ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.08.2015Справа №910/17694/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 12 086,17 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Вишневська М.В. - довіреність №13/156 від 15.06.2015 року;
від відповідача: не з'явилися;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 12 086,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну Потебенько І.В., яка є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 8 770,83 грн. - страхового відшкодування, 3 199,28 грн. - інфляційних втрат, 116,06 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.
Ухвалою від 15.07.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.08.2015 року.
27.07.2015 року через канцелярію суду від МТСБУ надійшли документи по справі.
В судове засідання 27.07.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Провадження у справі порушено ухвалою від 15.07.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
В судовому засіданні 25.08.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
24.02.2014 року між Потебенько І.В. (далі по тексту - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес» (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Договір страхування транспортного засобу №101/380-000397 (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки «Subaru Tribeca», державний номер АА7100ЕР (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).
Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.
З матеріалів справи слідує, що 08.08.2014 року, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, та транспортний засіб марки «Шевроле», державний номер АА7560СО, яким керував Стрілецький А.В., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження.
Відповідно до Страхового акту №310 від 30.09.2014 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 8 770,83 грн.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, видано наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 8 770,83 грн
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Оболонського районного суду м. Києва (суддя Жук М.В.) від 26.08.2014 року справа №756/11195/14-п, винним у ДТП визнано Стрілецького А.В. (водій транспортного засобу марки «Шевроле», державний номер АА7560СО).
Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Степанова В.Н. (власник транспортного засобу марки «Шевроле», державний номер АА7560СО) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі по тексту - відповідач), відповідно до Полісу серія АС №9097609, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.
Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 13.10.2014 року, що підтверджується видатковим касовим ордером на суму 8 770,83 грн.
Відповідно до Полісу АС №9097609 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8 770,83 грн. - страхового відшкодування, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 199,28 грн. - інфляційних втрат, 116,06 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд констатує, що оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 6 червня 2012 р. у справі №6-49цс12).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 199,28 грн. - інфляційних втрат, 116,06 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 69, код ЄДРПОУ 33097568) 8 770 (всім тисяч сімсот сімдесят) грн. 83 коп. - страхового відшкодування, 3 199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 116 (сто шістнадцять) грн. 06 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.09.2015 року.