донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.02.2013 р. справа №5006/7/214пн/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:ОСОБА_1
суддівОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - довіреність б/н від 23.10.2012р.
від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_5 - довіреність №21-12/12-1 від 21.12.2012р. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ
на ухвалу господарського судуДонецької області
від про 28.12.2012р. забезпечення позову
у справі №5006/7/214пн/2012 (суддя Сгара Е.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Донецьк
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м.Київ
про визнання виконавчого напису вчиненого 07.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі фінансового лізингу (оренди) №L578-04/07 від 16.04.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №2688 про повернення ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” предмету лізингу на користь ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” таким, що не підлягає виконанню
Товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м. Київ про визнання виконавчого напису вчиненого 07.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі фінансового лізингу (оренди) №L578-04/07 від 16.04.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №2688 про повернення ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” предмету лізингу на користь ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” таким, що не підлягає виконанню.
Під час звернення з позовом до суду позивач також надав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення майна за виконавчим написом №2688 від 07.12.2012р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/7/214пн/2012 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим 07.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі фінансового лізингу (оренди) №L578-04/07 від 16.04.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №2688 про повернення ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” предмету лізингу на користь ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6”.
Відповідач, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/7/214пн/2012 та прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про забезпечення позову відмовити у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не надав належної правової оцінки предмету позову та не з'ясував відповідність виду забезпечення позову із позовними вимогами; вийшов за межі своїх повноважень; не дослідив наявність підстав для забезпечення позову; не обґрунтував у розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття судом заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у справі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить ухвалу суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Третя особа наданим їй правом не скористалась, у судове засідання не з'явилась, поважних причин неявки суду не повідомила. Про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду є законною і обґрунтованою з наступних підстав.
Так, під час звернення до господарського суду із вищевказаними позовними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Донецьк надало клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення майна за виконавчим написом №2688 від 07.12.2012р.
Вказане клопотання судом першої інстанції задоволено та ухвалою від 28.12.2012р. вжито заходи до забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ про визнання виконавчого напису, вчиненого 07.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі фінансового лізингу (оренди) №L578-04/07 від 16.04.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №2688 про повернення ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” предмету лізингу на користь ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” таким, що не підлягає виконанню у вигляді зупинення стягнення майна за таким виконавчим написом.
В обґрунтування наданого клопотання позивач зазначив, що на даний час проводиться процедура стягнення майна у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса, а рішення за вказаним позовом може вплинути на правомірність процедури стягнення.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності, місцезнаходження майна.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розглядуваного позову є вимоги про визнання виконавчого напису, вчиненного 07.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі фінансового лізингу (оренди) №L578-04/07 від 16.04.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №2688 про повернення ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” предмету лізингу на користь ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” таким, що не підлягає виконанню.
В свою чергу, ймовірний висновок суду про неможливість виконання зазначених написів нотаріусу з визначених позивачем підстав та необхідність задоволення заявлених вимог у світлі правової природи спірного напису як виконавчого документу матиме обов'язковий наслідок припинення відповідної процедури звернення стягнення на майно. Отже, сутність розглядуваного спору не виключає ймовірності виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу дає підстави для застосування положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що звернення стягнення на майно, доказом започаткування якого є надана разом із позовною заявою постанова про відкриття виконавчого провадження за спірним виконавчим написом, у повній мірі реалізує права відповідача як стягувача за підставою, законність видачі якої наразі є предметом спору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, оскільки це (нівелювання) є неприпустимим з огляду на приписи положень статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. шляхом вжиття забезпечувальних заходів.
Колегія суддів зазначає, що у разі якщо на момент прийняття ймовірного рішення про задоволення позовних вимог звернення стягнення за виконавчим написом буде завершене, вказане рішення безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.
Таким чином, твердження апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам та доказам позивача та неправильність застосування статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.
Розглядаючи даний спір, суд за загальним правилом повинен надати оцінку всім обставинам у справі, у тому числі встановити певні факти, тому помилковим є твердження заявника апеляційної скарги, що право позивача захищається шляхом визнання факту.
Колегія судів не приймає посилання скаржника на те, що господарський суд задовольняючи клопотання позивача, вийшов за межі своїх повноважень з огляду на наступне:
Всупереч доводам апелянта щодо вирішення судом питань, які не ставилися позивачем у клопотанні та регулюються лише Законом України “Про виконавче провадження”, господарський суд вірно оцінив клопотання як заяву про забезпечення позову виходячи з наступного.
Клопотання містить посилання на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють заходи до забезпечення позову та навіть у назві заявленого клопотання позивач визначив його як клопотання про забезпечення позову, а в тексті наведені доводи, з якими пов'язане застосування певного виду забезпечення позову.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття судом заходів до забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду від 28.12.2012р. у справі №5006/7/214пн/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/7/214пн/2012 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/7/214пн/2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 05.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено 08.02.2012р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В. Зубченко
ОСОБА_3
Надруковано 6 прим.:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - третій особі;
1 - до справи;
1 - ГСДО;
1 - ДАГС.