2 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунарського районного відділу у м. Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року,
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він згідно з договором купівлі-продажу від 31 березня 2011 року придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, однак остання зареєстрована та продовжує неправомірно проживати в указаній квартирі, у зв'язку з чим він, як власник, позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив суд: усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення з неї ОСОБА_4; зобов'язати Комунарський районний відділ у м. Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області зняти ОСОБА_4 з державної реєстрації за вказаною адресою.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач є власником спірної квартири, а ОСОБА_4, безпідставно проживаючи в цій квартирі після її продажу чинить йому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні власністю. При цьому виселення ОСОБА_4 з житлового приміщення є самостійною підставою для зняття її з реєстрації, тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду, зазначивши також, що ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на законних підставах, доказів, які б свідчили про спростування вказаного, відповідачкою суду не надано.
Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2011 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2015 року до апеляційного суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12 березня 2015 року на 11 год. 20 хв., у зв'язку з хворобою ОСОБА_4, до якого додано копію довідки Запорізького центру первинної медико-санітарної допомоги № 6.
Проте апеляційний суд клопотання про відкладення розгляду справи не врахував, дійшов висновку про відсутність поважної причини для неявки відповідача в судове засідання та розглянув справу за відсутності ОСОБА_4
При цьому розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або при наявності поважної причини неяки в судове засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4, не врахувавши наявність поважної причини неявки, апеляційний суд належним чином не перевірив її доводів.
Зокрема, суд не врахував та не дав оцінки тому, що у матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_3 від 18 липня 2011 року, згідно з якою останній зобов'язався в строк до 31 березня 2016 року зворотно продати квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2011 року, ОСОБА_4 за 17 тис. доларів США по курсу 8 грн (136 тис. грн) за першою її вимогою. Зазначені обставини узгоджені їх домовленістю, а також тим, що договір купівлі-продажу, за твердженням відповідачки, насправді є договором застави вищезазначеної квартири, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 11 тис. доларів США та 6 тис. доларів США під 3 % на місяць не пізніше 2016 року. Після чого при поверненні зазначеної суми угода анулюється. Всі витрати ОСОБА_5 бере на себе або він доплачує залишок вартості квартири за ринковою вартістю. Також ОСОБА_3 не має права зареєструватися сам і зареєструвати будь-кого в квартирі АДРЕСА_1.
Також судом установлено, що ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 31 березня 2011 року недійсним, у зв'язку з чим її представником було подано клопотання про зупинення розгляду даної справи.
Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; зазначених вимог закону не врахував; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідив і не оцінив доводи відповідача та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик