконувати зобов'язання за цим кредитним договором, в 2011 році зверталася до банку з проханням змінити умови кредитного договору та реструктурувати платежі, після чого будь-яких письмових повідомлень від банку не отримувала.
Скаржниця стверджує, що до виконавчої служби її не викликали, ніяких постанов про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала, коли і ким було складено акт опису і арешту майна їй невідомо, постанову про призначення експерта на проведення оцінки майна вона не отримувала, та не знає коли і ким був наданий доступ до арештованого приміщення, так як воно не експлуатується. ОСОБА_1 вважає, що дії державного виконавця є незаконними та такими, що порушують її права і норми ст.ст.24,27,32,37,39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому скаржниця зазначає, що всупереч вимогам ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не направлено повідомлення про оцінку майна, у зв'язку з чим вона, ОСОБА_1, була позбавлена можливості оскаржити висновок про визначення вартості майна, а отже і Акт опису та арешту майна, постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про призначення експерта були винесені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Скаржниця зазначає, що всупереч вимогам Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014 року, організатор торгів зобов'язаний не пізніше ніж на 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, а також повідомити про це іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані права та вимоги на предмет іпотеки. Втім вона, ОСОБА_1, ніяких письмових повідомлень не отримувала.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що державний виконавець всупереч вимогам ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягнення за виконавчому документами звертається в першу чергу на кошти або на рухоме майно, та її, скаржниці, заяви від 15.04.2015 року про реалізацію її автомобіля, відповіді не надав й передав на реалізацію нерухоме майно - приміщення №610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м.Одеса. Крім того, повідомлення про реалізацію майна відправлено їй за адресою, за якою вона з 2007 року не мешкає, що порушило її права сторони у виконавчому провадженні.
З урахуванням уточнених вимог по скарзі ОСОБА_1 просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2, яким було описано і арештовано та передано на продаж на електронних торгах приміщення № 610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м. Одеса, незаконними;
- скасувати Акт опису і арешту майна, згідно якого було описано і арештовано приміщення № 610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м. Одеса;
- скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП № 39610151;
- скасувати Постанову про призначення експерта на проведення оцінки приміщення № 610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м. Одеса;
- зобов'язати зняти арешт з приміщення № 610, розташованого по провулку Маяковського,6 у м. Одеса, який було накладено згідно Акту опису і арешту майна, складеного, державним виконавцем Перчиком В. О. Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ.
- визнати неправомірними дії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації предмету іпотеки - нежитлового підвального приміщення № 610, яке розташовано пров. Маяковського,6 м. Одеса (реєстраційний лот 55286).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги скарги у повному обсязі, дала пояснення відповідні викладеному в скарзі, просила її задовольнити.
Представник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, надавши суду письмові заперечення на скаргу ОСОБА_1, не погодився зі скаргою, пояснив, що державний виконавець діяв в межах, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та вчинив всі дії, передбачені цим законом для виконання судового рішення відповідно до змісту виконавчого документу. При цьому представник зазначив, що згідно виконавчого листа скаржниця мешкала за адресою: АДРЕСА_1, й саме за цією адресою відправлялися усі виконавчі документи з матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до довідки з адресно-довідкового бюро УМВС України в Одеській області ОСОБА_1 була знята з реєстрації із вказаної адреси за рішенням суду від 04.12.2012 року. Втім ОСОБА_1 своєї дійсної адреси проживання ніколи не вказувала, навіть при її звернені із письмовими заявами до виконавчої служби.
Представник Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не погодилася зі скаргою ОСОБА_1, надав суду письмові заперечення й просила суд відмовити у задоволені скарги.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходилося виконавче провадження №39610151 з примусового виконання виконавчого листа №2-1450/11, виданого 26.07.2011 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» грошової суми у розмірі 410 041,67 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2013 року головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яким зокрема, боржнику ОСОБА_1 надано 7-ми денний строк для добровільного виконання виконавчого документа.
В зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 судового рішення 15.04.2014 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна боржника - нежитлове приміщення № 610 по провулку Маяковського,6 м.Одеса; 31.04.2014 року - прийнято постанову від 31.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким було накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
Згідно ч.1 ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
При цьому, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Обґрунтовуючи подану скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що вона не була повідомлена державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, про складення акту опису і арешту майна, про призначення експерта на проведення оцінки майна, а відтак -дії державного виконавця є неправомірними, оскільки вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає за необхідне зазначити, що у виконавчому листі №2-1450/11 від 26.07.2011 року вказана адреса боржника - ОСОБА_3: АДРЕСА_2, й саме за цією адресою державним виконавцем направлялися документи виконавчого провадження, зокрема й ті, щодо яких заявниця подала скаргу. При цьому суд виходить з того, що скаржниця в своїх заявах та письмових зверненнях не вказує адресу свого проживання, зокрема в скарзі до суду вказує лише адресу для листування. В той же час згідно довідки Адресно-довідкового бюро УМВС України в Одеській області ОСОБА_1 була знята з реєстрації з адреси: АДРЕСА_3, за рішенням суду від 04.12.2012 року.
За таких підстав суд вважає правомірними дії державного виконавця щодо відправлення документів виконавчого провадження, зокрема про призначення експерта на проведення оцінки майна та результатів цієї оцінки, на адресу ОСОБА_3: АДРЕСА_3. При цьому суд виходить з положень ч.3 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Стосовно обґрунтування заявницею скарги тим, що державний виконавець повинен був спочатку реалізувати рухоме майно - належний їй на праві власності автомобіль, а вже потім проводити виконавчі дії щодо нерухомого майна, суд виходить з того, що державний виконавець оголошував в розшук рухоме майно боржниці - автомобіль НОМЕР_2, проте ОСОБА_1 не надала своєчасно інформації щодо місцезнаходження її рухомого майна.
Щодо неправомірності дій ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України суд виходить з того, що ОСОБА_1 всупереч вимога ст.60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не навела норм матеріального закону, які на її думку порушило ДП «Інформаційний центр» та жодного доказу неправомірності дій ДП «Інформаційний центр», що порушило б її права та законні інтереси.
Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги суд надає оцінку тій обставині, що виконавче провадження тривалий час перебуває на виконанні, в той час як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відтак скасування прийнятих виконавцем актів та повернення його на початкову стадію призведе до порушень наведених гарантій.
Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, оскільки в ході розгляду скарги доводи ОСОБА_1 про порушення прав боржника за вищевикладених викладених обставин з боку державного виконавця свого підтвердження не знайшли, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, -
У задоволені скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб Другого Приморського відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції в Одеській області, Управління державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя 03.09.2015