Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
07 липня 2010 року справа №2а-6256/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А., суддів: Попова В. В., Блохіна А. А.
при секретарі судового засідання Заверюсі Т.С
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - за довір.
від відповідача - не прибули
розглянувши апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року у справі № 2-а-6256/10/0570 за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови від 12.10.2009 року ВП №16932339, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року відмовлено у задоволені позову Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови від 12.10.2009 року ВП №16932339, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити в повному обсязі. Позивач вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
Відповідач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте до суду не прибув.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що постановою від 12.10.09 р. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, на підставі ст. 40, ст.. 76 Закону України «Про виконавче провадження», було повернуто виконавчий лист № 2-а-29 від 17.01.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 111996,00 грн., у зв'язку з тим, що боржник за адресою не мешкає, вжитими заходами майно, належне боржнику, державним виконавцем не виявлено.
На думку позивача, державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції неправомірно повернув виконавчий лист, оскільки вважає, що останнім неналежно були виконані свої обов'язки.
Такий висновок колегія суддів вважає помилковим, а вимоги позивача про неправомірність постанови державного виконавця від 12.10.09 р. про повернення виконавчого листа недоведеними, з огляду на наступне.
Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:
- якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 зазначеної статті);
- якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника (п.5 ч.1 зазначеної статті);.
Згідно пунктів 2-6 частини першої цієї статті у разі повернення виконавчого документа стягувачеві, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Міського бюро технічної інвентаризації відділу комунального господарства за ОСОБА_3 нерухомість не зареєстровано. Згідно акту державного виконавця від 18.12.2008 року при виході за адресою б. Шевченка, б. 240, кв.28 боржник за вказаною адресою не мешкає близько трьох років, майна належного боржнику не виявлено.
Окрім того, згідно податкової декларації про доходи, поданої ОСОБА_3 26.01.09р. у останнього не має у власності нерухомості та транспортних засобів. Адресою проживання зазначена: 87547, м Маріуполь, б-р.Шевченко, 240-28.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для прийняття постанови про повернення виконавчого листа, що державним виконавцем й було збоблено.
Позивач окрім посилання на податкову декларацію, згідно якої ОСОБА_4 задекларував свої доходи, не надав суду доказів щодо наявності у ОСОБА_3 майна, на яке може бути звернуто стягнення або щодо встановлення його фактичного місця проживання.
Посилання позивача на недостатній обсяг дій державного виконавця, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом даного спору не є оскарження дій державного виконавця.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятої відповідачем постанови.
Таким чином, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року у справі № 2-а-6256/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року у справі № 2-а-6256/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини її проголошені в судовому засіданні 07 липня 2010 року. Повний текст ухвали складений 12 липня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді В. В. Попов
ОСОБА_5