Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
03 вересня 2010 року справа №2а-4878/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі № 2а-4878/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році у Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” замість 8 інвалідів працювало 3 інваліди.
Комунальним підприємством “Первомайськтеплокомуненерго” були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, та протягом 2009 року підприємство звітувало про це Первомайському міському центру зайнятості щомісяця, що підтверджується звітами форми №3-ПН за 2009 рік. Звіт наданий відповідно до Інструкції про заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України 19.12.2005г. № 420.
Із звітів про наявність вакансій форми №3-ПН за 2009 рік, наданих у судовому засіданні, вбачається, що підприємство створило робочі місця для працевлаштування інвалідів на посаду слюсар з ремонту технологічного обладнання. Але безпосередньо до підприємства інваліди не зверталися, та, відповідно, їм не було відмовлено у працевлаштуванні
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до п. 2 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314(далі-Положення), робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
Згідно п. 3 цього Положення - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації. вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 3 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).
Згідно п. 5 Положення - підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
П. 10 Положення “Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до п. 4 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” від 23.02.2006р. - підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закон щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафі санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати к відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач виконав всі вимоги вищевказаної норми законодавства, а саме: Комунальне підприємство “Первомайськтеплокомуненерго” створило робочі місця для працевлаштування інвалідів, та протягом 2009 року звітувало про це державній службі зайнятості, ще підтверджується звітами форми №3-ПН за 2009 рік.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 22 липня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі № 2а-4878/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі № 2а-4878/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
ОСОБА_2