№ 5-706к14
02 вересня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3, розглянувши касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року щодо неї,
встановив:
постановою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у витребуванні справи за її касаційними скаргами. У постанові було роз'яснено, що відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню кримінальної справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.
У межах встановлених кримінально-процесуальним законом строку засуджена повторно направила до суду касаційні скарги, які є аналогічними за змістом, однак зазначені у постанові суду недоліки не усунула.
У своїх касаційних скаргах засуджена посилається на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо неї та порушує питання про її перевірку судом касаційної інстанції.
Разом з цим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
В силу ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року касаційна скарга має відповідати вимогам ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до п. п. 3, 4 якої вона повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та чіткі доводи на її обґрунтування.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції може бути лише: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Відповідно до ч. 2 вказаної норми кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується ст. ст. 370-372 КПК України 1960 року.
Так, у скарзі ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої твердження щодо незаконності оскаржуваного судового рішення щодо неї, указує про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, стверджує про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції та підставою для скасування або зміни судових рішень.
Одночасно у скаргах засуджена формально посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однак на підтвердження своєї позиції не зазначає конкретних вмотивованих доводів із посиланням на норми закону, вимоги яких, на її думку, порушено, не обґрунтовуючи наявність таких порушень, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, чи таких, які були б безумовними підставами для його скасування.
Окрім того, ОСОБА_2, зазначаючи про неправильне застосування кримінального закону, на наводить обґрунтованих аргументів на підтвердження цього відповідно до ст. 371 КПК України 1960 року.
У зв'язку з наведеним, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених вище недоліків, якщо вона надійде у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.
Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,
постановив:
відмовити засудженій ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо неї для перевірки у касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3