іменем україни
3 вересня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Дьоміної О.О., Коротуна В.М., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння від 25 грудня 1964 року недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року,
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом визнання договору купівлі-продажу домоволодіння від 25 грудня 1964 року недійсним.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що підстави для визнання договору купівлі-продажу домоволодіння від 25 грудня 1964 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутні, оскільки позивачкою не було доведено, що спірний правочин був укладений всупереч вимогам діючого законодавства. Крім того, правильними є висновки судів, що спірне домоволодіння не увійшло до спадкової маси померлого ОСОБА_8, крім цього, за життя, спадкодавець не заявляв вимоги про визнання спірного договору недійсним.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.О. Дьоміна
В.М. Коротун
І.К. Парінова